Рішення № 89512972, 29.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року справа №320/6834/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення форми "ПС" №0002043304, яким визначено зобов`язання з штрафних санкцій за неведення Книги обліку доходів і витрат в сумі 510,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення форми "Р" №000203304, яким визначено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 640047,43 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002013304, якою визначено зобов`язання з єдиного соціального внеску в сумі 201550,44 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002023304, яким застосовані штрафні санкції з єдиного соціального внеску на суму 27791,76 грн.;

- податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0002053304, яким визначено зобов`язання з військового збору в сумі 50837,26 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті відповідачем на підставі висновків про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат за 2017-2018 роки на загальну суму 2259435,02 грн., у зв`язку з безпідставним віднесенням до їх складу витрат на утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: вартості придбаних запчастин для транспортних засобів (вантажних автомобілів та напівпричепів) та їх ремонту.

Позивач не погоджується з такими висновками контролюючого органу, оскільки відповідні транспортні засоби використовуються ним при здійсненні господарської діяльності, а тому витрати на придбання запасних частин та деталей для транспортних засобів та витрати на їх ремонт є в розумінні вимог чинного законодавства витратами, що пов`язані з веденням господарської діяльності.

Крім того, позивач стверджує, що сідлові тягачі, які перебувають у його власності, не є в розумінні вимог чинного законодавства вантажними автомобілями, а тому відповідач помилково вважає такі об`єкти основними засобами подвійного призначення.

Також позивач звернув увагу на те, що в акті перевірки від 03.09.2019 №9/10-36-33-04/ НОМЕР_1 , на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення, не вказано в чому саме полягають порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, окрім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, що ставить під сумнів правомірність висновків контролюючого органу про відповідні порушення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання по справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено суму витрат на загальну суму 2259435,02 грн., у тому числі у 2017 році на 1511171,25 грн. та у 2018 році на 748263,77 грн. за рахунок віднесення до їх складу витрат на утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: вартості придбаних запчастин для транспортних засобів (вантажних автомобілів та напівпричепів) та їх ремонту, чим порушено пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідач зазначив про порушення позивачем вимог Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, окрім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у зв`язку із внесенням позивачем недостовірних відомостей у графу 6 (сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів), а саме: віднесено витрати на утримання основних засобів подвійного призначення (вартості придбаних запчастин для транспортних засобів та їх ремонту) та у графу 9 відповідної книги обліку витрат та доходів.

Усною ухвалою суду від 18.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у той самий день.

Присутні у судовому засіданні 18.02.2020 представники сторін заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи клопотання сторін, усною ухвалою суду від 06.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 26.01.200 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_14 від 05.05.2009 (т.1, а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої було складено акт від 03.09.2019 №9/10-36-33-04/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.29-58).

В акті перевірки посадові особи контролюючого органу зазначили, що позивачем для проведення перевірки надано книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Проведеною перевіркою встановлено порушення правил ведення книги обліку доходів і витрат ОСОБА_1 , чим порушено вимоги п.п.2, п.п.6, п.п.9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

В акті перевірки вказано, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у додатку 2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки, встановлено їх завищення на загальну суму 2259435,02 грн., у тому числі у 2017 році на 1511171,25 грн. та у 2018 році на 748263,77 грн. за рахунок віднесення до їх складу витрат на утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: вартості придбаних запчастин для транспортних засобів (вантажних автомобілів та напівпричепів) та їх ремонту, чим порушено пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Також відповідач зазначив, що в ході перевірки було встановлено заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки, у сумі 2259435,02 грн., у т.ч. у 2017 році на суму 1511171,25 грн. та у 2018 році 748263,77 грн., чим порушено вимоги п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України.

В акті перевірки вказано про заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 406698,29 грн., у тому числі за 2017 р. у сумі 272010,82 грн., за 2018 рік - 134687,47 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини, у розмірі 22%, встановлено його заниження у загальній сумі 201550,44 грн., у т.ч. за 2017 р. у сумі 76367,27 грн., 2018 р. у сумі 125183,17 грн., чим порушено вимоги абз.1 п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Крім того, заниження позивачем чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 у сумі 2259435,02 грн. призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 33891,51 грн.., у т.ч. за 2017 р. у сумі 22667,56 грн. та за 2018 р. у сумі 11223,95 грн.

На підставі цього контролюючим органом зазначено про порушення позивачем:

- п.п.2, п.п.6. п.п.9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481;

- п.177.2, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України у вигляді заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 406698,29 грн., у тому числі за 2017 р. у сумі 272010,82 грн., за 2018 рік у сумі 134687,47 грн.;

- абз.1 п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку із заниженням єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, у загальній сумі 201550,44 грн., у т.ч. за 2017 р. у сумі 76367,27 грн., 2018 р. у сумі 125183,17 грн.;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України у вигляді заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності у сумі 2259435,02 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 33891,51 грн., у т.ч. за 2017 р. у сумі 22667,56 грн., за 2018 р. у сумі 11223,95 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті наступні документи:

- податкове повідомлення-рішення від 01.10.2019 №0002043304, яким позивачу за порушення порядку ведення Книги обліку доходів і витрат нараховано штраф у сумі 510,00 грн. (т.1. а.с.59);

- податкове повідомлення-рішення від 01.10.2019 №000203304, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 640047,43 грн., з яких податкове зобов`язання у сумі 406698,29 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 203349,14 грн. (т.1, а.с.60);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.10.2019 №Ф-0002013304, якою позивачу визначено зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 201550,44 грн. (т.1, а.с.61);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.10.2019 №0002023304, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 27791,76 грн. (т.1, а.с.62);

- податкове повідомлення-рішення від 01.10.2019 №0002053304, яким визначено податкове зобов`язання з військового збору у сумі 50837,26 грн., з яких податкове зобов`язання у сумі 33891,51 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 16945,75 грн. (т.1, а.с.63).

Судом встановлено, що позивач не погоджуючись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки), звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргами, у яких просив скасувати відповідні документи.

Державна фіскальна служба України за результатами розгляду вказаних скарг прийняла рішення від 13.11.2019 №9354/6/99-00-08-06-01 та від 11.12.2019 №12580/9/99-00-08-05-04, якими скарги позивача залишила без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) - без змін (т.1, а.с.130-136).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення, позивач звернувся з позовом до суду про визнання їх протиправними ат скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.3 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Отже, фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі відносити до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, вартість матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших матеріалів, а також витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.

Суд звертає увагу на те, що в розумінні Податкового кодексу України витрати на утримання основних засобів подвійного призначення та витрати на проведення ремонту основних засобів мають різний податковий облік. Підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України прямо передбачено включення витрат на проведення ремонту, реконструкції та модернізації та інших видів поліпшення основних засобів до складу витрат звітного періоду.

Враховуючи норму підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, фізична особа - підприємець не має права включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його діяльності, витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, як, наприклад, вантажні автомобілі.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

З матеріалів справи вбачається, що Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті видано позивачу ліцензію серії НОМЕР_15 від 14.04.2010 на здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами та міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (т.1, а.с.127).

Позивач є власником наступних транспортних засобів:

- автомобіль марки MAN моделі TGA 18.480, синього кольору, 2008 року випуску, тип Сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 05.04.2008);

- автомобіль марки DAF моделі FAR XF 105, жовтого кольору, 2007 року випуску, тип Бортовий - С, реєстраційний номер НОМЕР_4 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 02.04.2013);

- автомобіль марки DAF моделі FAR XF 105, жовтого кольору, 2007 року випуску, тип Бортовий-тентований, реєстраційний номер НОМЕР_6 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 28.08.2013);

- автомобіль марки DAF моделі FAR XF 105, жовтого кольору, 2007 року випуску, тип Бортовий - тентований, реєстраційний номер НОМЕР_8 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 26.10.2013);

- автомобіль марки DAF моделі 95 XF 430, жовтого кольору, 2007 року випуску, тип Сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_10 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 від 05.07.2008);

- автомобіль марки DAF моделі XF 95.430, білого кольору, 2005 року випуску, тип Сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_12 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 від 25.09.2009 (т.1, а.с.21-26).

