Рішення № 89499515, 26.05.2020, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/808/20

Провадження № 2/456/721/2020

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

26 травня 2020 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Проців І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

АТ КБ «Приватбанк» (позивач) подало до суду позов до ОСОБА_1 (відповідачка), в якому просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором від 16.02.2018 у розмірі 11 479,70 грн та судові витрати в розмірі 2 102,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що відповідно до укладеного договору від 16.02.2018 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі. Відповідачка порушила зобов`язання за договором та станом на 20.01.2020 має заборгованість у сумі 11 479,70 грн, з яких: 8 869,76 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1 587,10 грн – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн – штраф (фіксована частина), 522,84 грн штраф (процентна складова). На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає.

Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачкау судове засідання повторно не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала.

Заяви, клопотання учасників справи.

Представником позивача подано такі заяви та клопотання:

заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (а.с.1);

клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.6);

клопотання про розгляду спави за відсутності представника позивача та незаперечення проти заочного розгляду справи (а.с.7).

Процесуальні дії у справі.

27.02.2020 суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки (а.с.37).

Ухвалою від 11.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.38-39).

Ухвалою судового засідання від 28.04.2020 судове засідання проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та відкладено розгляд справи (а.с.46).

Ухвалою судового засідання від 26.05.2020 судом постановлено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.52).

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з якою вона отримав кредитний ліміт на кредитну карту (а.с.11).

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

З Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Угіверсальна» та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.13-27) вбачається відсутність в ньому підпису ОСОБА_1 .

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 11 479,70 грн, з яких: 8 869,76 заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1 587,10 грн – заборгованість по відсоткам, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн – штраф (фіксована частина), 522,84 грн штраф (процентна складова) (а.с.8-10).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України)

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 оформила заяву про надання їй позивачем кредитної карти з кредитним лімітом та своїм підписом у заяві підтвердила отримання цієї кредитної карти.

Суд зазначає, що в заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути з відповідача 11 479,70 грн, що включає заборгованість за тілом кредитом, заборгованість по відсоткам, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. Обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, позивач посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/) як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), розмірах і порядку їх нарахування.

Крім цього, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Відтак у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За наведених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

З огляду на те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, наданий позивачем, не містять підпису відповідача, і, таким чином, не містить належного підтвердження повідомлення відповідача (позичальника) про умови кредитного договору, тому такий витяг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, і позичальнику належним чином повідомлено про умови кредитування.

Висновки суду повністю узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

При цьому, суд зазначає, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку в повному обсязі АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту суд вважає підставним та обґрунтованим.

У позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором від 16.02.2018, складовою якої є заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, у сумі 1 587,10 грн.

Суд зауважує, що позивачем не зазначено у якому саме нормативно-правовому акті передбачено норму ст. 625. Але, з огляду на норми права, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд доходить висновку, що позивач має на увазі норму ст. 625 ЦК України, частина друга якої надає право кредитору у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржником вимагати у нього сплати три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з тим, що позивач має право на вимогу сплати цих відсотків, оскільки боржниця прострочила виконання грошового зобов`язання, однак зазначає, що з наданих позивачем розрахунків цієї заборгованості не вбачається, як саме вони проведені (період, за який проводилися розрахунки, суми заборгованості, на які нараховувалися 3% річних тощо). По суті, в розрахунку позивачем зазначена лише загальна сума цієї заборгованості, яка становить 1 587,10 грн (а.с.10). Відтак, зазначені обставини породжують обґрунтовані сумніви у правильності (достовірності) суми цієї заборгованості. З огляду на викладене, суд доходить переконання у недоведеності відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України обставин обґрунтованості суми заборгованості по відсоткам, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦПК України, тому не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту. У задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме: стягненні заборгованості по відсоткам, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, нарахованої пені та штрафів не підлягають до задоволення у зв`язку з їх недоведеністю. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення пені та штрафів при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, оскільки відповідач не підписував Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів банку, якими передбачено їх нарахування, а отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у вигляді процентів, пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Також, позивач не довів обґрунтованість суми заборгованості по відсоткам, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України

Таким чином, стягненню з відповідачки підлягає сума 8 869,76 грн (заборгованість за простроченим тілом кредиту).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

На підставі статей 207, 526, 549, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, ЦК України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул.Грушевського,1Д, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії « НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість у сумі 8 869,76 грн, судові витрати у сумі 2 102,00 грн, а всього 10 971 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят одну) грн 76 коп.

В решті позову відмовити.

Копію заочного рішення направити сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення – 26 травня 2020 року.

Головуючий суддя В. М. Бораковський