Ухвала суду № 89513030, 29.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3181/20

УХВАЛА

29 травня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою вернувся ОСОБА_1 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про:

зобов`язання Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.05.2017 року по 18.08.2017 року на картковий рахунок НОМЕР_1 ;

скасування наказу Начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про виключення зі списків особового складу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року, вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем.

27 квітня 2020 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№16746/20 від 27.04.2020р.) разом з позовною заявою ОСОБА_1 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про:

визнання протиправною бездіяльність Азово-Чорноморського регіонального управління ДПС України, щодо відмови, яка відображена у листі Азово-Черноморського регіонального управління ДПС України №11/К-14 від 25.03.2020 року, у нарахуванні та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у період з 03.05.2017 року по 18.08.2017 року;

зобов`язання Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 03.05.2017 року по 18.08.2017 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, ОСОБА_1 - продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви по адміністративній справі №420/3181/20. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня отримання копії ухвали про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви позивачем.

Суд зазначає, що усунути недоліки позовної заяви ОСОБА_1 , необхідно було шляхом надання до суду відповідних, засвідчених належним чином доказів по справі відповідно до кількості сторін, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням поважних причин його пропуску та наданням доказів на підтвердження їх поважності, доказів сплати судового збору у розмірі 1681,60 гривень (оригінал).

25 травня 2020 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 , надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№20002/20 від 25.05.2020р.).

У вищевказаній заяві ОСОБА_1 звертається з позовними вимогами до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про:

визнання протиправною бездіяльність Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення з 03.05.2017 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 ;

зобов`язання Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення;

зобов`язання Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.05.2017 року по день постановлення рішення.

Розглянувши вищевказану заяву, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, позивачем – не виконано та позовну заяву належить повернути позивачеві у відповідності до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2001 року (далі – Закон України «Про судовий збір»).

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір – це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), відносин, з яких виник спір, та його предмета. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

У тексті позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що станом на сьогоднішній день Азово-Чорноморським регіональним управлінням Державної прикордонної служби України не виплачена позивачеві індексація грошового забезпечення.

На думку ОСОБА_1 за вищевказаними позовними вимогами його звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Суд зазначає, що на спірні правовідносини не розповсюджується вказана пільга.

Статтями 1, 2 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 року визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 року (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Вказані правові норми свідчать про те, що індексація не є оплатою праці, тобто не є складовою заробітної плати.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за позовну вимогу про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення оплати за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати, тому не може буди віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в редакції від 22 травня 2015 року, яка набрала чинності 1 вересня 2015 року, судовий збір не сплачується.

Крім того, суд зауважує, що зміст заявлених ОСОБА_1 позовних вимог свідчить, що вони не пов`язані з виконанням ним військових обов`язків та не стосуються його службових обов`язків, що давало б суду привід вважати позивача звільненим від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Даний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 05.06.2019 року по справі №620/4299/18, у постанові від 06.12.2018 року по справі №522/8827/17 та у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року по справі №640/7310/19.

Відповідно до вимог п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.

Станом на 29 травня 2020 року, ОСОБА_1 , вимоги ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року - не виконано.

З клопотанням про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, клопотаннями про звільнення від сплати судового збору, розстрочення або відстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 – не звертався.

Суд наголошує, що невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справа «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Суд роз`яснює, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду у порядку, передбаченому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 ) до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (73000, м. Херсон, вул.. В. Гошкевича 11а, код ЄДРПОУ 23311274) про визнання протиправною бездіяльність Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення з 03.05.2017 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 ; зобов`язання Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення; зобов`язання Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.05.2017 року по день постановлення рішення - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду у порядку, передбаченому законом.

Копію ухвали разом з адміністративним позовом та всіма доданими до нього матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.