Рішення № 89513966, 28.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м. Київ № 826/14239/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.06.2016 №30-1305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2016 відкрито провадження в адміністративній праві, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. На підставі розпорядження керівника апарату про повторний розподіл судових справ та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями - справу передано судді Донцю В.А. Ухвалами суду: від 18.03.2019 - постановлено здійснювати розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті; від 01.06.2020 - замінено відповідача - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, на правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 №909-VIII, яким з 01.01.2016 змінено об`єкт оподаткування транспортним податком прийнятий після 15 липня 2015 року, відповідно його застосування може мати місце не раніше 2017 року.

Представник ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подав до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до приписів Податкового кодексу України та з урахуванням інформації Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за 2016 рік, відповідно до якого транспортний засіб позивача відносився до об`єктів оподаткування.

Позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої відповідач не надав доказів обґрунтованості визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача, зокрема щодо фактичного пробігу.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначено, що відповідно до листа Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 22.02.2016 №3252-08/4797-03 автомобіль марки - BMW, модель - Х6, об`єм двигуна - 2993, куб. см., тип пального - дизель, є об`єктом оподаткування транспортним податком до 3 років експлуатації.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

Позивач у 2016 році був власником транспортного засобу марки - BMW, модель - Х6, об`єм двигуна - 2993, куб. см., тип пального - дизель, рік випуску - 2014.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 №30-1305, яким позивачу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25.000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до статті 267 ПК України: платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування (підпункт 267.1.1 пункту 267.1); об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 267.2.1 пункту 267.2); базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (підпункт 267.3.1 пункту 267.3); ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (підпункт 267.4); базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1 пункту 267.5); обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (підпункт 267.6.1 пункту 267.6); податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (підпункт 267.6.2 пункту 267.6).

Як уже зазначалось, позивач у 2016 році була власником транспортного засобу BMW Х6, з об`ємом двигуна 2993, куб. см., 2014 року випуску, що сторонами не заперечувалось.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та статті 265 ПК України, транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629" викладено в новій редакції рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві", яким встановлено, серед інших, транспортний податок.

Рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 №103/103 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку", зокрема, до додатка 2 рішення Київської міської ради від 23.06. 2011 №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923. Змінами передбачено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Зазначений розмір податку відповідає розміру, встановленому в статті 267 ПК України.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата згідно зі статтею стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 №928-VIII установлена в розмірі 1.378,00 грн. Отже, до об`єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році відносились легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становила понад 1.033.500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Відповідно до абзацу другого підпункту 267.2.1 пункт 267.2 статті 267 ПК України середньоринкова визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

"Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів", затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66. Відповідно цієї Методики (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення): середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 "Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач (пункт 2); джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3); Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13).

Пунктом 3 "Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів" передбачено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн Х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Представником ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві до суду додано лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2016 №3252-08/4797-03, адресований Державній фіскальній службі України, відповідно до якого на виконання вимог пункту 13 "Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів" Мінекономрозвитку надано інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016. Додатками до листа вказано: 1. "Інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ"; 2. "Інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі інформації, отриманої з інших джерел"; 3. "Перелік автомобілів, вартість яких неможливо визначити".

За змістом наведених норм для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку. Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі наданої інформації Мінекономрозвитку про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році (автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року). Середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за формулою, яка зокрема передбачає коефіцієнти коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації та залежно від пробігу (наприклад, постанова Верховного Суду від 06.03.2020 справа №826/19397/16).

Судом встановлено, що станом на 2016 рік позивач була власником автомобіля BMW, модель - Х6, об`єм двигуна - 2993, куб. см., 2014 року випуску.

Відповідно до додатку 1 "Інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ" наявна інформація про автомобіль марки BMW, модель X6, з об`ємом двигуна 3.0, тип пального - дизель, автоматична коробка передач, строк експлуатації до 3 років.

У запереченнях позивач зазначила про неврахування контролюючим органом пробігу її автомобіля.

За змістом підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку (підпункт "а"); розміру ставки податку (підпункт "б"); нарахованої суми податку (підпункт "в"). У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Позивачем не надано доказів подання до контролюючого органу документів з показниками пробігу автомобіля за відповідний період або заяви про звірку відповідних даних, тощо. Під час судового розгляду таких доказів також не надано, клопотань з цього приводу не заявлено.

На думку суду за відсутності доказів щодо фактичного пробігу автомобіля позивача, відповідачем правомірно взято до уваги інформацію Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість автомобіля аналогічного автомобілю позивача, де пробіг визначено відповідно до пункту 12 "Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів", за яким коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.

Не є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення твердження позивача про можливість застосування транспортного податку лише у 2017 році, оскільки в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України (наприклад, від 05.03.2020 справа №804/842/17).

Оскільки автомобіль позивача відповідає характеристикам визначеним Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, віднесений до автомобілів, середньориноква вартість яких у 2016 році становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати відповідно до "Інформації щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ", строк експлуатації автомобіля позивача не перевищує три роки, позивачем не надано доказів щодо фактичного пробігу автомобіля, суд доходить висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак у задоволенні позову суд відмовляє.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 551,21 грн. (квитанція від 08.09.2016 №31). Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню та розподілу не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 3 Розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами згідно з Законом України від 30.03.2020 №540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.А. Донець