Рішення № 89503309, 27.05.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/7916/19

провадження 2/201/509/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг цемент» про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23 травня 2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача ПрАТ «Кривий Ріг цемент» про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, позовні вимоги не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах та з представником посилаються на те, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» на посаді водія транспортних засобів, ІНФОРМАЦІЯ_1 жовтня 2016 року близько о 05 годині 30 хвилин під час виконання своїх трудових обов`язків на території Жовтокам`янського кар`єру ПрАТ «Кривий Ріг цемент» (ПАТ «Хайдельберг Цемент Україна» фактично відповідач), з вини відповідача внаслідок нещасного випадку, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: «Синдром здавлення обох нижніх кінцівок. Закритий перелом кісток правої гомілки. Обширна гематома, яка імбібірує верхню третину лівої гомілки, нижньої третини правого стегна. Садна лівої підколінної ямки. Гемартроз лівого колінного суглобу». Даний факт підтверджується актами Форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом» та Н-5 «Проведення спеціального розслідування нещасного випадку».

Нещасний випадок стався внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та обумовлений порушенням вимог законодавства про охорону праці з боку посадової особи ПАТ ОСОБА_2 ». Після цього позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури і лікування. У зв`язку з вказаним нещасним випадком порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями. Тривалий процес лікування тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травм, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, позивач, в наслідок отриманих тілесних ушкоджень, що супроводжується систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача позивачу має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана каліцтвом, внаслідок дії джерела підвищеної безпеки та порушенням вимог законодавства про охорону праці з боку посадової особи ПАТ «Хайдельберг Цемент Україна», зараз це відповідач. Позивач при визначені розміру моральної шкоди виходить з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2019 року та оцінює моральну шкоду в 65 місячних розмірів мінімальної заробітної плати: 6 541.73 грн. (місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2019 року встановлений ст. 8 Закону України «Про Державного бюджет України на 2019 рік») = 271 245 (двісті сімдесят одна тисяча двісті сорок п`ять) гривень.

Відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам, належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи шастання смерті були б неможливими. Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України. Згідно ч. І ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану снім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Нещасний випадок стався з позивачем внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, власником якої є саме відповідач та порушення вимог законодавства про охорону праці з боку посадової особи відповідача. Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1- 9/2004 зазначив, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства. У цивільному праві України застосовується система генерального делікту, відповідно до якої всяке заподіяння шкоди передбачається протиправним і тягне обов`язок причинителя відшкодувати цю шкоду, якщо тільки він не доведе свою правомочність на його заподіяння.

В даній справі позивачу спричинена моральна шкода, яка не може бути компенсована тільки констатацією факту неналежного виконання Відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці. Окрім цього, обов`язок доказування відсутності моральної шкоди в даній справі покладений на відповідача. Судові витрати, які позивач поніс на момент подання позовної заяви складаються з витрат на правову(правничу) допомогу в сумі – 65317.4 гривень.

Відповідач погодився з ушкодженням здоров`я позивачу і завданням ним моральної шкоди позивачу, але не відшкодував нічого і відшкодовувати відмовився. Вважає такі дії відповідача не законними, позивачу фактично завдана значна моральна шкода та просили стягнути з відповідача моральну шкоду і витрати на правову допомогу, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «Кривий Ріг цемент» в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, вказаним і матеріалами справи, на думку суду, в письмовому зверненні до суду позовні вимоги не визнали, заперечували проти них, вважаючи ці вимоги безпідставними і не підтвердженими. Позовні вимоги не доведені, вважають позовні вимоги до них безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі, а справу розглянути без їх участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , перебуваючи в трудових відносинах Товариством обмеженою відповідальністю «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» на посаді водія транспортних засобів, 11 жовтня 2016 року близько о 05 годині 30 хвилин під час виконання своїх трудових обов`язків на території Жовтокам`янського кар`єру ПАТ «Хайдельберг Цемент Україна» (фактично відповідач ПрАТ «Кривий Ріг цемент»), з вини відповідача внаслідок нещасного випадку, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: «Синдром здавлення обох нижніх кінцівок. Закритий перелом кісток правої гомілки. Обширна гематома, яка імбібірує верхню третину лівої гомілки, нижньої третини правого стегна. Садна лівої підколінної ямки. Гемартроз лівого колінного суглобу».

Даний факт підтверджується актами Форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом» та Н-5 «Проведення спеціального розслідування нещасного випадку». Нещасний випадок на виробництві стався за наступних обставин: 11 жовтня 2016 року близько 05 години 30 хвилин машиніст бульдозеру ОСОБА_3 на бульдозері SHANTUI SD32, 2014 року випуску, рухаючись заднім ходом з включеним заднім освітленням, але без включеного попереджувального звукового сигналу про рух заднім ходом, штовхнув буфером заднього розрихлювача борт автомобіля-самоскида, а борт при цьому придавив ноги водія ОСОБА_1 до кузова автомобіля і водій упав на землю. Внаслідок цього наїзду на позивача бульдозером йому спричинено вищезазначені травми. Зазначений бульдозер SHANTUI SD32, 2014 року випуску, рухаючись є джерелом підвищеної небезпеки та належав відповідачу.

Відповідно до п. 6 акту Форми Н-1: вид події - наїзд транспортних засобів на потерпілого. Відповідно до п. 10 Акту Форми Н-1, нещасний випадок, в результаті якого позивачем отримано тижні тілесні ушкодження, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку посадової особи відповідача, а саме: ОСОБА_3 - машиніста бульдозера Жовтокам`янського кар`єру ПАТ Хайдельберг Цемент Україна», який під час керування бульдозером та рухаючись заднім ходом не урахував можливість виникнення небезпечних факторів в умовах недостатньої освітленості робочої зони та працював без сигналів звукової сигналізації руху заднім ходом, чим порушив вимоги п. 1.9, п. 2.11 «Інструкції з охорони праці № 57 для машиністів бульдозера», затвердженої наказом голови правління ПАТ Хайдельберг Цемент Україна» від 24 липня 2015 року № 192.

Таким чином, нещасний випадок стався внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та обумовлений порушенням вимог законодавства про охорону праці з боку посадової особи ПАТ ОСОБА_2 », відповідача.

Позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури і лікування. У зв`язку з вказаним нещасним випадком порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями. Тривалий процес лікування тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травм, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, позивач, в наслідок отриманих тілесних ушкоджень, що супроводжується систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині.

На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті незворотними, усвідомлення чого, завдає позивачу душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, і месію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і, на думку позивача, не потребує доказування іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача позивачу має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана каліцтвом, внаслідок дії джерела підвищеної безпеки та порушенням вимог законодавства про охорону праці з боку посадової особи ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», зараз це відповідач.

Як вбачається з аналізу норм ч. 2 cт. 153, cт. 173, ч. 1 cт. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

За змістом ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В даній справі позивачу спричинена моральна шкода, яка не може бути компенсована тільки констатацією факту неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці. Окрім цього, обов`язок доказування відсутності моральної шкоди в даній справі покладений на відповідача.

Судові витрати, які позивач поніс на момент подання позовної заяви складаються з витрат на правову(правничу) допомогу в сумі – 65317.4 гривень, які складаються з наступного: усна консультація клієнта (позивача), щодо підстав для відшкодування моральної шкоди з відповідача, завданої ушкодженням здоров`я - 2 години = 2*1921*40% = 1536.8 гривень, вивчення судової практики в справах про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - 2 години = 2*1921*40% = 1536.8 гривень, формування з клієнтом (позивачем) загальної позиції у справі - 1 година = 1921*40% = 768.4 гривень, подання адвокатського запиту до Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області – 0.5 год = 0.5*1921*40% = 384.2 гривні, складення позовної заяви «Про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я» - 3 години = 3*1921*40% = 2305.2 гривень, а також витрати на правову (правничу) допомогу, пов`язаниі з участю представника позивача в судових засіданнях з розрахунку - 1 година = 768.4 гривень, а також фактичних витрат пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги, в тому числі витрат пов`язаних з прибуттям до суду, фотокопіюванням та друком документів, листування та інше.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю годувальника.

Відповідач погодився з ушкодженням здоров`я позивачу і завданням ним моральної шкоди позивачу, але не відшкодував нічого і відшкодовувати відмовився, в добровільному порядку питання не вирішене, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом з`ясовано, що дійсно позивач ОСОБА_1 , перебуваючи в трудових відносинах Товариством обмеженою відповідальністю «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» на посаді водія транспортних засобів, 11 жовтня 2016 року близько о 05 годині 30 хвилин під час виконання своїх трудових обов`язків на території Жовтокам`янського кар`єру ПАТ «Хайдельберг Цемент Україна» (фактично відповідач ПрАТ «Кривий Ріг цемент»), з вини відповідача внаслідок нещасного випадку, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: «Синдром здавлення обох нижніх кінцівок. Закритий перелом кісток правої гомілки. Обширна гематома, яка імбібірує верхню третину лівої гомілки, нижньої третини правого стегна. Садна лівої підколінної ямки. Гемартроз лівого колінного суглобу».

Даний факт підтверджується актами Форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом» та Н-5 «Проведення спеціального розслідування нещасного випадку». Нещасний випадок на виробництві стався за наступних обставин: 11 жовтня 2016 року близько 05 години 30 хвилин машиніст бульдозеру ОСОБА_3 на бульдозері SHANTUI SD32, 2014 року випуску, рухаючись заднім ходом з включеним заднім освітленням, але без включеного попереджувального звукового сигналу про рух заднім ходом, штовхнув буфером заднього розрихлювача борт автомобіля-самоскида, а борт при цьому придавив ноги водія ОСОБА_1 до кузова автомобіля і водій упав на землю. Внаслідок цього наїзду на позивача бульдозером йому спричинено вищезазначені травми. Зазначений бульдозер SHANTUI SD32, 2014 року випуску, рухаючись є джерелом підвищеної небезпеки та належав відповідачу.

