Ухвала суду № 89500857, 28.05.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2020 Справа №607/2071/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю.,

за відсутності учасників процесу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) – ОСОБА_1 Михайлівни, заінтересована особа – ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» звернувся в суд зі скаргою на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) – Гануля І.М., заінтересована особа – ОСОБА_2 , у якій просить визнати незаконними дії головного державного виконавця Гануля І.М. в частині стягнення із ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_2 сум ПДФ – 28770,86 гривень, суми військового збору – 2397,57 гривень та виконавчого збору на користь держави в сумі 16692 гривень; скасувати розпорядження №59413494 від 16 грудня 2019 року; зобов`язати головного державного виконавця повернути на рахунок ТОВ «Домобудівник» грошові кошти у розмірі 47860,43 гривень, з яких: ПДФ – 28770,86 гривень, військовий збір – 2397,57 гривень та виконавчий збір – 16692 гривень.

В обґрунтування поданої скарги покликається на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 вересня 2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та вирішено: визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» №16/05/16-16 від 16 травня 2016 року «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_2 »; поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відомчої охорони Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» з 16 травня 2016 року; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на користь ОСОБА_2 заробітну плату з урахуванням індексації за період з 01 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року у розмірі 30191, 74 гривень з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на користь ОСОБА_2 125477,12 гривень середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року, виходячи з визначених судом щомісячних сум, які підлягають до стягнення з ТОВ «Домобудівник» в користь позивача; стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на користь ОСОБА_2 2000 гривень моральної шкоди; стягнути із ТОВ «Домобудівник» в користь держави 2836,69 гривень судового збору. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року. 23 грудня 2019 року Верховний Суд зупинив виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року в частині зобов`язання ТОВ «Домобудівник» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з 1 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року, стягнення з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_2 2000 гривень у відшкодування моральної шкоди та стягнення з ТОВ «Домобудівник» судового збору у розмірі 2836,69 гривень до закінчення перегляду в касаційному порядку.

14 січня 2020 року ТОВ «Домобудівник» повідомило Тернопільський міський відділ ДВС про зупинення дії рішення суду на підставі ухвали Верховного Суду від 23 грудня 2019 року.

Згідно відповіді Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби №10924 від 16 січня 2020 року, на виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Тернопільській області перебувало виконавче провадження ВП №59413494. 27 червня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно розпорядження №59413494 від 16 грудня 2019 року на користь ОСОБА_2 перераховано 44533,70 гривень, виконавчий збір у розмірі 4453,37 гривень, витрати виконавчого провадження у сумі 140 гривень. 24 грудня 2019 року державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №59413494, згідно якої з ТОВ «Домобудівник» стягнуто заробітну плату з урахуванням індексації в розмірі 32361,02 гривень; 125477,12 гривень – середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу; 2000 гривень – моральної шкоди, загалом 159838,14 гривень.

З вказаними діями державного виконавця ТОВ «Домобудівник» не погоджується, вважає їх незаконними, оскільки ТОВ « Домобудівник» не повинне перераховувати на рахунки ДВС додатково суми для виплат і також перерахувати (сплатити) податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок окремо на рахунки суб`єкта адміністрування таких платежів, оскільки такі суми включені в кошти, визначені судом. Однак, державним виконавцем стягнуто на користь ОСОБА_2 усі суми, без віднімання обов`язкових платежів, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав додаткове благо.

Самостійно ТОВ «Домобудівник» не могло виконати рішення суду, оскільки державною виконавчою службою було накладено арешт на рахунки, а самостійно стягував не звертався до ТОВ «Домобудівник» з виконавчим листом. ТОВ «Домобудівник», будучи податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, не приймав участі у таких виплатах та фізично не мав змоги виконати відповідні обов`язки, встановлені Податковим кодексом України. З цих підстав заявник вважає, що державний виконавець безпідставно стягнув з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_2 суму податків та зборів, які мали утримуватись позивачем із коштів, визначених судом, а саме: 1) податок на доходи фізичних осіб 18% х 159838,14 гривень = 28770,86 гривень; військовий збір 1,5% х 159838,14 гривень = 2397,57 гривень. Загалом – 31167, 57 гривень.

За вказаних обставин просив скаргу задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого 2020 року прийнято до розгляду скаргу ТОВ «Домобудівник».

20 лютого 2020 року від головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) – Ганулі І.М. надійшли заперечення на скаргу, згідно із якими головний державний виконавець яких вказує, що при здійсненні виконавчого провадження про стягнення із ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_2 заборгованості по виплаті заробітної плати та моральної шкоди, нею дотримано всі вимоги закону. Заперечує проти твердження заявника про те, що державний виконавець зобов`язаний був самостійно здійснити нарахування податків і зборів, оскільки п. 14 ст. 14 та п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України не встановлює обов`язку державного виконавця стягувати чи відраховувати податки чи збори із суми стягнення, зазначеної у виконавчому листі, оскільки це обов`язок роботодавця. Крім цього, державний виконавець позбавлений можливості змінювати суми коштів, визначені до стягнення судовим рішенням. Також вказує, що не заслуговує уваги покликання заявника як на підставу для задоволення скарги, на те, що ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2012 року зупинено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року у цивільній справі №607/2071/17, виконавче провадження закінчено, у зв`язку із виконанням рішення суду, відтак, рішення суду 20 вересня 2018 року виконано у повному обсязі до винесення ухвали Верховного Суду від 23 грудня 2019 року. За вказаних обставин просила відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

У судове засідання представник заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» та заінтересована особа ОСОБА_2 , будучи належно повідомленими повторно не прибули, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення судового розгляду чи про проведення за їх відсутності до суду не подавали.

Від головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) – Ганулі І.М. надійшло до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, у задоволенні скарги просить відмовити у повному обсязі.

