Ухвала суду № 89499902, 13.03.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2132/18

Провадження №2-п/488/23/20

Ухвала

Іменем України

"13" березня 2020 р. м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Селіщева Л.І., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 488/2132/18, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник — ОСОБА_1 (відповідач) звернулася до суду із вищезазначеною заявою, в якій просить суд скасувати заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.01.2020 року за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2, що діє в інтересах Управління комунального майна Миколаївської міської ради, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості орендної плати та повернення майна.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку про необхідність залишити її без руху через наступне.

Стаття 285 ЦПК України містить вимоги, яким повинна відповідати заява про перегляд заочного рішення, зокрема:

- обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це;

- посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

- клопотання про перегляд заочного рішення;

До заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник (ч.7 ст. 285 ЦПК України).

До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору (ч.6 ст. 285 ЦПК України).

Заявником до заяви про перегляд заочного рішення додана роздруківка копії квитанції про сплату судового збору.

Згідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, ким та за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)). Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Таким чином, заявник ОСОБА_1 не надала до суду оригінал квитанції про сплату судового збору, докази, якими обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; письмово не підтвердила обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це. Крім того, до вказаної заяви не долучено копії рішення суду про перегляд якого просить заявник, не надано доказ, коли заявник дізнався про ухвалене рішення.

Отже в заяві мають місце вказані вище недоліки, які позбавляють суд можливості призначити заяву до розгляду.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що дана заява не відповідає вищевказаним вимогам, через що вважаю необхідним залишити її без руху, невідкладно повідомити про це заявника та надати йому строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання заявником ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху у відповідності до положень ст. 185 ЦПК України.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Керуючись ст. ст. 284-285,185 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 488/2132/18 - залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Селіщева