Ухвала суду № 89513689, 27.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3007/20

УХВАЛА

27 травня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мельника Ю.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Афанасьєвої І.Г. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника Офісу Генерального прокурора про залишення без розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання рішення від 14 лютого 2020 року про відмову в участі у доборі на посаду прокурора протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 07 квітня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, в якому позивач просить:

- визнати рішення відповідача, яким відмовлено ОСОБА_1 в участі у доборі на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора – протиправним;

- зобов`язати відповідача ухвалити рішення про допуск ОСОБА_1 до участі у доборі на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , картка ПриватБанк, МФО банку: 305299, ІВАN НОМЕР_2 , рахунок отримувача НОМЕР_3 ) сплачені судові витрати (з урахуванням комісії) у розмірі 857 грн. 96 коп.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання рішення про відмову в участі у доборі на посаду прокурора протиправним та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог про встановлення факту наявності у ОСОБА_1 п`ятирічного стажу роботи в галузі права – відмовлено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 18 травня 2020 року.

18 травня 2020 року з Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на адміністративний позов (вхід. №19148/20) в додатках до якого міститься, зокрема, клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що 14.02.2020 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора оприлюднені списки осіб щодо яких кадрова комісія ухвалила рішення про відмову в допуску до участі в доборі, в тому числі й Непомнющому М.М. Як зазначає відповідач, позивач дізнався про те, що йому відмовлено в допуску до участі в доборі на вакантну посаду прокурора 14.02.2020 року, тобто з моменту оприлюднення рішення Другої кадрової комісії з добору на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, що підтверджується доводами, які викладені в позовній заяві ОСОБА_1 . Проте, позов ОСОБА_1 надійшов до Одеського окружного адміністративного суду 07.04.2020 року. Таким чином, відповідач вважає, що ОСОБА_1 пропущено встановлений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк для звернення до суду з позовом. Будь-яких вимог про поновлення вказаного строку із обґрунтуванням причин пропуску позивачем не заявлено.

27 травня 2020 року ОСОБА_1 надав заяву про поновлення строків для звернення до суду (вхід. №20297/20). В обґрунтування заяви позивач зазначив, що йому дійсно відмовлено в участі у доборі на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора саме рішенням Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 14 лютого 2020 року. Однак, з перегляду тексту вказаного рішення, позивачу було не зрозумілим порушені його права чи ні, так як воно жодним чином не мотивовано, у зв`язку з чим позивач вирішив звернутись до відповідача за роз`ясненнями причин відмови в допуску у доборі. Таким чином, позивач вважає, що він дізнався про факт порушення вказаним рішенням своїх прав з боку відповідача саме після отримання листа з його роз`ясненням, а саме листа Офісу Генерального прокурора від 11.03.2020 року №23/1-120вих-20. Таким чином, позивач вважає, що посилання відповідача на пропуск ОСОБА_1 строків для звернення до суду є такими, що не заслуговують на увагу.

В судовому засіданні 27 травня 2020 року представник відповідача підтримала клопотання Офісу Генерального прокурора про залишення позову без розгляду та просила його задовольнити з підстав викладених у клопотанні.

Позивач відносно задоволення клопотання представника Офісу Генерального прокурора про залишення позову без розгляду заперечував та просив вважати строк звернення до суду з даною позовною заявою не пропущеним.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши доводи, викладені в клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду та в заяві про поновлення строку для звернення до суду, суд вважає клопотання представника відповідача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019 року (далі - Закон) запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Наказом Генерального прокурора від 16.01.2020 року №30 визначено розпочати з 20 січня 2020 року проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора.

Добір на зайняття вакантної посади прокурора (далі - добір) - це встановлена пунктом 20 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та Порядком проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора, затвердженим наказом Генерального прокурора 10 січня 2020 року №11 (далі - Порядок) процедура проведення добору кандидатів на посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.

Згідно з пунктом 20 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону особи, які не займали посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, мають право, за умови відповідності вимогам, визначеним статтею 27 Закону України «Про прокуратуру», взяти участь у доборі на вакантні посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, які з`явилися після звільнення прокурорів за власним бажанням, неуспішного проходження прокурорами атестації або з інших підстав. Порядок проведення добору затверджується Генеральним прокурором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав до Офісу Генерального прокурора документи, необхідні для участі в доборі кандидатів на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора.

В подальшому, за результатами засідання Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора 14.02.2020 року відповідно до пункту 20 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ч.3 ст.27, статті 30 Законом України «Про прокуратуру» позивачу відмовлено в допуску до участі в доборі (Рішення №1 від 14 лютого 2020 року).

Зазначене рішення разом з переліком осіб щодо яких Друга кадрова комісія ухвалила рішення про відмову в допуску до участі в доборі було оприлюднено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 14 лютого 2020 року (https://www.gp.gov.ua/ua/news?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=267228).

При цьому, позивач в судовому засіданні підтвердив те, що йому стало відомо про відмову в допуску до участі в доборі на вакантну посаду прокурора саме з моменту оприлюднення рішення Другої кадрової комісії з добору на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 14 лютого 2020 року, проте, у зв`язку з тим, що йому було не зрозумілим підстави прийняття такого рішення, позивач звернувся до відповідача за роз`ясненням причин відмови в допуску у доборі.

Таким чином, судом встановлено, що позивач дізнався про оскаржуване рішення 14.02.2020 року, а звернувся до суду з позовом лише 07.04.2020 року, тобто з пропуском встановленого ч.5 ст.122 КАС України строку, відповідно до якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України N 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд наголошує, що звернення позивача до Офісу Генерального прокурора за роз`ясненням причин відмови в допуску у доборі жодним чином не впливає на обізнаність позивача про порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням.

Як зазначено судом вище, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За встановлених судом обставин, позивач очевидно був обізнаний про рішення Офісу Генерального прокурора №1 від 14.02.2020 року «Про відмову в допуску до участі в доборі особами, які виявили бажання стати прокурором», яким йому було відмовлено в участі у доборі на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора із посиланням на п.20 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», ч.3 ст.27, ст.30 Закону України «Про прокуратуру», як підстави його прийняття, тобто про неможливість реалізації ним відповідних прав, і не був позбавлений можливості оскаржити відповідне рішення протягом відведеного КАС України строку, пред`явивши відповідний позов, в ході розгляду якого він мав би можливість ознайомитися з підставами прийняття спірного рішення, заявити клопотання про витребування доказів, тощо. Зазначені ж позивачем обставини, з якими він пов`язує час пред`явлення ним позову, за жодних умов не можуть бути визнаними такими, які є об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

При цьому, позивачем не наведено інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №9901/601/19, початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочався для нього з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про ухвалення відносно нього оскаржуваного рішення.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом.

Зі змісту п. 51 рішення Європейського Суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, п. 570 рішення Європейського Суду з прав людини від 20 вересня 2011 року у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”, правової позиції викладеної Верховним Судом України у справі № 6-2469цс16 вбачається, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Враховуючи, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Не вирішення питання про можливість застосування строків звернення до суду може свідчити про порушення права на справедливий суд, яке закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Голдер проти Сполученого Королівства»).

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа «Gradescolo S.R.L. проти Молдови». У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

В свою чергу, суд наголошує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Строки звернення до суду обмежують, зокрема, можливість звернення особи до суду для оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо вони оскаржуються поза межами таких строків, встановлених процесуальним законом.

Слід зазначити, що запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративний позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх закінчення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд наголошує, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.

За викладених вище обставин, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. В той же час, вказаних обставин судом не встановлено.

Резюмуючи все вищезазначене, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, проте не підтверджено жодних обставин, котрі були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача чи були пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника Офісу Генерального прокурора про залишення позовної заяви без розгляду є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду відповідно до вимог ч.3 ст.123 КАС України.

Керуючись ст.ст.122, 123, 183, 240, 243 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Офісу Генерального прокурора про залишення без розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання рішення від 14 лютого 2020 року про відмову в участі у доборі на посаду прокурора протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання рішення про відмову в участі у доборі на посаду прокурора протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 28 травня 2020 року.

Суддя С.О. Стефанов