Ухвала суду № 89504383, 28.05.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3251/20

Провадження № 2-з/204/65/20 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Самсонова В.В., ознайомившись з заявою позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна в натурі,-

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна в натурі. Разом з позовною заявою до суду надійшла заява від позивачки про забезпечення вищевказаного позову, в якій вона просила заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 вчиняти дії, пов`язані із користуванням і володінням 1/2 частини нежитлового приміщення № НОМЕР_2 , загальною площею 78,6 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі житлового будинку літ. А - 4 - магазин непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: літ. а{2}-1 прибудова, а{21} - ганок з пандусом, поз. 1 -З, І, до розгляду справи по суті. В обґрунтування заяви вказала, що за договором купівлі - продажу від 06 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., за спільні кошти сторони придбали квартиру АДРЕСА_2 . 28 грудня 2012 року відповідно до Свідоцтва про право власності НОМЕР_3 844241 виданого замість договору купівлі-продажу від 06 лютого 2007 року змінилося цільове призначення майна. Так, нерухоме майно було переведено у нежитловий фонд та визначено як магазин непродовольчих товарів. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2019, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.02.2020 залишено без змін, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_3 НОМЕР_4 78,6 АДРЕСА_4 .м АДРЕСА_5 на першому поверсі АДРЕСА_6 будинку літ. А - 4 - магазин непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку поділу майна подружжя. Між сторонами склалися неприязнені відносини, а тому спільно, як співвласники цього майна, користуватися, утримувати та вести спільну діяльність є неможливим. На теперішній час, позивач здійснює підприємницьку діяльність в зазначеному майні. Оскільки предметом позову є майно, де відповідач виступає власником 1/2 частини, він має можливість щодо користування цим майном на власний розсуд, шляхом вимагання звільнення певної займаної площі, а також проведення будь-якого ремонту. Так, як 1/2 частини спірного майна в натурі не виділена та не визначена, відповідач може нанести шкоду позивачу, а також ускладнити виконання рішення суду. Невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити або унеможливити подальше реальне виконання рішення суду у даній справі у випадку відчуження відповідачем цього майнового об`єкта до моменту вирішення цієї справи по суті.

Заява про забезпечення позову передана судді Самсоновій В.В. 28 травня 2020 року цивільною канцелярією суду.

Вивчивши заяву і додані до неї матеріали, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні рішення.

При цьому, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Згідно із п. 4 цієї ж Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивачки, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно же з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані же заявницею докази, враховуючи характер і зміст заявлених позовних вимог, не підтверджують тієї обставини, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а вказані нею обставини ґрунтуються лише на її припущеннях, а доказів на їх підтвердження суду не представлено. Крім того, заявницею не доведено та не надано доказів того, що відповідачем ( ОСОБА_2 ) вчиняються або найближчим часом будуть вчинені будь-які дії, направлені на користування цим майном на власний розсуд, шляхом вимагання звільнення певної займаної площі, а також проведення будь-якого ремонту на Ѕ приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , що спростовує доводи заявниці про необхідність застосування заходів забезпечення у даній справі. Також необхідно зазначити, що заявниця в своїй заяві зазначає, що приміщення АДРЕСА_2 , а відтак неможливо встановити, де саме знаходиться дане майно, оскільки вказано дві вулиці.

За таких обставин, з урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним відмовити заявниці в задоволенні її заяви про забезпечення даного позову.

На підставі викладеного, керуючись п. п. 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 76-81, 149, 150, 152, 153, 247, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна в натурі - відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Самсонова