Ухвала суду № 89500283, 22.05.2020, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/1/18

Номер провадження 1-о/585/1/20

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

22 травня 2020 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Євлах О.О., за участю секретаря судового засідання Безручко О.П., прокурора - Яковенка К.О., засудженого - ОСОБА_1 , адвоката Мороз Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни клопотання засудженого ОСОБА_1 , 1965 року народження про перегляд ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2017 року у справі № 585/1945/17 за нововиявленими обставинами та про застосування ст.80 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 жовтня 2017 року в якій просить скасувати вищевказану ухвалу в повному обсязі і постановити нову, якою зарахувати йому у строк відбування покарання: з 5 серпня 2013 року по 14 жовтня 2013 року та з 14 листопада 2014 року по день постановлення ухвали, з розрахунку один день перебування в установах попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Крім того, в ході судового розгляду заяви про перегляд ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2017 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 заявив клопотання, яке подав у письмовому вигляді, в якому просив застосувати відносно нього ст.80 КК України і звільнити його негайно в залі суду у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку суду.

2. Заяву про перегляд ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2017 року за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 мотивує тим, що починаючи з моменту набрання ухвалою законної сили,- 22.12.2017 р., вона може бути переглянута за нововиявленими або виключними обставинами. До обставин, які є нововиявленими та такими, що відносяться до п.п.3,4, ч.2 ст. 459 КПК України як підстави для перегляду ухвали від 09.10.2017 року, ОСОБА_1 відносить: 1) Прийняття ВСУ постанови від 26.10.2017 року, яка була оприлюднена в кінці листопада на офіційному сайті судових рішень, зі змісту та висновку якої вбачається, що строки попереднього ув`язнення зараховуються у строк покарання як особам засудженим на певний строк, так і особам засудженим до довічного позбавлення волі. 2) скасування ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28.11.2017 року ухвали Роменського міськрайсуду від 28.10.2016 року та зарахування йому у відповідності ч.5 ст. 72 КК України строки з 23.03.2004 по 26.03.2004 та з 29.04.2004 по 15.02.2005 року, тобто ті ж строки, що зараховані йому ухвалою Роменського міськрайсуду від 09.10.2017 року. Ця ухвала набрала законної сили 22.12.2017 року, тоді, коли вже було судове рішення від 28.11.2017. Вважає, що ця ухвала має бути повністю скасована відповідно ст. 467 КПК України, та постановлено нову ухвалу, в якій не потрібно зараховувати строки, які вже зараховані ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28.11.2017 року, а зарахувати строки його перебування в установах попереднього ув`язнення для участі в судових розглядах кримінальних проваджень з 05.08.2013 року по 14.10.2013 року та з 14.11.2014 року по день постановлення ухвали. Попередню відмову в зарахуванні йому цих строків він категорично оспорює і наполягає на їх зарахуванні, оскільки таке зарахування є обов`язковою вимогою Закону України, а саме ч.5ст.72 КК України. Зазнає, що посилатися на Закон України «Про попереднє ув`язнення», про те, що попереднє ув`язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили, що стало підставою відмови йому у зарахуванні строків попереднього ув`язнення, - не можна.

В доповненнях до заяви про перегляд ухвали за ново виявленими обставинами, датованих 20 березня 2018 року, ОСОБА_1 просить прийняти до уваги вже зараховані йому строки попереднього ув`язнення ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28.11.2017 року та зарахувати йому строки: з 16.02.2005 по 04.05.2005 року; з 05.08.2013 р. по 14.10. 2013 року; з 14.11.2014 по день постановлення ухвали, з розрахунку один день перебування в установах попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебував у СІЗО протягом 2013-2018 років, оскільки брав участь у судових засіданнях з перегляду тих чи інших судових рішень за нововиявленими обставинами.

