Рішення № 89513610, 29.05.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 р. справа № 400/984/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахування компенсації за період з лютого 2008 року по травень 2011 р. включно в сумі 8959,43 грн.; зобов`язати відповідача провести нарахування і виплату компенсації за період роботи з лютого 2008 р. по травень 2011 р. включно в сумі 8959,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що за період служби з лютого 2008 року по травень 2011 р. включно їй не виплачувалась індексація грошових доходів, невиплата індексації відбулась з вини органу, що встановлено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 р. у справі №400/828/19, яким зобов`язано Головне управління ДФС у Миколаївській області (правонаступником є відповідач) виплатити індексацію за цей період. Відтак, відповідач мав виплатити, також, компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.200 р. №2050 (далі-Закон №2050).

Позовна заява ухвалою від 04.03.2020 р. залишалась без руху.

Ухвалою від 23.03.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки кошторисом не передбачено напрямок видатків – «компенсація несвоєчасно виплаченої індексації заробітної плати».

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд встановив наступне.

Позивач з 02.11.1993 року працювала у Первомайській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області на різних посадах та відповідно до наказу голови комісії з реорганізації Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 11.05.2016 року № 100-О була звільнена у зв`язку з реорганізацією на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

У період з лютого 2008 року по травень 2011 р. включно позивачу не виплачувалась індексація грошових доходів, що встановлено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 р. у справі №400/828/19, яким зобов`язано Головне управління ДФС у Миколаївській області (правонаступником є відповідач) нарахувати та виплатити індексацію за період з лютого 2008 року по травень 2011 р.

На виконання рішення суду Головним управлінням ДФС у Миколаївській області було нараховано та виплачено позивачу індексацію.

29.112019 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй компенсації втрати частини доходів за період невиплати індексації з лютого 2008 року по травень 2011 р. включно.

Листом від 16.12.2019 р. відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів, оскільки рішення суду було виконано в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Закону №2050, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону №2050, передбачає що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Дія зазначених положень Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, і заробітна плата (грошове забезпечення).

Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16 та Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, Верховного Суду від 13.01.2020 р. у справі 803/203/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 р. у справі №400/828/19 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення індексації грошових доходів ОСОБА_1 у період з лютого 2008 року по травень 2011 р. та зобов`язано нарахувати і виплати індексацію грошових доходів за цей період. Рішення набрало законної сили 30.09.2019 р.

Таким чином, вищезазначеним рішенням встановлено не виплату позивачу у період з лютого 2008 року по травень 2011 р. індексації грошових доходів з вини відповідача. В ході розгляду даної справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем не виплачено компенсацію втрати частини доходів за період з лютого 2008 року по травень 2011 р., як передбачено нормами Закону №2050, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів за період з лютого 2008 року по травень 2011 р. При цьому, не підлягає задоволенню вимога позивача частині суми 8959,43 грн., оскільки він проведений особисто позивачем, а відповідачем в свою чергу не надано до суду жодної довідки про доходи позивача, що унеможливлює перевірку заявленої позивачем суми.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в ході розгляду справи не довів правомірність своїх дій.

Позов задовольнити частково.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1644568394.1 від 11.03.2020 р. (а. с. 33) і з урахуванням того, що вимога в якій поивачу відмовлено є похідною, судовий збір присуджуються позивачу в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 43144729) задовольнити частково.

2. Ввизнати протиправними дії Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахуванні компенсації за період з лютого 2008 року по травень 2011 р. включно.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації за період роботи з лютого 2008 р. по травень 2011 р. включно.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич