Ухвала суду № 89513889, 29.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4446/20

УХВАЛА

29 травня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо не розгляду заяви позивача від 15.07.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га за рахунок земель с/г призначення для ведення особистого селянського господарства з межами населеного пункту Олександрівка на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області; зобов`язати відповідач розглянути зазначену заяви та прийняти рішення за результатом її розгляду.

Дослідивши позовні матеріали, суд дійшов висновку, що пред`явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана після закінчення строків, установлених законом для звернення до суду із даними вимогами.

Так, згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на матеріали справи, 15.07.2019 ОСОБА_1 подав до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області заяву про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га за рахунок земель с/г призначення для ведення особистого селянського господарства з межами населеного пункту Олександрівка на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК.

На запит представника позивача 07.05.2020 був отриманий лист від 12.08.2019 Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, згідно з яким звернення позивача розглянуто по суті та прийнято рішення про відмову в наданні дозволу, оскільки на вказану в заяві земельну ділянку рішенням сільради надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншому громадянину України.

Представник позивача зазначає, що оскільки вищезазначений лист голови сільради отримано лише 07.05.2020 і раніше позивачу не було відомо про результат розгляду його заяви, так як позивач чекав та вважав, що сесія розгляне його звернення та надасть відповідь, то позивачем формально пропущений строк на звернення до суду. При цьому постанова КМУ від 11.03.2020 № 211 ускладнила звернення за судовим захистом, що позивач вважає поважною причиною пропуску строку звернення до суду із даними вимогами та просить його поновити.

Вирішуючи питання про поважність пропущеного строку для звернення із даними вимогами, суд враховує низку рішень Європейського суду з прав людини, в яких зазначено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" від 28.10.1998 зазначено, що обмеження не буде сумісним з п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою".

Існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з подальшими змінами, установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.

В той же час, шестимісячний строк на звернення до суду із даними вимогами сплинув 16.02.2020, тобто задовго до запровадженого на території України карантину, у зв`язку із чим наведені представником позивача у клопотанні аргументи для визнання причин пропущення строку на звернення до суду із даними вимогами є неспроможними.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже звернення позивача до сільради 16.07.2019 підлягало розгляду в місячний термін (до 16.08.2019), і зі спливом цього строку розпочався відлік шестимісячного строку на звернення до суду із вимогами щодо бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який сплинув 16.02.2020. Представник позивача звернувся до сільради із запитом лише на початку травня 2020 р., що жодним чином не вливає на перебіг строку позовної давності та не виправдовує пасивну поведінку позивача протягом тривалого часу.

Однак позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Втім, наведені позивачем обставини пропуску ним строку на звернення до суду із даними вимогами таким критеріям не відповідають.

Отже позивачу відповідно до ст. 123 КАС України необхідно звернутися до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даними вимогами, зазначивши інші причини, які перешкоджали вчасно звернутися до суду із даними вимогами.

Згідно з ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст. ст. 122, 123, 169 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави, викладені у заяві ОСОБА_1 про поновлення йому строку звернення до суду із вимогами до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви, який обчислюється з дня наступного за закінченням строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Завальнюк