В письмових доповненнях і обґрунтуваннях до заяви, датованих 30 січня 2020 року, ОСОБА_1 посилався на те, що вирок від 11.10.2004 року, за яким він відбуває покарання, є незаконним. Суперечності в кваліфікуючих ознаках його дій у даному вироці на даний час не приведені у відповідність до норм чинного КК України. Посилався на ч. 6 ст. 404 КПК України (чинного на 2005 р.), яка забороняє звертати до виконання вироки, які ґрунтуються на декриміналізованих судимостях. В його випадку, на час постановлення вироку від 11.10.2004р., злочин за ч.1ст.196-1 УК УССР, за який його засуджено вироком Охтирського міського народного суду Сумської області від 15.12.1988 р., був декреміналізований , а т ому не повинен був зазначатись у переліку судимостей, які наведено у вироку. Вважає, що обрана вироком суду від 11.10.2004 року міра запобіжного заходу - тримання під вартою, по сьогоднішній день не припинена, оскільки при визначенні запобіжного заходу суд у вироку не зазначив, на який строк він обирається та не зазначив, що до набрання вироком законної сили, ВСУ цих недоліків не усунув, а відтак вважає, що запобіжний захід йому обрано безстроково. Зазначає, що будь - яких доказів того, що даний вирок виконується, в особовій справі не має. З огляду на це просив зарахувати йому у строк відбуття покарання термін перебування ним у СІЗО по день постановлення ухвали, оскільки вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою триває, а суд розглядаючи кримінальне провадження, яким є розгляд його заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, приймаючи кінцеве рішення, має право і зобов`язаний зарахувати строк попереднього ув`язнення у строк покарання за правилами ч.5ст.72 КК України.

3. Подане у судовому засіданні клопотання від 22 травня 2020 року про застосування ст.80 КК України, ОСОБА_1 мотивує тим, що здійснюється кримінальне провадження щодо судового рішення (ухвали від 09.10.2017 року), якою вирок Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року - приводиться у відповідність до імперативних вимог ч. 5 ст. 72 КК України. Вирок від 11.10.2004 року набрав законної сили 15.02.2005 року, та відповідно 15.02.2020 року закінчився строк давності його виконання, оскільки запобіжний захід, який йому обраний триває, у зв`язку з чим вирок не приведений до виконання, а відповідно до ст.80 КК України, строки його виконання закінчились. В доказ цього, просив оголосити судимість із вступної частини вироку від 11.10.2004 року за вироком Охтирського міського суду Сумської області від 15.12.1988 року за ч. 1 ст. 196 КК (в редакції 1960 року), та враховуючи надані ним фактичні докази (копію вироку Охтирського міського народного суду Сумської області від 15.12.1988 р), визнати цю судимість неіснуючою; оголосити з мотивувальної частини вироку від 11.10.2004 року обставини, що обтяжують покарання, враховані судом при призначенні покарання у виді довічного позбавлення волі, та їх суперечність частинам 1,3,4 ст. 67 КК України; оголосити з резолютивної частини вироку від 11.10.2004 року покарання, призначене йому за один особливо тяжкий злочин за п.13 ч.2 ст.115 КК України, та невідповідність цього покарання ч.1 ст.64 КК України; оголосити міру запобіжного заходу, обраного судом у вироку, та строк, на який суд обрав цей запобіжний захід, та як це узгоджується з імперативними вимогами ст.ст. 335 ч.1,ст. 343ч. 1 КПК України в редакції 1960 р. чинній на 20.04.2005 року; визнати за можливе застосування давності, на підставі ст. 80 КК України звільнити його від відбування покарання за вироком Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року, призначеного всупереч нормам матеріального права та без дотримання кримінально - процесуального Закону, та на підставі ч. 3 ст. 534 КПК України - негайно звільнити його з - під варти у залі суду (т.2 а.с. 237-239).

