Рішення № 89513816, 29.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року Чернігів Справа № 620/1264/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні з 20.01.2020 позивачу пенсії державного службовця протиправними, скасування протоколу відмови у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця; зобов`язання провести перерахунок (переведення) з пенсії по інвалідності на пенсію за віком державного службовця згідно з Законом України «Про державну службу» з дня подання відповідної заяви, а саме 20.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Вказує, що на момент звернення за призначенням пенсії відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII йому виповнилось 67 роки, що є достатнім для призначення пенсії державного службовця.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що позивачу в 2009 році вже призначалась пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, що стало основною підставою відмови у переведені на пенсію за віком, оскільки це суперечило б Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, пунктом 3 якого встановлено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбачено пунктом 2 цього Порядку, мають особи якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889- VIII «Про державну службу» їм не призначалася пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723- XIII.

Також відповідач зазначив, що підстави призначення і переведення на інший вид пенсії різні. Законодавець ввів таке поняття як „переведення" та розмежував саме умови здійснення призначення та переведення, оскільки будь-хто може кожен рік подавати заяву щодо переведення з одного виду пенсії на інший, розцінюючи це, як перше звернення за призначенням пенсії та не враховуючи того, що пенсія вже була призначена. Досягнувши віку 62 роки лише у грудні 2014 року, позивач безпідставно вважає, що набув право на призначення пенсії за віком згідно ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, назвавши це правом на переведення, оскільки йому вже була призначена пенсій державного службовця у 2009 році. Здійснити переведення позивача на пенсію за віком згідно норм Закону України «Про державну службу» на умовах призначення даного виду пенсії немає правових підстав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, з 2009 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», що не заперечується відповідачем (а.с. 9-10, 11).

20.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності державного службовця на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ відповідно до пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. До заяви про переведення позивач долучив довідку Північного офісу Держаудитслужби про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 13.01.2020 № 26-17-27/1 та довідку Північного офісу Держаудитслужби про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 13.01.2020 № 26-17-27/2 (а.с. 12, 13).

За наслідками розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було прийнято рішення, оформлене протоколом від 29.01.2020 № 175607, про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ відповідно до пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII з тієї підстави, що позивачу вже призначалась пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 11).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 10, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.

Згідно частини першої статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII втратив чинність Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.03.2019 у справі № 466/5138/17

Суд вважає, що право на пенсію одержують зазначені в пунктах 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII особи, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не зазначається, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом № 3723-ХІІ не призначалась.

Окрім того, як вже було зазначено, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені положення, оскільки на час звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про переведення на пенсію за віком ОСОБА_1 досяг 67 років, на момент звільнення з державної служби мав стаж більше 20 років та загальний стаж більше 36 років суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого протоколом від 29.01.2020 № 175607, про відмову в проведенні перерахунку пенсії за віком; зобов`язання відповідача перевести позивача з 20.01.2020 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VII від 10.12.2015 та статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993.

Водночас суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в переведенні на пенсію, охоплюється визнанням протиправним та скасуванням рішення відповідача, оформленого протоколом від 29.01.2020 № 175607, тобто порушені права позивача вже захищені судом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене протоколом від 29.01.2020 № 175607, про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести ОСОБА_1 з 20.01.2020 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VII від 10.12.2015 та статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005 код ЄДРПОУ 21390940.

Дата складення повного рішення суду - 29.05.2020.

Суддя Ю. О. Скалозуб