Ухвала суду № 89513771, 28.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1379/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Збарацької А.І.

За участю сторін:

Представника позивача: Волканова Є.В.

Представника відповідача: не з`явився

Представник 3-ої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Дніпровська митниця Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови та закриття виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 12.07.2019 року головного виконавця Савранського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кравця О.В. про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 4 634 090 грн. 66 коп. та закрити виконавче провадження №59535598.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про відкриття провадження №59535598 від 12.07.2019 року є протиправною, оскільки стягувачем - Запорізькою митницею ДФС було пропущено строк пред`явлення до виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/788/18 від 12.12.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 4 634 090, 66 грн., з огляду на що державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу без виконання, чого останнім зроблено не було.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 був залишений без руху та позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

Залишаючи адміністративний позов без руху, судом було зазначено про необхідність надання позивачем до суду заяви про поновлення у строку звернення до адміністративного суду у справі №420/1379/20 та належних доказів поважності причин пропуску позивачем цього строку.

Позивач на виконання ухвали суду від 24.02.2020 року надав на адресу суду клопотання про поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду (а.с.70-73), в якому зазначив, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише наприкінці листопада 2019 року. За таких умов він у грудні 2019 року звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя для з`ясування обставин щодо набрання законної сили постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/788/18 від 12.12.2018 року (на підставі якої було відкрито виконавче провадження №59535598), із заявою про отримання копій судових рішень по справі №334/788/18 з відмітками про вступ їх у закону силу. Запитувані ним постанови суду, як зазначив позивач, він отримав лише у січні 2020 року. При цьому ним було встановлено, що постанова Ленінського районного суду м.Запоріжжя №334/788/18 від 12.12.2018 року, вступила в закону силу не 25.03.2019 року, як було зазначено державним виконавцем у постанові про відкриття провадження №59535598 від 12.07.2019 року, а 07.02.2020 року.

На підставі вищезазначеного позивач 14.01.2020 року звернувся до Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із вимогою закрити виконавче провадження у зв`язку із пропуском Запорізькою митницею ДФС строку пред`явлення до виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/788/18 від 12.12.2018 року.

Водночас листом Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 05.02.2020 року №47-983, який (як зазначає позивач) він отримав 10.02.2020 року, ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його заяви, що і слугувало підставою звернення позивача до суду 19.02.2020 року.

У зв`язку із неможливістю на стадії відкриття провадження в повному обсязі перевірити відомості, зазначені позивачем щодо поважності причин пропуску ним строку звернення до суду, з метою недопущення порушення права позивача на доступ до правосуддя, ухвалою Одеського окружного адміністративного від 16.03.2020 року ОСОБА_1 було поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом до Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) в порядку ст.262 ч.5 КАС України. Відповідачу запропоновано в 5-денний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на адміністративний позов.

Ухвалою суду від 19.03.2020 року провадження у справі було зупинено на підставі п.2 ч.6 ст. 236 КАС України.

26.03.2020 року на електрону адресу суду від Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 124-126, 136-138), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що 11.07.2019 року до виконавчого органу від начальника Запорізької митниці ДФС надійшла заява №795/92/08-70-20-01 від 18.06.2019 року щодо відкриття виконавчого провадження на підставі постанови Ленінського районного суду м.Запоріжжя №334/788/18 від 12.12.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу.

До заяви Запорізькою митницею ДФС було додано копію постанови Ленінського районного суду м.Запоріжжя №334/788/18 від 12.12.2018 року, копію постанови Запорізького апеляційного суду №334/7887/18 від 07.02.2019 року та копію постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/7887/18 від 25.03.2019 року, якою було доповнено резолютивну частину постанови Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12.12.2018 року по адміністративній справі №334/7887/18.

При цьому відповідач зазнає, що вищезазначені судові рішення надійшли до Відділу одним пакетом, були пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою Ленінського районного суду м. Запоріжжя, що передбачено вимогами Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. На останньому аркуші оформлених таким чином постанов судом було зроблено відмітку про дату набрання їх чинності саме 25.03.2019 року.

За таких умов Савранський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження №59535598 від 12.07.2019 року прийнята у відповідності та до норм чинного законодавства, та з урахуванням строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання.

27.04.2020 року на адресу суду від Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) також надійшли матеріали виконавчого провадження №59535598 (а.с.158-175).

При цьому із зазначених матеріалів виконавчого провадження №59535598, а також із заперечень на відповідь на відзив Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.182-183) вбачається, що постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав не у листопаді 2019 року, як він зазначав у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №420/1379/20, а 23.07.2019 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №662000875376 (а.с.169).