4. У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 свою заяву про перегляд ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2017 року за нововиявленими обставинами підтримав з підстав, викладених в письмових заявах. Вважав, що так як у вироці та в ухвалі ВС України не зазначено конкретного строку тримання під вартою та не зазначено, що строк тримання під вартою обирається до набрання вироком законної сили, то він до сьогодні утримується під вартою. Вважає, що вирок відносно нього виконується в частині застосування запобіжного заходу і його направлення в колонію не пов`язано з відбуттям покарання, а було запобіжним заходом. Наполягав на зарахуванні йому строку попереднього ув`язнення у строк покарання по день розгляду його заяви судом, оскільки запобіжний захід йому обрано безстроково, так як не зазначена конкретна дата, як то передбачено КПК, - до набрання вироком законної сили, а суд має на це право та зобов`язаний згідно із Законом, за результатом розгляду кримінального провадження. Додав, що нововиявленими обставинами вважає також, що суду на час постановлення ухвали від 09.10.2017 року за його заявою про перерахунок строку попереднього ув`язнення не було відомо про відкликання ухвали ВС України, що міститься на а.с.185 т.2 цієї справи. Про наявність такого листа йому стало відомо нещодавно, коли було надано доступ до особової справи, а саме, - у грудні 2019 року, про що він зазначив у клопотанні, яким уточнено заяву про перегляд за нововиявленими обставинами. А оскільки суду про цей лист на час постановлення ухвали відомо не було, запобіжний захід тривав і триває на сьогодні, то відповідно просив зарахувати йому строк попереднього ув`язнення по день розгляду його заяв у цій справі. Вважає, що Ухвала ВСУ від 15.02.2005р., копія якої міститься у матеріалах цієї справи (т.2а.с.186 зворот-189) не стосується вироку апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року, оскільки номер справи зазначений як №05-585к04, тоді як у листі (т.2а.с.185) ВСУ , якою суд відкликає ухвалу від 15.02.2005р., зазначено номер справи, як № 5-585к04. Відтак, відсутність цифри «0» в номері справи в ухвалі ВСУ, копія якої міститься в т.2 а.с.186 зворот - 189, вважає свідчить про підробку цієї ухвали. Крім того, вважає, що ухвала ВСУ (т.2 а.с.186 зворот-189) отримана Апеляційним судом Сумської області 04.04.2005 року, про що свідчить вхідний номер в правому кутку ухвали, а розпорядження про виконання вироку направлено 10.03.2005 року, в якому зазначено, що вирок Апеляційного суду Сумської області набрав законної сили 15.02.2005 року, тоді як в цей період ухвала ВСУ від 15.02.2005 року була відкликана без виконання згідно листа, копія якого мається на а.с.185т.2. таким чином вважав, що розпорядження Апеляційного суду Сумської області про виконання вироку є незаконним, у зв`язку з чим вирок не приведений до виконання. Також додав, що у випадку відмови у перегляді ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2017 р. за нововиявленими обставинами на підставі ст. 467 КПК України, наполягав включити і зарахувати строк попереднього ув`язнення по день постановлення ухвали суду, оскільки він перебуває в СІЗО, а суд розглядає кримінальне провадження, а тому це обов`язок суду зарахувати такі строки. Підтримав заяву про застосування ст.80 КК України, яку оголосив у судовому засіданні. Також додав, що якщо суд не вважає за можливе застосувати давність виконання вироку, довічне позбавлення волі суд зобов`язаний замінити йому на певний строк позбавлення волі.

У судовому засіданні захисник Мороз Л.О. підтримала заяву засудженого про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами та просила її задовольнити. Стосовно заяви про застосування ст.80 КК України, то зазначила, що її подання ОСОБА_1 з нею не узгоджував, у вирішенні покладається на розсуд суду, зазначивши, що вирішення такої заяви не може відбуватись під час перегляду ухвали суду за нововиявленими обставинами, оскільки для подання та розгляду таких заяв передбачений окремий порядок. Додала, що аналогічна заява розглядається Роменським міськрайонним судом Сумської області в іншому складі суду та ще в Конотопському міськрайонному суді Сумської області.

У судовому засіданні прокурор проти заяв засудженого ОСОБА_1 заперечував, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Свою позицію обґрунтував тим, що жодних посилань на обставини, які можуть вважатися нововиявленими, не встановлено. Щодо заяви засудженого про звільнення його на підставі ст. 80 КК України, вважав, що таке клопотання виходить за межі розгляду заяви за нововиявленими обставини, повинно подаватись в окремому порядку, розглядатись судом визначеним в порядку КПК, а тому в її задоволенні теж необхідно відмовити.

5. Суд, вислухавши пояснення засудженого, його адвоката та прокурора, ознайомившись з матеріалами справи, прийшов до наступних висновків.

6. Судом встановлено, що вироком Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року ОСОБА_1 засуджений за п.13 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 296, ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі. Строк відбування покарання засудженому рахується з 29 квітня 2004 року. Міру запобіжного заходу залишено попередню, - тримання під вартою. Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_1 час затримання під час досудового слідства з 23.03.2004 року по 26.03.2004 року (а.с.12-23, т.1).

Розпорядженням Апеляційного суду Сумської області від 10.03.2005р. вирок Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року направлено на виконання, як такий, що набрав законної сили,- 15.02.2005 року (т.1а.с.24).

7. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.12.2016 року, яка набрала законної сили 13 квітня 2017 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.01.2015 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення (а.с.54, т. 1).

8. Ухвалою Роменського міськрайонного суду від 9 жовтня 2017 року клопотання ОСОБА_1 задоволено частково. Зараховано засудженому у строк відбутого за вироком Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2004 року покарання у виді довічного позбавлення волі строк попереднього ув`язнення у період з 23.03.2004 р. по 26.03.2004 р. та з 29.04.2004 р. по 15.02.2005 р., відповідно співвідношення один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено. 22 грудня 2017 року дана ухвала набула чинності. Як вбачається зі змісту ухвали Роменського міськрайонного суду від 09.10.2017 р. у справі № 585/1945/17, в заяві від 25.05.2017 р. ОСОБА_1 просив зарахувати строк перебування в СІЗО: з 23.04.2004 р. по 26.03.2004 р.; з 29.04.2004 р. по 14.05.2005 р.; з 05.08.2013 р. по 14.10.2013 р.; з 14.11.2014 р. і по 01.09.2017 року, у строк відбуття покарання за правилами ч.5 ст.72 КК України. При цьому зазначено, що «решта періоду перебування ОСОБА_1 в СІЗО зарахуванню в строк покарання не підлягає, оскільки попереднє ув`язнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили. У зв`язку із цим не підлягає зарахуванню у строк попереднього ув`язнення термін слідування під вартою ОСОБА_1 із слідчого ізолятора до установи виконання покарань, тобто термін від дати набрання обвинувальним вироком законної сили до дати прибуття до місця відбуття покарання. Не може також зараховуватись до строку відбуття покарання період з 14.11.2014 р і по сьогоднішній день, оскільки, в цей час він перебуває в СІЗО для вирішення питання про перегляд ухвал та вироків за нововиявленими обставинами, які не переглядались у зв`язку із відмовою в задоволенні заяв ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами…» (а. с. 94-95, т. 1).

9. 28 листопада 2017 року, ухвалою Апеляційного суду Сумської області, скасовано ухвалу Роменського міськрайсуду від 28 жовтня 2016 року, якою в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення відмовлено. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання ОСОБА_1 задоволено частково та зараховано у строк відбутого за вироком Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2004 року покарання у виді довічного позбавлення волі строк попереднього ув`язнення, а саме періоди з 23 по 26 березня 2004 року, з 29 квітня 2004 року по 15 лютого 2005 року, відповідно до співвідношення - один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Сумської області від 28.11.2017 р. у справі № 585/3459/16-к було скасовано ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2016 року, якою засудженому ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і постановлено нову ухвалу, якою клопотання засудженого ОСОБА_1 , задоволено частково та зараховано у строк відбутого за вироком Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2004 року покарання у виді довічного позбавлення волі строк попереднього ув`язнення, а саме періоди з 23.03.2004 року по 26.03.2004 року та з 29.04.2004 року по 15.02.2005 року, відповідно до співвідношення один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі. В іншій частині клопотання засудженого відмовлено. При цьому апеляційний суд посилався на те, що «в решті вимог … засудженого ОСОБА_1 , а саме у зарахуванні йому у строк покарання періодів з 05.08.2013 року по 14.10.2013 року та з 14.11.2014 року по день постановлення ухвали, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, слід відмовити з огляду на те, що засуджений ОСОБА_1 з 05.08.2013 року по 14.10.2013 року вибував із місць відбування покарання до Сумського слідчого ізолятору та перебував у ньому в зв`язку з розглядом його заяви про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року за нововиявленими обставинами, а тому вказаний засудженим в апеляційній скарзі період не відноситься до періоду попереднього ув`язнення та він не може бути зарахований засудженому ОСОБА_1 , як на тому він наголошує, у строк покарання відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України. Також, не підлягає до зарахування у строк покарання як період попереднього ув`язнення і вказаний засудженим інший період часу, а саме з 14.11.2014 року дати вибуття ним із Роменської ВК № 56 до Сумського СІЗО по сьогоднішній день, оскільки в цей час ОСОБА_1 перебуває в установі попереднього ув`язнення виключно з метою вирішення питання про перегляд ряду судових рішень безпосередньо за його заявами чи клопотаннями» (а. с. 175-177, т. 1).

