Рішення № 89508635, 04.05.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6640/19

провадження № 2/753/3088/20

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарі Пугач Д.С.

за участю

позивача ОСОБА_1

відповідач не з`явився

представник третьої особи не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

27.03.2019 позивачка звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначила про те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем, від якого у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05.10.2012 шлюб між сторонами розірвано та стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку відповідача щомісячно та до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З моменту розірвання шлюбу відповідач разом з позивачем не проживає, аліменти не сплачує, життям дітей не цікавиться, участь у їх вихованні та розвитку не приймає, має значну заборгованість по сплаті аліментів.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідач свідомо ухилявся та ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, вони йому байдужі у зв`язку з чим позивачка вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав. Крім того, позивачка просить змінити розмір аліментів з 1/3 частки від усіх доходів, встановивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. на кожну дитину.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05.04.2019 у вказаній справі відкрито провадження та визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.10.2019 підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала та просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. Пояснила, що відповідач життям дітей не цікавиться, не вітає їх з днем народження, будь-якої матеріальної допомоги не надає, участь у вихованні дітей не приймає. Зазначила, що діти проживають разом з нею та її новим чоловіком, якого вони називають татом. Навчанням, медичними оглядами та всіма потребами дітей позивачка займається разом з новим чоловіком. Вказала, що ніколи не чинила перешкод батьку у спілкуванні з дітьми.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог закону, з заявами чи клопотаннями про неможливість розгляду справи у його відсутність до суду не звертався. Відзив на позов не подав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, однак надіслав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за відсутності Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації та врахувати висновок про доцільність позбалення батьківських прав ОСОБА_2 .

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтв про народження батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_7 (а.с. 10-11).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05.10.2012 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку відповідача щомісячно та до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до свідоцтва серія НОМЕР_1 від 14.06.2016 позивачка улала шлюб з ОСОБА_8 , внаслідок чого змінила прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 .

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 СК України, батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини.

За змістом ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1-3 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачка посилається на те, що відповідач належним чином не виконує свої батьківські обов`язки, оскільки він з дітьми не спілкується, не цікавиться їх життям і здоров`ям, не надає матеріальної допомоги на їх утримання, а тому повинен бути позбавлений батьківських прав.

Згідно висновку Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 101-8844/03 від 27.09.2019, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір`ю проживають за адресою: АДРЕСА_1 , для дітей створені всі належні умови для проживання, відпочинку, навчання та розвитку. Батько дітей ОСОБА_2 з моменту розірвання шлюбу з дітьми не проживає, зі слів матері не бере участі у вихованні, розвитку та утриманні дітей. Заборгованість зі сплати аліментів станом на липень 2019 становить 192128,81 грн. Зі слів дітей, вони не пам`ятають, коли бачили батька востаннє, не зовсім пам`ятають, як він виглядає, батьком називають вітчима. Згідно з довідками школи № 266 Дарницького району м. Києва батько дітей, протягом всього навчання сина та доньки не підтримує зв`язок з класним керівником та педагогічним колективом, на батьківських зустрічах жодного разу не був. З метою захисту майбутнього та інтересів дітей орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 щодо неповнололітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 44-45).

Особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

На даний час тягар утримання дітей покладений на позивачку як матір дітей, що підтверджується довідкою-розрахунком Макарівського РВ ДВС ГТУЮ в м. Києві №7517 від 13.08.2019, згідно якої у відповідача станом на липень 2019 заборгованість по сплаті аліментів складає 192128,80 грн. /а.с. 35-36/.

Як вказує позивачка, жодних перешкод у спілкуванні батька з дітьми, вона не чинить й не чинила.

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_5 пояснила, що проживає разом з мамою, братами та сестрами. ОСОБА_2 це її батько, однак вона його бачила близько восьми років тому. Батько не телефонує, з днем народження не вітає, матеріально не допомагає, з братом також не спілкується.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідач добровільно відмовився від батьківських прав та обов`язків щодо своїх дітей, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Приймаючи до уваги те, що він з 2012 року свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а саме: виховання та матеріального утримання дітей, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкується з ними, не виявляє інтересу до внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти тощо, суд вважає вимоги позивача про позбавлення батьківських прав доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення.

Всупереч закону та моральним засадам суспільства відповідач жодного з покладеного законом на батька обов`язків не виконує.

Оскільки вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення відповідача та свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав відносно своїх дітей.

Що стосується вимог позову про зміну розміру аліментів слід зазначити наступне.

Як передбачає ч. 1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки) (правовий висновок, висловлений Верховним Судом України у справі № 6-143цс13 від 5 лютого 2014 року).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05.10.2012 вже визначено спосіб стягнення аліментів з відповідача на користь позивача у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку.

Вище зазначене рішення набрало законної сили та відповідно до пояснень позивача в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Позивач ні при зверненні до суду, ні в ході розгляду справи не надала суду належних доказів на підтвердження наявності підстав для зміни розміру аліментів.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зміну розміру аліментів та зміну способу їх стягнення задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст.ст. 164, 166 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 273, 354-356 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Дарницький районний суд міста Києва.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кошиця, 11, ЄДРПОУ 37388222.

Суддя: Ю.С.Мицик