Рішення № 89501723, 14.05.2020, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/349/20

2/683/610/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Бондарчук Л.А.

секретаря Борикіної Л.В.

розглянувши у судовому засіданні в місті Старокостянтинів в порядку загального позовного провадження цивільну справу №683/349/20, 2/683/610/2020 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у сумі 315000 грн за борговою розпискою.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що восени 2019 року ОСОБА_2 звернувся до нього з проханням позичити йому 315000 грн для зайняття підприємницькою діяльністю. 19 жовтня 2019 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого він передав відповідачу грошову позику в розмірі 315000 грн, які останній зобов`язався повернути в строк до 19 листопада 2019 року. На підтвердження передачі грошових коштів відповідач 19 жовтня 2019 року власноручно в його присутності та свідка ОСОБА_3 написав розписку і отримав гроші. Проте в обумовлений строк ОСОБА_2 кошти не повернув. Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання, позивач просить задовольнити його вимоги і стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 315000 грн, а також судові витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує, просить задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з`явився причини неявки суду не повідомив, у визначений судом строк відзив на позов не подавав, що відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України є підставою для розгляду справи у його відсутності.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2020 року постановлено провести по даній справі заочний розгляд.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2019 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 315000 грн, які останній зобов`язався повернути позивачу в строк до 19 листопада 2019 року.

До обумовленого строку відповідач не виконав цього обов`язку та грошові кошти позивачу не повернув.

Зазначені обставини підтверджуються розпискою ОСОБА_2 від 19 жовтня 2019 року, оригінал якої зберігався у позивача та яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із норм ст. 1051 ЦК України слідує, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

У свою чергу, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Зі змісту боргової розписки від 19 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 315000 грн, які зобов`язався повернути в строк до 19 листопада 2019 року.

Отже, між сторонами виникли позикові правовідносини. Оригінал розписки на момент подачі позову знаходився у ОСОБА_1 , що свідчить про неповернення відповідачем позики.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду жодних належних і допустимих доказів, які б вказували на те, що грошові кошти у розмірі, зазначеному в розписці, не були одержані ним від ОСОБА_1 .

Отже, досліджені судом докази, вказують на те, що ОСОБА_2 не виконав свій обов`язок з повернення ОСОБА_1 суми позики, а тому з нього на користь позивача підлягають стягненню неповернуті грошові кошти в межах заявлених позовних вимог в сумі 315000 грн.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, тому в силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на його користь слід стягнути 3150 грн судового збору.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 315000 грн (триста п`ятнадцять тисяч) боргу за договором позики від 19 жовтня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3150 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: