Рішення № 89512564, 20.05.2020, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4652/19

Провадження № 2/191/1302/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гречко Ю.В.

за участю секретаря – Борисової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, визнання права власності та виплату грошової компенсації за припинення права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , який проживав та був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Його спадкоємцями першої черги за законом є позивач, їх дочка- ОСОБА_4 та донька померлого ОСОБА_2 .

Кожен з них у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тому вважаються такими, що прийняли спадщину.

ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини на користь позивача.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, в томі числі, у вигляді 1/2 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається із: 1-1 службове приміщення площею 48,8 кв.м, 1-2 службове приміщення площею 11,8 кв.м, 1-3 службове приміщення площею 19,0 кв.м, загальною площею 79,6 кв.м.

У видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було відмовлено у зв`язку із тим, що у свідоцтві про право власності на зазначену квартиру по батькові спадкодавця зазначено « ОСОБА_5 », а у свідоцтві про смерть - « ОСОБА_6 », у зв`язку із чим позивач була змушена звертатися до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, рішенням якого по справі № 2-79/11 від 13 грудня 2011 року за нею було визнано право власності на 1/4 та 1/6 (загалом 1/3) частку нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , права та обов`язки забудовника на 1/2 та 1/3 (загалом 5/6) частки нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, 1/3 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , позивач успадкувала як дружина померлого і оформила на цю частку правовстановлюючі документи.

Вищевказана 1/3 частина згідно рішення суду складається із 1/4 частини спільно нажитого зі спадкодавцем майна та 1/6 частини в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ця 1/6 частина складається із 2/12 частин - 1/12, яка належить позивачеві за законом, та 1/12 частини їх доньки ОСОБА_4 , яка відмовилась від неї .

В свою чергу, остання 1/12 частка має належати відповідачу ОСОБА_2 , з якою у позивача склалися неприязні стосунки, що робить неможливим їх сумісне володіння майном. Відповідачка не погоджується ані продати свою частку в нерухомому майні, ані оформити її згідно чинного законодавства.

Якщо поділити нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 , на 6 рівних частин (6/6), 1/2 частина буде дорівнювати 3/6.

1/3 частка відповідача у спадковому майні (1/2 частина нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 , за вирахуванням 1/4, яку позивач отримала у якості спільно нажитого майна), складає 1/12 частку від усієї будівлі.

Окрім того, залишилась спадщина у вигляді нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , 5/6 часток з якої успадкувала позивач, а 1/6 частку мала б успадкувати відповідач ОСОБА_2 . Щодо даної будівлі ситуація ідентична - відповідачка не погоджується ані продати свою частку в нерухомому майні, ані оформити її згідно чинного законодавства.

Позивач неодноразово пропонувала відповідачці виплатити грошима вартість її часток в нерухомому майні. При цьому вона виходила з того, що частки відповідачки в ньому є незначними (1/6 та 1/12) і не можуть бути виділені в натурі.

Окрім того, відповідачка проживає у власній квартирі у м. Дніпро. Витрат на утримання нерухомого майна в розмірі пропорційно її частці не несе і нести не бажає. Комунальні платежі не платить. Хоча, згідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Протягом зазнаного часу відповідачка взагалі ніякої зацікавленості щодо зазначеного майна не виявляла.

До теперішнього часу своє право власності на 1/6 та 1/12 частку нежитлових будівель згідно до вимог чинного законодавства України відповідачка не зареєструвала.

Згідно звітів про оцінку майна повна вартість нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 а складає 382 540 грн, відповідно 1/12 частина складає 31 878 грн 34 коп., повна вартість нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 складає 95 588 грн, відповідно 1/12 частина складає 15 931 грн.

У зв`язку з цим просить припинити право ОСОБА_2 на 1/6 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , та 1/12 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/12 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , на 1/6 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 ; виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за припинення права власності в сумі 47 809 грн. 34 коп.

До початку судового засідання представник позивача ОСОБА_7 надав заяву про розгляд справи у його відсутності . Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася по невідомим суду причинам, хоча про день та час судового розгляду була повідомлена належним чином, відзиву не надала.

Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, на підставі наявних у справі доказів, суд приходить до наступного.

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 30.12.2012 ОСОБА_1 належить 1/3 частина комплексу Державне підприємство сфери послуг «АРГО» , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.12.2011 за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 та 1/6 (загалом 1/3) частку нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , права та обов`язки забудовника на 1/2 та 1/3 (загалом 5/6) частки нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, 1/3 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , позивач успадкувала як дружина померлого і оформила на цю частку правовстановлюючі документи.

26.05.2015 ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно – нежитлове приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , в якому належна їй на праві спільної часткової власності частка складає 5/6 частин.

Як було встановлено судом, 1/6 частку нежитлового приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , та 1/12 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , фактично прийняла в спадщину донька померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , але свідоцтво про право на спадщину вона до теперішнього часу не отримала.

Статтею 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

З аналізу судової практики вбачається, що поняття «незначна частка» є оціночним, тому при вирішенні спору в судовому порядку суд враховує співвідношення вартості всього майна, часток кожного, тощо.

Згідно з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України від 15.07.2016р. у справі №6-1599ц16, тягар доказування, що частки відповідачів є незначними і вони не можуть бути виділені в натурі, несе позивач.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1–3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Як було встановлено судом, спільне володіння і користування сторонами спірними нежитловими приміщеннями є неможливим; припинення права власності відповідача ОСОБА_2 на 1/6 частину нежитлового приміщення загальною площею 44,8 кв.м. та 1/12 частину нежитлового приміщення загальною площею 184,4 кв.м. не завдасть їй істотної шкоди як співвласнику; позивач внесла на депозит суду суму вартості вказаних частин спірних нежитлових приміщень, визначену висновками експерта.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 . Але, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не здійснила державну реєстрацію своїх майнових прав на спірні частки у спадковому майні, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде припинення права власності на 1/6 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , та 1/12 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , які зареєстровані за померлим ОСОБА_3 та прийняті у спадщину відповідачем ОСОБА_2 , з присудженням відповідачеві грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності, а також визнання за позивачем права власності на вказані частки нерухомого майна.

Також суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 81, 141, 259, 263-265 , 280,281, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити .

Припинити право власності на 1/6 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , та 1/12 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , які зареєстровані за померлим ОСОБА_3 та прийняті у спадщину відповідачем ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.н.н НОМЕР_1 , право приватної власності на 1/12 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.н.н НОМЕР_1 , право приватної власності на 1/6 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 , і.н.н НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/6 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , та 1/12 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 47 809 (сорок сім тисяч вісімсот дев`ять) грн. 40 коп. шляхом стягнення цієї суми на користь ОСОБА_2 з депозитного рахунку ТУ ДСА в Дніпропетровській області .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код за ЄДРПОУ: 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 , код класифікації доходів бюджету:22030106).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: Ю. В. Гречко