Ухвала суду № 89504259, 28.05.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/3529/19

Провадження №2/0203/231/2020

УХВАЛА

28 травня 2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання щодо закриття провадження у цивільній справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно у порядку набувальної давності,

у с т а н о в и в:

1. 01 жовтня 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку набувальної давності (а.с.а.с. 2 – 10).

2. 24 жовтня 2019 року суд своєю ухвалою відкрив у справі загальне позовне провадження (а.с. 34).

3. У судовому засіданні судом на обговорення було постановлене питання щодо закриття у справі провадження, оскільки його було відкрите після смерті відповідачки.

4. Представник позивачки заперечував проти закриття провадження у справі і просив суд залучити до участі у справі правонаступника (спадкоємця) відповідачки.

5. Заслухавши думку представника позивачки, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі необхідно закрити з таких підстав.

6. Судом встановлено, що відповідачка у справі померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до звернення позивачки до суду із цим позовом. Зазначені обставина підтверджується актовим записом про смерть від 09.03.2006 №2087, складеним відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 70).

7. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

8. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини 1 статті 255 ЦПК).

9. З аналізу пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

10. Згідно зі статтею 25 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті

ІНФОРМАЦІЯ_2 . За правилами, встановленими статтею 26 ЦК, усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

12. Частиною 1 статті 42 ЦПК визначено, що у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

13. За змістом статті 46 ЦПК здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

14. Відповідно до частини 1 статті 47 ЦПК здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

15. Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин 1, 2, 4 статті 25, частини 1 статті 26 ЦК та частини 2 статті 48 ЦПК дає підстави дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите – підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 255 ЦПК).

16. Згідно з частиною 1 статті 48 ЦПК сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

17. Аналіз вказаних норм процесуального права, а також положень частин 1, 2, 4 статті 25, частини 1 статті 26 ЦК та частини 2 статті 48 ЦПК дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите – підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 255 ЦПК).

18. Норма статті 255 ЦПК є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1 – 8 частини 1 статті 255 ЦПК, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.

19. Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ).

20. За правилами, встановленими статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, схваленої 04.11.1950 Радою Європи, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

21. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

22. Отже, якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

23. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

24. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.

25. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.06.2019 у справі №185/998/16.

26. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і в постанові від 18.12.2019 №86876895 (справа №127/328/17), яка відповідно до статті 263 ЦПК також підлягає урахуванню судом.

27. Таким чином, суд не повинен був відкривати провадження у справі, а відкривши його помилково, зобов`язаний закрити провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК.

28. Керуючись статтями 255, 258 – 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно у порядку набувальної давності закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 261 ЦПК.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних прич ин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Повну ухвалу складено 28 травня 2020 року.

Суддя М.О. Католікян