Рішення № 89505786, 25.05.2020, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5294/17

Номер провадження 2/404/3419/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 46047 грн. 76 коп. за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2007 року, яка складається з наступного: 3709 грн. 39 коп. – заборгованість за кредитом, 36607 грн. 76 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3299 грн. 76 коп. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. – штраф (фіксована частина), 2180 грн. 85 коп. – штраф (процентна складова) та судові витрати по справі.

В обґрунтування поданої позовної заяви зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 29 грудня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договору приєднання є договір, умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою».

Одночасно пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9 Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунку та про здійснені операції по картрахункам.

Банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, непередбачених цим договором.

Згідно п. 6.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту Овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник картки зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до умов кредитного договору, - при порушенні позичальником строку платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. +5% від суми позову.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до п. 5.6 Правил користування платіжною карткою, боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку вчасності картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов`язань.

Відповідно до п. 6.4 Умов та правил надання банківських послуг, за незгодою зі зміною Правил та/або Тарифів банку, які викладені на банківському сайті www://privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов`язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед ним заборгованість.

На підставі п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті www://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків.

Згідно п. 4.6 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта а межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п. 5.7 Правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

Згідно п. 5.2 Умов та правил надання банківських послуг, у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов`язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов`язків та інших обов`язків за цим договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31 липня 2017 року має заборгованість в розмірі 46047 грн. 76 коп., яка складається з наступного: 3709 грн. 39 коп. – заборгованість за кредитом, 36607 грн. 76 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3299 грн. 76 коп. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. – штраф (фіксована частина), 2180 грн. 85 коп. – штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів банку.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванової Н.Ю. від 04 вересня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання /а.с.26/.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 46047 грн. 76 коп. за кредитним договором №б/н від 29 грудня 2007 року та судові витрати по справі у розмірі 1600 грн. /а.с.41-42/.

05 березня 2018 року від відповідача до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення, відповідно якої вказано, що вона повідомляла суд про неможливість прибуття в судове засідання, у зв`язку з тим, що являється інвалідом ІІ групи з дитинства, а також з тим, що втратила матір, в зв`язку з чим сильно переживала.

Про заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року вона дізналась отримавши його 22 лютого 2018 року поштою.

Зазначала, що із розрахунку заборгованості за договором від 29 грудня 2002 року, укладеного між нею та відповідачем, вбачається, що позивач включив до суми заборгованості нараховану пеню в сумі 3 299 грн. 76 коп. Поруч із вказаним позивач також нараховує фіксаційну частину штрафу та процентів, що разом складає 4 680 грн. 85 коп.

Однак, у своїй постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17 судова палата у цивільних та господарських справах Верховного Суду України зазначила, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Позивач намагається в подвійному розмірі стягнути кошти із відповідача за неналежне виконання умов договору.

Вказано, що позивач достеменно знав про неналежне виконання відповідачем умов договору та своєчасно не звертався до суду для його розірвання продовжуючи при цьому безпідставно нараховувати пеню за неналежне виконання умов договору.

При вирішенні справи суд не прийшов до висновку, що позивач своєчасно не звертався за захистом своїх порушених прав та невиправдано продовжував нараховувати штрафні санкції за невиконання умов договору.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасовано. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін /а.с.120-121/.

31 жовтня 2019 року від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення по справі, відповідно яких вказано, що вона вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що через порушення умов кредитного договору б/н від 29 грудня 2007 року у ОСОБА_1 станом на 31 липня 2017 року є заборгованість за кредитним договором в сумі 46047 грн. 76 коп.

В матеріалах справи міститься заява відповідача від 27 березня 2008 року про те, що остання просила надати кредит з фіксованим кредитним лімітом у 700 грн. із відсотковою ставкою 36% на рік та зазначено, що строк дії кредитного ліміту дорівнює строку дії картки.

В свою чергу позивач просить стягнути борг за договором б/н від 29 грудня 2007 року. Жодних доказів про укладення договору 29 грудня 2007 року з кредитним лімітом у 5000 грн. матеріали справи не містять.

Наведений розрахунок позивача за договором б/н від 29 грудня 2007 року, який за доводами позивача було укладено з відповідачем шляхом надання кредитної картки на підставі заяви з кредитним лімітом 5000 грн. із сплатою 36% річних на суму залишку заборгованості жодним чином не підтверджується матеріалами справи, оскільки заява відповідача, що міститься в матеріалах справи датована загалом іншою датою, а саме 27 березня 2008 року з зазначенням іншого кредитного ліміту за платіжною карткою у сумі 700 грн.

Виписка по рахунку також відображає рух коштів не з 29 грудня 2007 року, а з 27 березня 2008 року, тобто інформація загалом по іншому договору.

Доказів укладення договору 29 грудня 2007 року позивачем не надано.

25 листопада 2019 року від представника банку до суду надійшла відповідь на письмові пояснення представника відповідача від 31 жовтня 2019 року, відповідно якої вказано, що згідно укладеного договору б/н від 29 грудня 2007 року відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки.

Виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 12 років, позичальник в банк не зверталась за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок і повністю з ними погодилась, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які вона здійснювала.

Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Зазначено, що банком надано докази укладення кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань, а саме: копія кредитного договору, розрахунок заборгованості, копія паспорта відповідача, виписка по рахунку.

Позивачем надана до суду копія анкети – заяви на двох сторінках від 29 грудня 2007 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також х копії анкети-заяви сітко вбачається, що відповідач висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки та особистим підписом засвідчила.

Також, до матеріалів справи долучено довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана особисто відповідачем та з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Відповідач підписанням анкети-заяви приєднався до умов та правил надання банківських послуг. Заява разом з умовами та тарифами є договором про надання банківських послуг.

Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитку картку.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованості за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Зазначено, що в анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 у розділі «відмітка банку» дата відкриття рахунку зазначена 29 грудня 2007 року, номер рахунку НОМЕР_1 .

Платіжний засіб, тобто пластикову картку відповідач отримала лише 27 березня 2008 року про що зазначено у полі «дата видачі картки і пін-конверта» та цією ж датою підписана анкета - заява.

В позовні заяві зазначено дату укладання договору 29 грудня 2007 року, тому що вказана дата відповідає даті відкриття рахунку та узгоджується із п. 1.3 Умов та правил надання банківських послуг.

Розрахунок заборгованості починається з 27 березня 2008 року, тобто з дати видачі відповідачу картки, що підтверджується випискою по рахунку.

В заяві клієнта зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п.3.2), що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

Згідно довідки про зміну умов кредитування 27 березня 2008 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 700 грн., який в подальшому неодноразово змінювався, що є підтвердженням виконання банком своїх зобов`язань за кредитним лімітом.

Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором.

Від представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечила проти позову, просила відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, в межах наданих доказів, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що 29 грудня 2007 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк»

та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У зв`язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов`язань, станом на 31 липня 2017 року існує заборгованість в розмірі 46047 грн. 76 коп., яка складається з наступного: 3709 грн. 39 коп. – заборгованість за кредитом, 36607 грн. 76 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3299 грн. 76 коп. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. – штраф (фіксована частина), 2180 грн. 85 коп. – штраф (процентна складова).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд належним чином їх обґрунтовує (мотивує), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.

Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами частини другої, шостої статті 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

З матеріалів справи, наданих копій виписок з особистого рахунку відповідача випливає, що позивач та відповідач неодноразово укладали кредитні договори, проте належних доказів про укладення кредитного договору між сторонами саме 29 грудня 2007 року із погодженням умов та правил надання кредитних коштів не надано.

Суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Посилання банку на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок, виписка по рахунку та довідки про відкриття кредитного рахунку та умови кредитування є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутністю оригіналу самого договору, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору б/н від 29 грудня 2007 року, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог банком, оскільки позивачем на підтвердження факту виникнення кредитних відносин не було надано оригінал кредитного договору № б/н від 29 грудня 2007 року та інших документів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 627,629,1054 ЦК України Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 77,78, 81, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 28.05.2020 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда