Рішення № 89512390, 29.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 р. Справа№200/3224/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Головне управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, відповідно до якого просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року №Ф-103509-43 на суму 28590 грн. 43 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як фізична особа-підприємець до тепер перебуває на обліку в органі доходів і зборів - Торецькому відділенні Костянтинівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, зареєстрований на території населеного пункту, який знаходиться на лінії зіткнення в зоні активних бойових дій під час проведення антитерористичної операції та операції об`єднаних сил. Зазначений вище орган доходів і зборів також розташований на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція та триває операція об`єднаних сил.

В зв`язку з бойовими діями з 2014 року позивач став внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №19717.

Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не прийнятий, діючі норми права станом на тепер не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, що дає підстави вважати, що антитерористична операція продовжується одночасно із операцією об`єднаних сил.

Позивач звернувся 19.02.2020 року до відповідача із заявою про звільнення від виконання обов`язків платника ЄСВ, визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, але отримав спірну вимогу від 17.02.2020 року, з якою не згоден, та яка підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята всупереч приписам чинного законодавства України.

Ухвалою від 30 березня 2020 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 28 квітня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

14 квітня 2020 року представником Головного управління ДПС у Донецькій області засобами електронного зв`язку через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог з підстав .

Від представника позивача неодноразово до суду надходили заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача.

12 травня 2020 року від представника позивача засобами електронного зв`язку до канцелярію суду надійшла заява представника позивача про те, що у назві позивача допущена описка, замість ГУ ДПС Донецької області записано ГУ ДФС Донецької області.

13 травня 2020 року до суду через електронний суд від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка повністю відповідала первісному позову, але було визначено, що позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 17 лютого 2020 року № Ф-103509-43 на суму 28590 грн.43 коп. Головного управління ДПС у Донецькій області із зазначенням вірної адреси місцезнаходження відповідача та коду ЄДРПОУ.

Ухвалою від 18 травня 2020 року замінив сторону у справі з Головного управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок, 59, код ЄДРПОУ 43142826).

19 травня 2020 року від відповідача - Головного управління ДПС у Донецькій області надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , відповідно до даних ЄДРПОУ згідно до безкоштовного запиту на сайті Міністерства юстиції України, був зареєстрований фізичною особою - підприємцем 21.10.2008 року та взятий на облік як платник ЄСВ за номером 05-13-11-4576, що підтверджується витягом із ЄДРПОУ. Крім того, згідно даних вищезазначеного реєстру 08.05.2020 припинена підприємницька діяльність позивача, номер запису 22580060002002904.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

17.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформована вимога № Ф-103509-43 про зобов`язання позивача сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 28590,43 грн. (недоїмка станом на 31.01.2020 року).

Відповідачем вищезазначена вимога відправлена на адресу позивача 10.03.2020 року.

Вказана вимога отримана позивачем 13.03.2020 року, що підтверджується трекінгом Укрпошти.

23.03.2020 року позивач звернувся до суду із позовом, сформованим у системі «Електроний суд» .

Вирішуючи адміністративну по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечення відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI, в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017, «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного податку є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (абзац третій, четвертий пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктами 3 та 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла або частково зменшилась сума недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким були внесені зміни до Закону №2464-VI, а саме його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 ( в подальшому пункту 9.4):

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Верховний Суд у зразковій справі №812/292/18 від 30 березня 2018 року, зокрема, дійшов таких висновків: «З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-УІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон № 2464-VI не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі».

Судом встановлено, що позивач перебував на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Костянтинівсько - Дружківського управління, Торецька ДПІ (м. Торецьк) (відповідно до даних ЄДРПОУ).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» місто Торецьк віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО та які знаходяться на лінії розмежування.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, як підставу для звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014р. по теперішній час. При цьому сам позивач посилається на ту обставину, що абзац 4 п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI був чинним до 13 лютого 2020 року.

Законом України від 14.01.2020 №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» пункт 9-4 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464 було виключено.

Вищезазначений Закон оприлюднений 12.02.2020 року та набрав чинності з 13.02.2020.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На час формування спірної вимоги про сплату боргу, а це саме 17 лютого 2020 року норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

При цьому суд звертає увагу позивача, що у своєму позові він зазначає, що 19.02.2020 року звернувся із відповідною заявою до органу податкової служби про звільнення від виконання обов`язків платника ЄСВ, визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, однак доказів зазначеного сторонами до суду не надано.

При цьому якби позивач надав до суду таку заяву від 19.02.2020, то п.9-4, яким було передбачено механізм звільнення від виконання обов`язків платника ЄСВ, втратив чинність з 13.02.2020 року.

Таким чином, позивач з 13.02.2020 повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 №Ф-103509-43 Головного управління ДПС у Донецькій області прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.

З огляду на викладене у задоволенні позову позивачу повинно бути відмовлено.

Підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року №Ф-103509-43 на суму 28590 грн. 43 коп. -відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення складено та підписано в письмовому провадженні 29 травня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко