Ухвала суду № 89500451, 27.05.2020, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/351/20

Провадження № 2-зз/581/1/20

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2020 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., за участю секретаря судового засідання Мазур О.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

22 травня 2020 року представник заявника ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» Ходченко О.М. звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Зазначає, що 14 травня 2020 року Липоводолинським районним судом Сумської області постановлено ухвалу про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Даною ухвалою було зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №3700, вчиненого 24 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» заборгованості за договором від 15 березня 2018 року, що проводиться приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. в межах виконавчого провадження № 61663932.

На думку заявника, вищевказана ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з тим, що:

- ухвала про забезпечення позову постановлена судом з порушенням строків розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки позивач ОСОБА_1 5 травня 2020 року одночасно з пред`явленим позовом подав до суду заяву про забезпечення позову, а оскаржувана ухвала постановлена Липоводолинським районним судом Сумської області лише 14 травня 2020 року, що свідчить про порушення норм ч. 1 ст. 153 ЦПК України;

- при прийнятті до розгляду заяви про забезпечення позову судом не враховано норми ст. 151 ЦПК України, якими визначено вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову;

- на виконання вимог ч. 7 ст. 153 ЦПК України в оскаржуваній ухвалі взагалі нічого не зазначено про зустрічне забезпечення, не надано позивачем і жодних доказів відносно свого майнового стану, не враховано співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами; не досліджено відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам; не досліджено чим саме обумовлена необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Суд фактично обмежив права та законні інтереси заявника як кредитора. Оскаржувана ухвала перешкоджає господарській діяльності заявника;

- судом в порушення імперативних приписів ч. 3 ст. 152 ЦПК України не встановлено співмірності застосованих видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, не вказано в чому саме застосування заходів забезпечення позову забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, не обґрунтовано чим обумовлена імовірність утруднення виконання або невиконання ймовірного рішення суду про задоволення позовних вимог в разі невжиття таких заходів;

- судом не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року по справі №127/220/19;

- без вирішення спору по суті забезпечення позову є неможливим, адже вимоги забезпечення позову та позовні вимоги є тотожними. Крім того, позивачем не надані докази, які підтверджують, що із заробітної плати позивача проводяться відрахування в рахунок погашення боргу на підставі виконавчого напису, окрім постанови державного виконавця.

Вважає, що на підставі ст. 158 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про скасування заходів забезпечення позову.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника заявника ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» Ходченко О.М. надійшла заява з проханням розглянути справу за її відсутності.

Від ОСОБА_1 надійшло заперечення, яке по суті зводиться до його незгоди зі скасуванням заходу забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

5 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», треті особі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський О.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

5 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 одночасно з пред`явленим позовом подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення на підставі виконавчого документу (виконавче провадження №61663932) виконавчого напису від 24 березня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Табінського О.М. про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ». Зазначив, що приватним виконавцем в ході виконання виконавчого напису винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно якої постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід в ТОВ «АГРОТРЕЙД-ВИРОБНИЦТВО». Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса може ускладнити захист його порушених прав у випадку фактичного виконання виконавчого напису.

7 травня 2020 року ухвалою суду заяву про забезпечення позову залишено без руху.

13 травня 2020 року недоліки, які були підставою для залишення заяви без руху, заявником усунуті.

14 травня 2020 року ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №3700, вчиненого 24 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» заборгованості за договором від 15 березня 2018 року, що проводиться приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. в межах виконавчого провадження № 61663932.

Судом встановлено, що 2 квітня 2020 року на підставі виконавчого напису № 3700, виданого 24 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., про стягнення з божника ОСОБА_1 заборгованості за договором від 15.03.2018 року, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «Афінаж» в сумі 9546 грн., право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Табінським О.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно якої постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід в ТОВ «АГРОТРЕЙД-ВИРОБНИЦТВО».

Задовольняючи заяву суд вважав, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса може ускладнити ефективний захист порушених або оспорюваних прав позивача у випадку фактичного виконання виконавчого напису, у зв`язку з чим до вирішення справи по суті стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису слід зупинити.

15 травня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 позовом до ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», третя особі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський О.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

У відповідності до вимог ч. 3, 10 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Статтею 151 ЦПК України врегульовані вимоги щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову, яка має містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Відповідно до п. 10 вищезазначеної Постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Висновку суду по суті справи.

Суд, проаналізувавши доводи, на яких ґрунтується заява про скасування заходів забезпечення позову, вважає їх необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2020 року було постановлено ухвалу про забезпечення позову. Позовну заяву разом з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 було подано до суду 5 травня 2020 року, яку ухвалою від 7 травня залишено без руху, недоліки заяви заявником усунуті 13 травня 2020 року. 14 травня 2020 року у відповідності ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглянута судом. Тому посилання представника відповідача на порушення судом строків визначених у ч. 1 ст. 153 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку 2-денний строк підлягає обрахунку з 13 травня 2020 року.

Судом при прийнятті до розгляду заяви про забезпечення позову враховано норми ст. 151 ЦПК України, якими визначено вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову.

Подана заява відповідає встановленим вимогам.

Крім того, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Судом встановлено, що ОСОБА_1 має зареєстроване місцепроживання на території України та працевлаштування на території Липоводолинського району Сумської області, а тому відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд виходив з того, що застосованим заходом не може бути спричинено збитків відповідачу, у зв`язку з чим не досліджувався майновий стан позивача.

Такими, що не заслуговують на увагу є доводи заяви щодо того, що застосований захід не є співмірним із заявленими позовними вимогами, вид забезпечення позову не відповідає позовним вимогам, та судом не досліджено чим саме обумовлена необхідність вжиття заходів забезпечення позову, адже суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса може ускладнити захист оспорюваних прав позивача у випадку фактичного виконання виконавчого напису.

Щодо доводів про обмеження прав та законних інтересів заявника як кредитора та перешкоджання оскаржуваною ухвалою господарській діяльності заявника, то суд такі доводи вважає голослівними, не підтвердженими належними доказами.

Щодо посилання на те, що судом не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року по справі №127/220/19, суд зазначає що кожна справа характеризується індивідуальними обставинами. У вказаній постанові Верховний Суд вважав, що обраний позивачем вид забезпечення позову «накладення арешту на квартиру» є неспівмірним із предметом позову «про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності».

Як було зазначено вище, суд вважає, що вид забезпечення позову зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є співмірним із предметом позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо доводів про тотожність вимог забезпечення позову та позовних вимог, то суд з цього приводу роз`яснює, що тотожність – це цілковита схожість чого-небудь, подібність одного до одного за своєю суттю.

З огляду на викладене не можуть вважатися тотожніми захід забезпечення позову зупинення стягнення на підставі виконавчого напису із позовною вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Також суд зазначає, що не має суттєвого доказового значення обставина про те, чи проводяться відрахування із заробітної плати позивача в рахунок погашення боргу на підставі виконавчого напису, оскільки доказом факту звернення стягнення на доходи позивача є відповідна постанова приватного виконавця.

Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову не підлягають скасуванню, позаяк потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин не відпала та не змінились обставини, що зумовили його застосування, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Керуючись ст. 158, 258-260, ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Суддя О. В. Кузьмінський