Відповідно до п. 6 акту Форми Н-1: вид події - наїзд транспортних засобів на потерпілого. Відповідно до п. 10 Акту Форми Н-1, нещасний випадок, в результаті якого позивачем отримано тижні тілесні ушкодження, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку посадової особи відповідача, а саме: ОСОБА_3 - машиніста бульдозера Жовтокам`янського кар`єру ПАТ Хайдельберг Цемент Україна», який під час керування бульдозером та рухаючись заднім ходом не урахував можливість виникнення небезпечних факторів в умовах недостатньої освітленості робочої зони та працював без сигналів звукової сигналізації руху заднім ходом, чим порушив вимоги п. 1.9, п. 2.11 «Інструкції з охорони праці № 57 для машиністів бульдозера», затвердженої наказом голови правління ПАТ Хайдельберг Цемент Україна» від 24 липня 2015 року № 192.

Таким чином, нещасний випадок стався внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та обумовлений порушенням вимог законодавства про охорону праці з боку посадової особи ПАТ ОСОБА_2 », відповідача.

Позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури і лікування. У зв`язку з вказаним нещасним випадком порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями. Тривалий процес лікування тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травм, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, позивач, в наслідок отриманих тілесних ушкоджень, що супроводжується систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині.

Ст. 1167 ЦК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем було надано належні докази наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань, він (позивач) довів вину відповідача, надав докази причинно-наслідкового зв`язку між діями (винними, а не будь-якими) відповідача та завданою моральною шкодою.

Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Згідно ст. 82 ЦПК України «Підстави звільнення від доказування» 1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. 2. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. 3. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. 4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. 6. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Пунктом 9 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної ... заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Таким чином, позивач, при визначені розміру моральної шкоди виходить з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2019 року та оцінює моральну шкоду в 65 місячних розмірів мінімальної заробітної плати: 6 541.73 грн. (місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2019 року встановлений ст. 8 Закону України «Про Державного бюджет України на 2019 рік») = 271 245 (двісті сімдесят одна тисяча двісті сорок п`ять) гривень. Тобто, виходячи із зазначеного розрахунку та із глибини, характеру та тривалості душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, розмір спричиненої моральної шкоди позивач оцінює в 271 245 (двісті сімдесят одна тисяча двісті сорок п`ять) гривень, що буде еквівалентним завданим моральним стражданням і достатнім для їх відшкодування та буде відповідати принципу розумності, виваженості і справедливості.

Аналогічна правова позиція також висловлена в постанові Великої Палати Верховного від 5 грудня 2018 року по справі № 210/5258/16-Ц (http://revestr.courLsov.ufi/Review/78750868).

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту градівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що «забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган».

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи шастання смерті були б неможливими.

Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 ЦК України.

Згідно ч. І ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану снім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч. І, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, нещасний випадок стався з позивачем внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, власником якої є саме відповідач та порушення вимог законодавства про охорону праці з боку посадової особи відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Конституційний Суд України в п. 4.1. свого рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1- 9/2004 зазначив, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. І ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно ч. 4 ст. 10 Цивільно-процесуального Кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Так, рішенням від 27 липня 2004 року по справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав юдин и присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив . одного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту суду будь-яка вимога модо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства. Зокрема, у цивільному праві України застосовується система генерального делікту, відповідно до якої всяке заподіяння шкоди передбачається протиправним і тягне обов`язок причинителя відшкодувати цю шкоду, якщо тільки він не доведе свою правомочність на його заподіяння,

Відповідно до ч. 1 cт. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежний і безстороннім, судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Не може суд прийняти до уваги незгоду відповідача з позовними вимогами, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджена. Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити і стягнути з ПрАТ «Кривий Ріг цемент» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 271 245 грн. без врахування утримання податку з доходів фізичних осіб та витрати на правову(правничу) допомогу в сумі – 65 317 гривень 40 коп., а також стягнути з ПрАТ «Кривий Ріг цемент» на користь держави судовий збір в сумі 2 712 грн. 45 коп..

Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції позивача відповідач суду не надав, позовна заява ґрунтується на законі та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 33, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 22, 23, 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України, ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 4, 6, 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 6, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-82, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг цемент» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 271 245 грн. без врахування утримання податку з доходів фізичних осіб та витрати на правову(правничу) допомогу в сумі – 65 317 гривень 40 коп..

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг цемент» на користь держави судовий збір в сумі 2 712 грн. 45 коп..

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено 27 травня 2020 року.

Суддя -