З огляду на зазначене, з метою з`ясування всіх обставин справи, судом 19.05.2020 року було винесено ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення справи №420/1379/20 до слухання з призначенням судового засідання. Також судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Запорізьку митницю ДФС, яку згодом замінено на її правонаступника - Дніпровську митницю Держмитслужби.

У судовому засіданні, призначеному на 28.05.2020 року, судом було поставлено на обговорення питання про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням судом обставин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Представник позивача до судового засідання з`явився та проти залишення адміністративного позову без розгляду заперечував. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №662000875376 не є належним доказом отримання позивачем 23.07.2019 року саме постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №59535598, оскільки ОСОБА_1 є боржником ще у декількох виконавчих провадженнях. При цьому, на його думку, строк звернення позивачу до суду необхідно обраховувати з кінця листопада 2019 року, коли він отримав оскаржувану постанову від 12.07.2019 року від Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та здійснив необхідних заходів для з`ясування обставин відкриття виконавчого провадження.

Також представник позивача посилається на порушення відповідачем направлення йому оскаржуваної постанови, оскільки зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження мала б бути надіслана позивачу 12.07.2019 року, або на наступний робочий день – 15.07.2019 року. Однак, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №662000875376 датою подання такого листа на пошту є 16.07.2019 року.

Представник Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до судового засідання 28.05.2020 року не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасною. Водночас у запереченнях на відповідь на відзив (а.с.182-183) зазначив, що постанову про відкриття виконавчого провадження позивачу було направлено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №662000875376, та вона була отримана ОСОБА_1 23.07.2019 року.

Представник Дніпровської митниці Держмитслужби до суду також не з`явився, водночас надав пояснення по суті спірних правовідносин, які обґрунтовані тими ж обставинами, що і правова позиція відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с. 189-193).

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

18.06.2019 року Запорізька митниця ДФС звернулась до Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про примусове виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2018 року по справі №334/7887/18 (а.с.161).

До заяви Запорізькою митницею ДФС було додано копію постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/788/18 від 12.12.2018 року, постанови Запорізького апеляційного суду №334/7887/18 від 07.02.2019 року та копію постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/7887/18 від 25.03.2019 року (а.с.162-165).

Вищезазначена заява надійшла до відповідача 11.07.2019 року, що вбачається зі штампу вхідної кореспонденції Савранського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

12.07.2019 року головним виконавцем Савранського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кравцем О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59535598 від 12.07.2019 року (а.с.166-168).

Зазначену постанову було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення №662000875376 та отримано останнім 23.07.2019 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.169).

Водночас позивач до адміністративного суду для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №59535598 від 12.07.2019 року протягом десятиденного строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України не звернувся.

Разом з тим, 23.12.2019 року з метою з`ясування обставин щодо набрання законної сили постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/788/18 від 12.12.2018 року (на підставі якої і було відкрито виконавче провадження №59535598), ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя із заявою про отримання копій судових рішень по справі №334/788/18 з відмітками про набрання ними законної сили.

Вищезазначені постанови суду позивачем було отримано 04.01.2020 року, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, як було зазначено позивачем, ним на підставі отриманих документів було встановлено, що постанова Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/788/18 від 12.12.2018 року, вступила в закону силу не 25.03.2019 року, як було зазначено державним виконавцем у постанові про відкриття провадження №59535598 від 12.07.2019 року, а 07.02.2020 року (а.с.28, 29, 206).

З огляду на зазначене, позивач 14.01.2020 року звернувся до Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із вимогою закрити виконавче провадження у зв`язку із пропуском Запорізькою митницею ДФС строку пред`явлення до виконання постанови Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12.12.2018 року по справі №334/788/18 (а.с.14).

Водночас листом Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05.02.2020 року №47-983 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його заяви, що і слугувало підставою звернення позивача до суду 19.02.2020 року (а.с.15).

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 частини 2 ст.287 КАС України зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Зазначена норма КАС України встановлює, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.

Строк звернення до адміністративного суду – це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, та, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року).

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Суд зазначає, що, заперечуючи факт отримання позивачем 23.07.2019 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6620000875376 та висловлюючи своє критичне ставлення до зазначеного письмового доказу, наданого відповідачем на обґрунтування факту вручення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , ні позивач ні його представник жодних об`єктивних та переконливих доказів факту отримання копії оскаржуваної постанови в листопаді 2019 року (як ним зазначалось у заяві про поновлення строку звернення до суду) від виконавчого органу та не отримання її у липні 2019 року (як зазначає відповідач) не надали.