10. З копії листа Верховного Суду України вбачається, що Верховний Суд України просить негайно повернути без виконання ухвалу колегії суддів Судової палати Верховного Суду України від 15.02.2005 року, постановлену щодо ОСОБА_1 , яка була надіслана супровідним листом від 22.02.2005р. за №5-585к04, оскільки при друкуванні була допущена технічна помилка (т.2а.с.185).

11. З копії ухвали ВСУ від 15.02.2005 р. вбачається, що вона постановлена у справі №05-585к04 та згідно штампу, отримана Апеляційним судом Сумської області за вх.№3795 від 04.04.2005 року.(т.2а. с. 186зворот-189)

12. Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2017 року за нововиявленими обставинами, суд виходить із встановлених вище обставин та враховує наступні норми права. Так, тлумачення правових норм глави 34 розділу V КПК України та стала судова практика (правові позиції, наведені в ухвалі та постановах Верховного Суду відповідно у справі №754/4860/14-к від 15.07.2019 року, №423/1623/15-к від 16.01.2019 року, №11-1270/11 від 12.11.2018 року, № 583/2535/17 від 06.11.2018 року та інші) вказує на те, що нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв`язку з їх невідомістю судові; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу. Тобто необхідна наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Такі обставини повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті. Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

При цьому суд керується тим, що згідно з ч.3 ст.26 КПК України обсяг перевірки справи обмежується поданою заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Системне тлумачення положень ст.459, пунктів 4, 5 ст. 462 та інших норм КПК указує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

- вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду;

- вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Таким чином, під час провадження за нововиявленими обставинами дослідженню підлягають саме нововиявлені обставини, які існували на час розгляду справи та не були відомі сторонам кримінального провадження, а не переосмислені та по новому оцінені засудженим докази, що досліджувалися під час кримінального провадження, за відсутності нововиявлених обставин.

Процедура перегляду судового рішення у порядку глави 34 КПК за нововиявленими обставинами не може зводитися до переоцінки доказів у кримінальному провадженні, які були предметом дослідження судами під час його розгляду по суті, а перегляд за нововиявленими обставинами можливий лише тоді, коли після ухвалення вироку виникли нові об`єктивні обставини, які не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, про що також наведено у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року справа №423/1623/15-к.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що у заявах ОСОБА_1 та в його поясненнях, наданих в судовому засіданні про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не наведено тих обставин, які б могли вплинути на судове рішення, а також не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин. Доводи засудженого зводяться до незгоди з ухвалою суду, що не є підставою для перегляду ухвали за нововиявленими обставинами.

Зміна судової практики, зокрема ухвалення рішень відповідних інстанцій в інших кримінальних провадженнях, а також виклад висновку щодо застосування норми права, сформульованому в постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2017 року, не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 459 КПК України, оскільки вони не існували на момент постановлення судового рішення, питання про перегляд якого за нововиявленими обставинами порушувалося у заяві. Висновки, викладені в цих рішеннях, не суперечать висновкам викладеним в ухвалі Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2017 року.

Отже, вказані засудженим обставини, не можуть бути взяті до уваги судом, як нововиявлені при вирішенні заяви засудженого, оскільки питання, порушені засудженим, вирішені рішенням апеляційного суду в іншій справі, яке набуло чинності. Наявність копії листа про відкликання ухвали ВСУ від 15.02.2005 року без виконання (т.2а.с.185) не може вважатись нововиявленою обставиною, оскільки не впливає на правильність вирішення клопотання ОСОБА_1 , за результатом розгляду якого Роменським міськрайонним судом Сумської області прийнято рішення у формі ухвали від 09.10.2017 р.

Крім того, не є нововиявленими обставини, вказані ОСОБА_1 в доповненнях до заяви, судові рішення по кримінальних провадженнях з перегляду судових рішень за ново виявленими обставинами, в розгляді яких він брав участь, перебуваючи в СІЗО протягом 2013-2018 років, оскільки ці обставини були предметом розгляду під час постановлення ухвали, про перегляд якої ОСОБА_1 подав заяву, а в іншій частині, знаходиться поза межами первинного клопотання, яке розглядалося судом.

За таких обставин, оскільки в заяві засудженого ОСОБА_1 не вказано обставин, які відповідно до ст. 459 ч. 2 КПК України є нововиявленими, суд приходить до висновку, про залишення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2017 року по справі № 585/1945/17, без задоволення.

13. Крім того, не може бути задоволеним клопотання ОСОБА_1 про зарахування йому строку попереднього ув`язнення відповідно до співвідношення - один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі, по день винесення ухвали, так як цей період не був предметом розгляду заяви засудженого на час винесення ухвали суду від 09.10.2017 року. Доводи засудженого ОСОБА_1 про зарахування цих строків, з підстав, що судом здійснюється кримінальне провадження, не узгоджуються з вимогами ст. ст. 467, 539 КПК України.

14. Щодо клопотання засудженого ОСОБА_1 про негайне звільнення його з - під варти на підставі ст. 80 КК України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема, про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: … до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Відповідно до ст.87 КВК, особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами. Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Вирок, яким ОСОБА_1 засуджений за п.13 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 296, ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі, постановлений Апеляційним судом Сумської області, якому на час постановлення вироку була підсудна така категорія справ (т.1 а.с.12-23).

Розпорядження про виконання вироку, що набрав чинності, видане Апеляційним судом Сумської області (т.1 а.с. 24, 33).

Відповідно до ч.1 ст.33 КПК України (2012 року) кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві загальні суди, а також Вищий антикорупційний суд.

Відповідно до ч.1 ст.32 КПК України (2012 року), кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі, якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.

Згідно вироку, злочин, за який засуджено ОСОБА_1 , вчинений ним на території Охтирського району Сумської області (т.1а.с.12-23).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вирок не виконується в межах територіальної юрисдикції Роменського міськрайонного суду Сумської області. Відтак, клопотання, заявлене засудженим ОСОБА_1 про застосування ст. 80 КК України подано в порушення вимог КПК України. Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючої судді Євлах О.О. не є повноважним судом для вирішення цього клопотання, так як воно подано не в межах територіальної юрисдикції суду якого виконується вирок, та воно не передано судді в порядку ст.35 КПК України на підставі протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями, що є порушенням не тільки вимог КПК, а й ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. З огляду на зазначене в задоволенні цього клопотання слід відмовити, як таке, що не підсудне Роменському міськрайонному суду Сумської області під головуванням судді Євлах О.О. у справі №585/1/18 (номер провадження 1-о/585/10/19).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 459, 467 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 , 1965 року народження про перегляд ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2017 року у справі № 585/1945/17 за нововиявленими обставинами та про застосування ст.80 КК України - відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали суду, засудженим - з дня отримання повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили в день розгляду справи апеляційним судом, якщо таку не було скасовано.

Повний текст ухвали оголошено 27 травня 2020 року о 16 годині 00 хвилин.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. О. Євлах