Судом встановлено:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 вересня 2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та вирішено: визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» №16/05/16-16 від 16 травня 2016 року «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_2 »; поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відомчої охорони Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» з 16 травня 2016 року; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на користь ОСОБА_2 заробітну плату з урахуванням індексації за період з 01 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року у розмірі 30191, 74 гривень з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на користь ОСОБА_2 125477,12 гривень середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року, виходячи з визначених судом щомісячних сум, які підлягають до стягнення з ТОВ «Домобудівник» в користь позивача; стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на користь ОСОБА_2 2000 гривень моральної шкоди; стягнути із ТОВ «Домобудівник» в користь держави 2836,69 гривень судового збору.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року зупинено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року в частині зобов`язання ТОВ «Домобудівник» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з 1 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року, стягнення з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_2 2000 гривень у відшкодування моральної шкоди та стягнення з ТОВ «Домобудівник» судового збору у розмірі 2836,69 гривень до закінчення перегляду в касаційному порядку.

14 січня 2020 року листом за №14/01/20-2 ТОВ «Домобудівник» повідомило Тернопільський міський відділ ДВС про зупинення виконання рішення суду на підставі ухвали Верховного Суду від 23 грудня 2019 року.

16 січня 2020 року начальником Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надано ТОВ «Домобудівник» відповідь № 10924, в якій повідомлено таку інформацію: 27 червня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59413494; згідно з розпорядженням №59413494 від 16 грудня 2019 року на користь ОСОБА_2 перераховано грошові кошти в розмірі 44533,07 гривень, виконавчий збір у сумі 4453,37 гривень перераховано в дохід держави, витрати виконавчого провадження – 140 гривень – в дохід держави; 24 грудня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

До відповіді додано копію розпорядження №59413494 від 16 грудня 2019 року; копії постанов про закінчення виконавчого провадження від 24 грудня 2019 року та копію постанови про зупинення виконавчих дій від 04 лютого 2019 року.

Як убачається із постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №59413494 від 24 грудня 2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №607/2071/17 виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 20 вересня 2018 року, закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки борг, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій стягнуто та перераховано в повному обсязі.

Щодо доводів заявника про те, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній повинні обраховуватися без віднімання податків та зборів, суд зазначає наступне.

Пункт 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника.

В резолютивній частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року зазначено, що сума заробітної плати в розмірі 30191,74 гривень, середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 125477,12 гривень стягується з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів.

Посилання заявника на те, що відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 359/10023/16-ц від 18.07.2018 року справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення, не може бути підставою для задоволення скарги, оскільки у резолютивній частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року вказано стягнути суми заробітної плати і середнього заробітку саме «з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів», а не «без урахування», а у справі № 359/10023/16-ц, яку заявник наводить як приклад вирішення аналогічної справи Верховним Судом, у резолютивній частині рішення суду першої інстанції взагалі не було зазначено, з урахуванням чи без урахування податків та зборів, стягувались суми заробітної плати.

Відповідно до положень п. 9 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість виконання судових рішень.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість, яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Статтею 1 Закону України «Про виконавчепровадження» визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно із вимогами з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Суд вважає неспроможними посилання заявника на безпідставне перерахування стягувачу ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб у сумі 28770,86 гривень, військового збору у розмірі 2397,57 гривень, та на користь держави виконавчого збору у розмірі 16692 гривень, оскільки Податковий кодекс України - пункт 14 статті 14 та пункт 164.2 статті 164 - не встановлює обов`язку державного виконавця стягувати чи відраховувати податки чи збори із суми стягнення, зазначеної у виконавчому листі, так як це обов`язок роботодавця, тобто ТОВ «Домобудівник». Крім того, державний виконавець позбавлений можливості змінювати вказані у рішенні суду суми, що підлягають стягненню, оскільки діяльність виконавця врегульовано Законом України"Про виконавче провадження" та останній не є податковим агентом (стаття 168 ПК України).

Не заслуговують на увагу й посилання заявника на незаконність стягнення державним виконавцем виконавчого збору, оскільки він діяв у межах ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім цього, суд зауважує, що згідно розпорядження №59413494 від 16 грудня 2019 року із ТОВ «Домобудівник» стягнуто виконавчий збір у сумі 4453,37 гривень, а не 16692 гривень, як зазначає у поданій скарзі заявник. Доказів на підтвердження того, що виконавчий збір стягнуто у сумі 16692 гривень заявником не надано.

Твердження заявника про те, що самостійне виконання ТОВ «Домобудівник» було неможливим у зв`язку з арештом рахунків не підтверджено жодними доказами. Також заявником не надано доказів щодо повідомлення ТОВ «Домобудівник» державного виконавця про нараховані суми податків і зборів.

Щодо твердження заявника про незаконність дій державного виконавця з приводу стягнення усіх зазначених вище сум, оскільки ухвалою Верховного суду зупинено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 вересня 2018 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, то слід зазначити, що грошові кошти у сумі 44533, 7 гривень, згідно виконавчого листа №607/2071/17, виданого 20 вересня 2018 року, а також витрати виконавчого збору та витрати виконавчого провадження стягнуті згідно розпорядження №59413494 від 16 грудня 2019 року, тобто до постановлення ухвали Верховного Суду від 23 грудня 2019 року про зупинення виконання рішення суду.

Частиною 3 статті 451 ЦПК України зазначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За вказаних обставин, судом не здобуто доказів щодо того, що при виконанні рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року, державний виконавець допустив порушення прав чи свобод ТОВ «Домобудівник».

На підставі вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) – ОСОБА_3 слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 12, 81, 447 – 453, 352-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) – ОСОБА_3 , заінтересована особа – ОСОБА_2 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення та підписання повного тексту ухвали суду – 28 травня 2020 року.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка