Рішення № 89510085, 25.05.2020, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія.

154/3667/19

2/154/152/20

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

25 травня 2020 року м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого: судді Лященка О.В.

при секретарі: Баранюк О.В.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідачів: Католик Ю.В., ОСОБА_10 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до Володимир-Волинської міської ради та ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення Володимир-Волинської міської ради про передачу земельної ділянки в приватну власність,-

встановив:

09 грудня 2019 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 звернулись в суд з позовом до Володимир-Волинської міської ради та ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення Володимир-Волинської міської ради про передачу земельної ділянки в приватну власність.

У позовній заяві покликаються на ту обставину, що Володимир-Волинська міська рада рішенням від 28.04.2017 р. № 17/18 передала у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0.680га для обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1 . Вказане рішення не відповідає вимогам закону з огляду на те, що ОСОБА_7 не мала права на приватизацію земельної ділянки площею 0.068га., окрім цього, технічна документація на земельну ділянку площею 0.068га не відповідає закону, крім цього, порушено право ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на користування житловим будинком та земельною ділянкою.

Зазначають, що позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на праві власності належать житловий будинок та земельна ділянка площею 0.0618га для обслуговування цього будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_7 є сусідкою позивачів і їй на праві власності належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Позивачі та відповідачка ОСОБА_7 мали спільний проїзд до своїх будинків із АДРЕСА_1. Володимир-Волинська міська рада рішенням від 28.04.2017р. передала цей проїзд у власність ОСОБА_7 , яка встановила огорожу на проїзді, чим перекрила позивачам заїзд до будинку.

Позивачі неодноразово звертались у міську раду із заявами щодо порушення їх прав на користування спільним проїздом, однак міська рада порушень чинного законодавства не виявила і порекомендувала позивачам вирішувати спір у встановленому законом судовому порядку. Вважають також, що відповідач ОСОБА_7 мала право на приватизацію тільки 0.06га, оскільки по договору купівлі-продажу від 4.08.2016р. набула право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та набула право на земельну ділянку площею 0.06га у межах, які були встановленні у 1959 році, а отже і мала право приватизувати земельну ділянку саме цією площею.

Зазначають, що згідно листа Володимир-Волинського міськвиконкому від 5.03.2018 р. рішення міської ради від 28.04.2017р. № 17/18 було прийняте на підставі технічної документації, виготовленої у 2016 році для ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які були попередніми власниками житлового будинку. У технічній документації площу земельної ділянки з невідомих причин збільшили із 0.06га до 0.068га, безпідставно включено проїзд площею 0.008га, який міська рада ніколи не надавала їм у користування.

Окрім цього, не погоджено технічну документацію із сусідніми власниками та землекористувачами. У акті погодження меж нема дати його складання і не зазначено площі ділянки земельної ділянки. Також акт приймання-передачі межових знаків також не містить дати його складання.

Просять визнати недійсним рішення Володимир-Волинської міської ради від 28.04.2017р. № 17/18 про надання у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0.068га за адресою АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів на їх користь понесені судові витрати.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

17 січня 2020 року відповідач у справі Володимир-Волинська міська рада подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти заявленого позову, покликаючись на безпідставність позовних вимог.

05 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, а також 19 лютого 2020 року, 01 квітня 2020 року та 04 травня 2020 року подала суду заяви з додатковими поясненнями, а 19 березня 2020 року подала додаткові письмові пояснення з приводу заявленого позову.

19 лютого 2020 року було закрито підготовче провадження у справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 - заявлені позовні вимоги підтримала та просили їх задовольнити з підстав, викладених у тексті позовної заяви.

Представник відповідача Володимир-Волинської міської ради Католик Ю.В. заперечила проти позову, покликаючись на обставини,викладені у письмових запереченнях, просить відмовити у задоволенні позову повністю за безпідставністю вимог.

Представники відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_10 та ОСОБА_5 позов не визнали, в своїх поясненнях послались на обставини, вказані відповідачем Володимир-Волинською міською радою у своїх запереченнях проти позову. Просять відмовити в його задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. З ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 4 серпня 2016 р. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продали у власність відповідачу ОСОБА_7 житловий будинок за АДРЕСА_1 загальною площею 82,1 кв.м

Відповідно до ч. 1,2 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», у разі, якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Відтак, з метою укладення вказаного вище договору купівлі-продажу житлового будинку та присвоєння земельній ділянці, на якій він розташований, кадастрового номеру, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 попередньо було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0680 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками регламентований Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376.

Так, згідно п. 2.8 вказаної Інструкції технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

- пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) зо^ельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт;

- технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

- копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

- копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності);

- матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

- план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки;

- перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути;

- у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розроблена за замовленням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 містить: завдання на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); пояснювальна записка; заява ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; копія свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_8 ; копія свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_9 ; копії паспортів заявників; копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданих на ім`я заявників; копія технічного паспорту; план меж земельної ділянки за результатами кадастрової зйомки; ситуаційна схема земельної ділянки; план меж земельної ділянки; кадастровий план зовнішніх меж земельної ділянки; акт погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Дані обставини стверджуються копіями вказаного договору та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розробленої за замовленням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

У позовній заяві позивачі вказують, що при виготовленні технічної документації було порушено вимоги ст. 55 Закону України «Про землеустрій» та п. 2.8 Інструкції, в яких зазначено, що до технічної документації із землеустрою додається документ, що посвідчує право на користування цією земельною ділянкою.?

Згідно п. «е» ч. 10 ст. 55 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: «е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».

Відповідно до п. 4.1. вказаної вище Інструкції відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (п. 4.3. Інструкції).

Як зазначено в Завданні на складання технічної документації ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , «кінцевим результатом робіт є встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками».

Окрім цього, згідно п. 2.8 Інструкції, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності).Враховуючи те, що в даному випадку мало місце розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, вимога щодо долучення до неї копії документа, що посвідчує право на земельну ділянку не застосовується.

Окрім цього, у складі цієї технічної документтації є акт погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки, в якому, зокрема, є погодження позивача ОСОБА_6 , факт її підпису представником позивача ОСОБА_2 в суді не заперечується.

Судом встановлено, що оскаржуване позивачами рішення відповідачем Володимир-Волинською міською радою було прийняте 27 квітня 2017 року.

Позивач ОСОБА_1 набула право власності на 42/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 за договором дарування від 31 липня 2017 p., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що долучений до позовної заяви.

Таким чином, враховуючи те, що позивач ОСОБА_6 згідно акту погодження меж погодила передачу у приватну власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_7 , а інший позивач ОСОБА_1 стала власником житлового будинку по АДРЕСА_2 вже після передачі спірної земельної ділянки у власність тому ж відповідачу, суд вважає, що вимоги позивачів щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування з мотивів порушення їх прав є безпідставними.

Згідно договору купівлі-продажу від 4 серпня 2016 р. відповідач ОСОБА_7 придбала житловий будинок за АДРЕСА_1 , що стверджується копіями договору купівлі-продажу та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч. 14 ст. 186 Земельного кодексу України, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Враховуючи те, що жодним законодавчим актом, що регламентує процедуру розроблення землевпорядної документації не передбачено обов`язку щодо переоформлення виготовленої документації з попереднього власника житлового будинку на нового набувача прав на нього, відтак, рішенням Володимир-Волинської міської ради від 27 квітня 2017 р. №17/18 ОСОБА_7 , як набувачу права власності на житловий будинок, що знаходиться на земельній ділянці площею 680 кв. м по АДРЕСА_1 , було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у власність, що була виготовлена на замовлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як попередніх власників даного житлового будинку.

Як на одну з підстав свого позову позивачі зазначають про те, що ОСОБА_7 мала право приватизувати земельну ділянку площею лише 0,06 га, покликаючись при цьому на рішення виконкому Володимир-Волинської міської ради від 19 березня 1959 р. №91, за яким ОСОБА_11 було виділено земельну ділянку під індивідуальне будівництво по АДРЕСА_3 загальною площею 600 кв. м.

Не дивлячись на прийняття вказаного вище рішення, ОСОБА_11 не було виготовлено землевпорядної документації, відтак, вказана земельна ділянка не була сформована.

Лише за замовленням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 була виготовлена технічна документація із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 680 кв. м, земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер.

Тобто, рішення міської ради про безоплатну передачу земельної ділянки ОСОБА_7 , яка придбала житловий будинок у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приймалось щодо вже зареєстрованої земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Щодо доводів позивачів про позбавлення їх доступу до власного житлового будинку, то ці доводи спростовуються наступним.

Позивачами долучено копію кадастрового плану зовнішніх меж земельної ділянки, переданої у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , в якому зазначено, що відстань від А до Б є землями загального користування ( АДРЕСА_1) .

Враховуючи те, що житловий будинок позивачів безпосередньо межує із проїжджою частиною, вони мають безперешкодний доступ до власного житлового будинку, що вони підтвердили в суді.

За таких обставин справи суд приходить до висновку, що позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів будь-яких порушень при прийнятті Володимир-Волинською міською радою рішення від 28.04.2017 р. №17/18, а також не доведено порушення прав позивачів чи позбавлення їх права використовувати приватизовану ОСОБА_7 земельну ділянку за цільовим призначенням.

Понесені позивачами судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд покладає на них.

На підставі викладеного, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 186 ЗК України, ст. 55 Закону України «Про землеустрій», керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 264, 265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до Володимир-Волинської міської ради та ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення Володимир-Волинської міської ради про передачу земельної ділянки в приватну власність - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається на протязі тридцяти днів з дня його проголошення через Володимир-Волинський міський суд Волинської області та набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Реквізити сторін:

Позивачі: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .

ОСОБА_6 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 .

Відповідачі: Володимир-Волинська міська рада, код ЄРДПОУ 35387610, 44700, м. Володимир-Волинський вул. Данила Галицького,5.

ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено 29 травня 2020 року.

Головуючий: /-/ підпис.

Суддя Володимир-Волинського

міського суду Волинської області О.В. Лященко