Крім того, відповідачем у справі також не зазначено, та з наданих ним до суду копій матеріалів виконавчого провадження №59535598 також не вбачається факту направлення відповідачем та отримання позивачем оскаржуваної постанови у листопаді 2019 року.

Посилання представника позивача в письмових поясненнях (а.с. 199-204) на те, що оспорюваний ним доказ (рекомендоване повідомлення про вручення) могло бути направлено на адресу ОСОБА_1 по іншим виконавчим провадженням, жодними доказами також не підтверджено. Як вбачається з наданого представником позивача до суду документу про результати пошуку виконавчих проваджень, на час отримання Корнійчуком ОСОБА_2 спірного повідомлення про вручення, стосовно позивача, окрім виконавчого провадження №59535598, стягувач – Запорізька митниця ДФС, було відкрито ще виконавче провадження ВП №20828489 (стягувач – ОСОБА_3 , дата відкриття 13.08.2010 року), але яке за відомостями з цієї ж пошукової бази було завершено.

За таких умов суд вважає, що позивачем у справі, а його представником в судовому засіданні не спростовані обставин, зазначені відповідачем щодо отримання ОСОБА_1 оскаржуваної ним постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2019 року датою, зазначеною в повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, а саме 23.07.2019 року.

Також суд критично ставиться до посилання представника позивача, щодо порушення відповідачем строку направлення йому листа із постановою про відкриття виконавчого провадження (мала б бути надіслана позивачу 12.07.2019 року, або на наступний робочий день – 15.07.2019 року, однак фактичною датою подання такого листа на пошту є 16.07.2019 року) оскільки зазначені дії державного виконавця не впливають на перебіг строку звернення позивача до суду. Суд зазначає, що десятиденний строк, встановлений КАС України для звернення до суду, починає свій відлік саме з моменту отримання позивачем оскаржуваної постанови, а не з моменту її направлення державним виконавцем.

Суд не приймає також до уваги посилання позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду у справі №420/1379/20 через його власне бажання з`ясування всіх обставин порушення його прав та самостійного врегулювання спору з відповідачем, з огляду на наступне.

Так відповідно до п. 6 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві повинні бути зазначенні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Так з аналізу вищезазначених норм вбачається, що досудове урегулювання спору для стягувача та інших учасників виконавчого провадження можливе шляхом саме оскарження рішень, дій або бездіяльність державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Водночас для боржника у виконавчому провадженні такої можливості законодавством не передбачено, а тому посилання позивача на його власне бажання у самостійно визначений ним спосіб врегулювати спір з державним виконавцем, або захистити власні права та інтереси шляхом направлення виконавчому органу заяв із вимогою закрити провадження у справі, не можуть бути визнані судом як поважна причина пропуску звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/1379/19.

Додатково суд зазначає, що жодним нормативно правовим актом не встановлено обов`язковості досудового урегулювання спорів для зазначеної категорії адміністративних справ, віднесених законодавцем до категорії термінових у параграфі 2 Глави 11 Розділу 2 КАС України. Положеннями КАС України не передбачено також можливості у разі вчинення до звернення до суду зазначених позивачем дій (надіслання учасником справи запитів до суду та клопотань про закриття виконавчого провадження до органу, що виконує рішення), продовжити або призупинити перебіг строків звернення до суду.

Крім того, ОСОБА_1 не надано доказів поважності пропуску десятиденного строку звернення до суду після отримання ним 04.01.2020 року від Ленінського районного суду м. Запоріжжя копій судових рішень по справі №334/788/18 з відмітками про вступ їх у закону силу.

Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, згідно з частиною першою, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

В той же час, положеннями статті 123 Кодексу адміністративного судочинства визначені наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду у випадку, якщо факт пропуску строку буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі. Так, за відсутності заяви позивача про поновлення пропущеного строку або у випадку, якщо вказані позивачем підстави будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4).

Будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску ОСОБА_1 встановленого ст. 287 КАС України десятиденного строку звернення до суду з оскарженням постанови від 12.07.2019 року головного виконавця Савранського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кравця О.В. про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача штрафу, учасниками справи суду не зазначено та судом не встановлено.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно частини 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Оскільки позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд доходить висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, відповідно до пункту 8 ч.1 статті 240 Кодексу та ч.3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись приписами ст.ст. 5-11, 122, 123, 240, 257, 258, 262, 241-243, 248, 256, 272, 287, 293-295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Савранського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровська митниця Держмитслужби - залишити без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Роз`яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями ч. 6 ст. 287, 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Згідно п. 3 розділу VI «Прикинцеві положення» КАС України Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст ухвали виготовлено, підписано та проголошено суддею 28 травня 2020 року.

Суддя Білостоцький О.В.