В акті перевірки відповідач не спростовує, що вказані транспортні засоби використовувались позивачем для здійснення господарської діяльності з внутрішніх вантажних перевезень.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були придбані у ТОВ «Авто-Імпорт», ТОВ «Шинна Компанія», ТОВ «Мацько тракт сервіс», ТОВ «ТРАК ЦЕНТР ЛТД», ТОВ «Металобаза Бочаров», ТОВ «КПП Центр», ТОВ «Трак спірит», ТОВ «Опольтранс», ТОВ «Автобосс», ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Колотір» запасні частини на автомобілі (підігрів сепаратора з кабелем, фільтри палива, лампочки, ліхтарі, гайки, болти, тахокарта, втулка амортизатора, важіль гальмівний, енергоакумулятор, реле, фільтр, сальник клапана, шланги, фари, гальмівні колодки, крани пічки, кабелі електричного причепу, розетки, мембрани дискові, моторне мастило, каністри, шини, ресори, акумулятори, герметик радіатора, антифриз концентрат, авто лампу, каністри, диски, підшипники, олива моторна, прокладки, вкладиш шатуна, пневморесори, автоскло, підшипники та ін.), що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Тракспартс Україна ЛТД», ТОВ «ТРАК ЦЕНТР ЛТД», ТОВ «Шинна Компанія», ТОВ «Техас ЛТД», ТОВ «Шварцмюллер Україна», ТОВ «Тахосервіс», ТОВ «Сервіс Груп - 7», ТОВ «Сіко» та СТОВ «Єдність» були надані позивачу послуги з ремонту, діагностики та стоянки транспортних засобів, що підтверджується актами надання послуг, копії яких додані до матеріалів справи.

Загальна сума витрат, понесених позивачем на придбання запасних частин для транспортних засобів та витрат на ремонт транспортних засобів становить 2259435,02 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався за отримані товари та послуги з ремонту, що підтверджується виписками по банківським рахункам позивача (т.1, а.с.154-250, т.2, а.с.1-27).

Позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік від 31.01.2018 вказано загальну суму річного доходу у розмірі 155812,73 грн. (т.1. а.с.114-116).

У податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік від 07.02.2019 позивачем вказано загальну суму річного доходу у розмірі 101125,76 грн. (т.1, а.с.117-119).

В акті перевірки відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 занижено суму доходу за2017-2018 роки на загальну суму 2259435,02 грн., що зумовило заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 406698,29 грн.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивачем було віднесено до складу витрат витрати на утримання основних засобів подвійного призначення (вартості придбаних запасних частин для транспортних засобів та їх ремонту), що, на думку відповідача, не відповідає вимогам на пп. 177.4.6. п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Однак, надаючи визначення поняттю «утримання», контролюючий орган посилався на Правила експлуатації колісних транспортних засобів, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 року №550 (далі - Правила №550).

Згідно з підпунктом 26, пункту 6 розділу І Правил №550, у цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях: утримання транспортного засобу - забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов`язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

У зв`язку з цим, контролюючий орган дійшов до висновку, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу витрат, пов`язаних з його господарською діяльність, зазначені витрати на утримання вантажних автомобілів, зокрема витрати на технічне обслуговування та ремонт.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що Податковий кодекс України не містить поняття «утримання основних засобів», більше цього, не містить поняття «утримання транспортного засобу».

Згідно з пунктами 1 та 2 Правил №550 Правила визначають механізм організації безпечного утримання колісних транспортних засобів (КТЗ) категорій М, N, О впродовж експлуатаційного життєвого циклу автомобільним перевізником (їх власником, орендарем), автомобільним самозайнятим перевізником, а також підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності (далі - перевізники). Ці Правила можуть використовуватися підприємствами автомобільного сервісу (далі - ремонтники). Ці Правила не стосуються питань охорони праці, пожежної безпеки, організації і забезпечення використання колісних транспортних засобів з метою надання транспортних послуг, питань дотримання правил дорожнього руху. Ці Правила поширюються на суб`єктів господарювання, які організовують або здійснюють роботи у сфері технічної експлуатації колісних транспортних засобів (придбання-продаж, утримання, передання на утилізацію колісних транспортних засобів або їх частин).

Отже, визначення терміну «утримання транспортного засобу», яким керувався контролюючий орган, використовується виключно для тлумачення правовідносин, які регулюються Правилами №550, а не правовідносин зі сплати податків, зборів та інших загальнообов`язковий платежів фізичними та юридичними особами.

Крім цього, суд наголошує на тому, що вимоги чинного законодавства, у тому числі Податковий кодекс України, не містить визначення (критеріїв), за яких обставин (умов) основні засоби подвійного призначення визначаються такими, що мають ознаки подвійного призначення, які б відповідно мали визначати, на які цілі вантажні автомобілі можуть використовуватись частково/повністю фізичною особою-підприємцем через те, що їх власником є фізична особа.

Зазначена позиція, зокрема відображена Міністерством фінансів України у листі від 22.08.2018 року №11220-16-10/22320, яким було надано відповідь Державній фіскальній службі України на лист від 25.07.2018 року №2144/4/99-99-13-04-03-13 щодо права фізичних осіб - підприємців згідно з п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 розділу IV ПК України зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних нарахувань на вантажні автомобілі (основні засоби подвійного призначення), зареєстрованих на фізичну особу, але повністю використаних фізичною особою - підприємцем у господарській діяльності (за умови документального підтвердження повного використання), а також на суму витрат на утримання таких основних засобів.

Тобто, сама ж Державна фіскальна служба України не розуміючи змісту та ознак терміну «основні засоби подвійного призначення», зверталась до Міністерства фінансів України за роз`ясненням.

При цьому, отримавши у відповідь вищезгаданий лист, яким повідомлено про законодавчу невизначеність такого терміну, відповідач під час здійснення перевірки, керуючись власними переконаннями, які жодним чином не мотивовані, дійшов до висновку, що транспортні засоби, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення.

Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на такому принципі, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України». Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Згідно із підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копали наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Зважаючи на вищезазначену законодавчу норму, транспортні засоби, які позивач використовує у своїй господарській діяльності, безумовно належать до основних засобів. Однак, відсутність законодавчого визначення критеріїв, обставин, умов за наявності яких основний засіб може вважатись таким, що має ознаки подвійного призначення не дозволяє дійти до висновку, що вказані транспортні засоби є основними засобами подвійного призначення.

Більше цього, в акті перевірки контролюючий орган не заперечує того факту, що відповідні транспортні засоби використовуються позивачем у підприємницькій діяльності щодо здійснення вантажних перевезень.

Разом з тим, в акті перевірки відповідачем не зазначено про встановлення в ході перевірки факту будь-якого подвійного використання позивачем відповідних транспортних засобів.

Отже, контролюючий орган попри те, що встановив факт того, що транспортні засоби використовуються позивачем лише у підприємницькій діяльності, а також попри відсутність законодавчого визначення поняття основні засоби подвійного призначення, все ж без відповідного аналізу дійшов до висновку про неправомірність дій позивача щодо віднесення на витрати витрат, пов`язаних із придбанням запасних частин. Окрім цього, сама лише реєстрація транспортного засобу, який є основним засобом, за фізичною особою не свідчить про те, що останній має ознаки подвійного призначення.

Пунктом 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388, передбачено, що транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Таким чином, реєстрація транспортного засобу, який використовується фізичною-особою підприємцем лише у своїй господарській діяльності, саме, як за суб`єктом господарювання є неможливою. Натомість такі транспортні засоби реєструються за фізичними-особами підприємцями, як за фізичними особами.

Суд зазначає, що в ході перевірки не було досліджено та в акті не відображено зв`язок витрат ФОП ОСОБА_1 з його фінансово-господарською діяльністю. А посилання на норму Податкового кодексу України щодо витрат подвійного призначення, до яких законом віднесено придбання та утримання транспортних засобів, не є обґрунтованим.

Таким чином, висновки контролюючого органу про неправомірність включення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат витрат на придбання запчастин до транспортних засобів та витрат на їх ремонт є помилковими, оскільки вони не належать до витрат на утримання вантажних автомобілів у розумінні вищевказаних положень чинного законодавства, а тому мають включаються до витрат господарської діяльності.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про те, що транспорті засоби, які позивач використовує у власній господарській діяльності, належить до основних засобів подвійного призначення та, відповідно, помилково дійшов висновку про відсутність підстав для віднесення позивачем до складу витрат вартість придбаних запасних частин транспортних засобів та вартість їхнього ремонту у 2017-2018 роках на суму 2559435,02 грн.

У зв`язку з цим, суд вважає, що висновки відповідача щодо заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 406698,29 грн. є необґрунтованими та протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення від 01.10.2019 №002033304 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги №Ф-0002013304 від 01.10.2019 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на суму 201550,44 грн. та рішення №0002023304 від 01.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску на суму 27791,16 грн., суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон №2464).

Частиною першою статті 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з пунктом 3 частини одинадцятою статті 25 Закону №2464 податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як вбачається з акта перевірки від 03.09.2019 №9/10-36-33-04/ НОМЕР_1 , підставою для прийняття спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) є висновки відповідача про заниження позивачем суми доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок, за 2017-2018 роки на суму 2259435,02 грн.

Оскільки судом спростовано висновки контролюючого органу щодо заниження ФОП ОСОБА_1 суми доходу, суд вважає, що донарахування позивачу на підставі спірної вимоги суми єдиного соціального внеску є протиправним, а тому спірна вимога підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області №0002023304 від 01.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску, оскільки нарахування штрафних санкцій зумовлено нарахуванням на підставі вказаної вимоги недоїмки.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 01.10.2019 №0002053304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 50837,26 грн., суд зазначає таке.

Згідно з п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Оскільки під час розгляду встановлено неправомірність висновків відповідача про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподаткованого доходу за 2017-2018 роки на загальну суму 2259435,02 грн., який є базою для обчислення військового збору, суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачу на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.10.2019 №01.10.2019 №0002053304 військового збору є протиправним, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 01.10.2019 №002043304 у зв`язку із висновками щодо порушення ФОП ОСОБА_1 . Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 (далі - Порядок), суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

В акті перевірки відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 було надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат, зареєстровану в Сквирському відділенні Білоцерківської ОДПІ від 13.12.2017 №709.

Копія вказаної книги долучена позивачем до матеріалів справи (т.1, а.с.65-113).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в акті перевірки зазначив про те, що позивачем порушено підпункти 2, 6 та 9 пункту 6 Порядку.

Так, відповідно до підпунктів 2,6 та 9 пункту 6 Порядку самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Суд наголошує на тому, що в акті перевірки відповідач конкретно не зазначив, в чому саме полягають порушення позивачем вказаних положень Порядку.

Відповідно до пункті 86.1 та 86.3 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Відповідно до пункту 1.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395 (далі - Порядок №395), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктами 1.5-1.7 Порядку №395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п.2.3.2.2 п.п.2.3.2 п.2.3 Порядку №395 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Враховуючи те, що в акті перевірки відповідачем конкретно не вказано, у чому саме полягали порушення позивачем вимог Порядку, суд дійшов висновку про те, що акт перевірки від 03.09.2019 №9/10-36-33-04/ НОМЕР_1 в цій частині складений з порушення вимог Порядку №395, що ставить під сумнів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідні висновки про порушення позивачем Порядку зумовлені внесенням позивачем недостовірних відомостей у графу 6 (сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів), а саме: віднесено витрати на утримання основних засобів подвійного призначення (вартості придбаних запчастин для транспортних засобів та їх ремонту) та у графу 9 даної книги.

Проте, суд не приймає до уваги відповідні посилання відповідача, оскільки, по-перше, правомірність таких тверджень була спростована судом вище, а по-друге, вони не були зазначені в акті перевірки як підстави для висновків про порушення позивачем відповідних положень Порядку.

Так, відповідно до частини другої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем під час розгляду справи не було належних та допустимих доказів на підтвердження висновків щодо порушення позивачем Порядку під час ведення Книги обліку доходів та витрат, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2019 №0002043304.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8907,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.11.2019 №1648 (т.1, а.с.14).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області становить 8907,37грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 01.10.2019 №0002043304, №0002033304 та №0002053304.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 01.10.2019 №Ф-0002013304.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.10.2019 №0002023304.

5. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання, АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 8907,37 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот сім грн. 37 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.