Ухвала суду № 89498119, 27.05.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження №1-кп/760/625/20

Справа № 757/21108/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі колегії суддів:

головуючого судді Агафонова С.А.

суддів Курової О.І., Зелінської М.Б.

за участю секретаря Хробуст Д.В.

прокурорів Козакевича О.С., Рижого О.С.

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представників потерпілих Шалденка С.М., Дьоміна Д.С.

захисників Сабаріна Ю.В., Лисенко В.В., Постернака О.Г.

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу в кримінальному провадженні №42018000000002555 від 19.10.2018 р. за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 189 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до 29 травня 2020 р. включно.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурори висловили свою думку про необхідність продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою. Висловлюючи свою думку з приводу можливості продовження строку дії запобіжного заходу, прокурори вкотре наголосили на тому, що ризики, що були присутні при обранні даних запобіжних заходів обвинуваченим, не зменшилися та продовжують діяти, а тому строк дії запобіжних заходів необхідно продовжити. Крім того, прокурори послалися на позицію потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , які зазначають про свої побоювання насильства з боку обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Прокурори зазначили, що оскільки кримінальне провадження триває, не всі потерпілі та свідки допитані, тому існує ризик впливу на них з боку обвинувачених.

Захисники та обвинувачені вкотре заперечували проти продовження терміну тримання під вартою обвинувачених, вказавши на недоцільність продовження дії запобіжних заходів з огляду на те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені. Захисники зазначили про необхідність зміни даних запобіжних заходів на інші, що не пов`язані із триманням під вартою, зокрема, на домашній арешт.

Так, захисники Сабарін Ю.В., Постернак О.Г. Лисенко В.В. та обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 подали суду письмові клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, що не пов`язаний із позбавленням волі.

Захисник Сабарін Ю.В. своє клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 обґрунтував відповідними мотивами. Це зокрема, епідемією COVID-19, внаслідок якої ОСОБА_4 не може утримуватися під вартою, те що тримання під вартою не може бути мірою заочного покарання. Крім того зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 вже достатньо довгий час перебуває під вартою, а тому ризики переховування ОСОБА_4 знизилися. В клопотанні захисник зазначив, що орган досудового розслідування змінив правову кваліфікацію діяння його підзахисного, а тому вважає, що ризики зменшилися. Зазначає, що ризик втечі ОСОБА_4 не підтверджений та зменшується із збігом часу проведеного під вартою. Далі в клопотанні захисник зазначає, що на його думку, Солом`янський районний суд м. Києва у всіх своїх ухвалах повторює одні і ті ж самі підстави тримання під вартою. Зазначив, щ ОСОБА_4 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки: батьків, сім`ю, рідних та близьких, а також зареєстроване місце проживання. ОСОБА_4 не вчиняв жодних дій, які б могли свідчити про його намір ухилитися від органу досудового розслідування, а ризик втечі не може бути встановлений лише на основі можливого суворого вироку. Захисник зазначає, що ризики тиску на потерпілих, свідків, а також те, що він може вчинити ще одне правопорушення, відсутні.

Крім своїх доводів, захисник Сабарін Ю.В. просить навести в ухвалі мотиви щодо врахування чи не врахування кожного доводу, викладеного у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 свого захисника підтримав, зазначивши, що будь-які ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні.

Захисник Лисенко В.В. в своєму клопотанні просила суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший, зазначивши що ризик переховування від суду відсутній, оскільки за весь час він не робить спроб вчинити будь-яку дію, передбачену ч. 1 ст. 177 КПК України. У матеріалах справи відсутні будь-які докази незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_5 на потерпілих та свідків. Адвокат також зазначила, що ризики зменшилися, оскільки на початку ОСОБА_5 було пред`явлено обвинувачення у 22 епізодах злочинної діяльності, а після зміни підозри їх залишилося лише два. Крім того, адвокат вважає, що військова прокурора не є уповноваженим органом, що здійснює процесуальне керівництво і що сторона обвинувачення не надала жодних доказів, що існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав захисника та зазначив, що потерпілий ОСОБА_8 жодного разу не з`явився в судове засідання, а тому ризик впливу на потерпілих не підтверджені. Подав також своє клопотання, в якому зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та просить суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник Постернак О.Г. в своєму клопотанні також зазначив про те, що ризики суттєво зменшилися із спливом часу, так ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки, у нього було проведено більше 60 обшуків та вилучено велику кількість речей. Незаконного впливу на свідків та потерпілих він не здійснював, від суду ухилятися не буде. Також просив урахувати стан епідемії в Україні та, зокрема, в Київському слідчому ізоляторі. Крім того вказав, що сам ОСОБА_3 має ряд захворювань, які впливають на стан здоров`я та імунітет. Виходячи із змісту цих заперечень, захисник вважає, що ОСОБА_3 має бути змінений запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечення свого захисника підтримав та в своєму клопотанні також зазначив про зменшення ризиків та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу - застави.

Суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у обвинувальному акті, дають достатні підстави суду вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зменшилися лише частково, а обставини кримінального провадження з минулого судового засідання не змінилися.

Обвинувачені в тій чи іншій мірі підтвердили, що мають визначене постійне місце проживання на території м. Києва чи Київської області. Це, дійсно знижує ризик втечі від суду під час судового розгляду, однак не спростовує його повністю.

Так, обвинувачені і досі можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а для запобігання зазначених ризиків суд вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Так потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у всіх судових засіданнях продовжують наголошувати, що залякані діями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та прямо заявляють, що з урахуванням всієї поведінки обвинувачених під час вчинення інкримінованого злочину, зокрема постійних погроз фізичною розправою та вбивством щодо них, бояться насильства з боку цих обвинувачених. Враховуючи зазначені дії обвинувачених, про які заявили потерпілі, у суду також є обґрунтовані підстави припускати, що обвинувачені можуть також вчинити подібний вплив і на свідків.

Так, як зазначив Європейський суд з прав людини (пункт 44 Постанови від 18 грудня 2012 р. по справі Сопин проти Російської Федерації), «Суд повторює, що виправданий страх помсти, часто може бути достатнім для того, щоб залякані свідки відмовилися від участі в кримінальному процесі в цілому».

У суду немає підстав не довіряти показанням потерпілих та їх доводам щодо страху перед обвинуваченими та погроз їм фізичною розправою та вбивством з боку останніх, а тому суд відкидає доводи захисників щодо відсутності ризиків впливу на потерпілих та свідків.

Міркування захисників про те, що протягом здійснення кримінального провадження з боку обвинувачених не отримано жодних відомостей про спроби обвинувачених вплинути на свідків та потерпілих, що свідчить про відсутність ризиків впливу на свідків та потерпілих, є надуманими. Як випливає із матеріалів справи, обвинувачені перебувають під вартою з 16 травня 2018 р. і, звичайно, оскільки запобіжний захід у виді тримання під вартою запобігає спілкуванню їх із потерпілими та свідками, вплив на них на даний час неможливий. Однак, у випадку зміни запобіжного заходу, ризик такого впливу є очевидним, про що зазначалося вище.

Таким чином, це свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 можуть незаконно впливати на потерпілих в даному кримінальному провадженні.

В рамках даного кримінального провадження допитано значну кількість свідків, які у подальшому мають надати свої показання у ході судового розгляду. На даний час судовий розгляд триває, жоден із свідків не допитаний, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть намагатися схилити свідків до зміни своїх показань.

Це також свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені можуть незаконно впливати і на свідків в даному кримінальному провадженні.

Так, як зазначив в своєму рішенні ЄСПЛ, «Суд визнає, що в справах с багатьма обвинувачених небезпека того, що ув`язнений у випадку звільнення може здійснювати тиск на свідків або може іншим чином перешкоджати розгляду справи, часто досить висока. Всі ці фактори можуть виправдати порівняно довгий період тримання під вартою. (пункт 53 постанови від 15 березня 2011 р. Сизов проти Російської Федерації).

Суд погоджується із доводами захисників про те, що епідемія з COVID-19 несе в собі певні ризики для життя та здоров`я людей. Однак такі ризики існують незалежно від перебування особи на волі чи в умовах СІЗО. Так, як з`ясовано у обвинувачених, вони перебувають в окремих, спеціально призначених для колишніх працівників правоохоронних органів, камерах. В даних камерах забезпечені кращі умови, ніж для всіх інших. Крім того, будь-які офіційні підтвердження захворювань на коронавірус в Київському слідчому ізоляторі відсутні. Суд, розглядаючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має керуватися виключно вимогами закону. Будь-які вказівки щодо обов`язковості зміни запобіжного заходу внаслідок епідемій в законі відсутні. Реєстрація законопроекту «Про амністію» також не є підставою для зміни запобіжного заходу.

На міркування захисника Сабаріна Ю.В. про те, що тримання під вартою є «заочним покаранням», суд роз`яснює, що поняття «покарання» та «запобіжний захід» є абсолютно різними юридичними поняттями та застосовуються із різною метою для досягнення різних юридичних цілей. На відміну від покарання, запобіжний захід застосовується до винесення вироку з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

При продовженні запобіжних заходів у виді тримання під вартою обвинуваченим суд враховує ступінь зменшення ризиків, але такого зменшення недостатньо для повного запобігання даним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки.

Суд не погоджується з тим, що зміна правової кваліфікації діянь обвинувачених автоматично тягне за собою зменшення ризиків. Так, обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у вигляді тривалого строку позбавлення волі.

Судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються, вік та стан здоров`я, репутацію обвинувачених. Так, серед злочинів, в яких обвинувачують ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є особливо тяжкий, за вчинення якого визначене покарання у виді до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Розуміючі невідворотність покарання, що може настати якщо вина обвинувачених буде доведена та небажання останніх нести дане покарання дають підстави вважати, що вони можуть переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Це свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені можуть переховуватись від суду з метою уникнення покарання. Даний ризик залежить не від кількості інкримінованих епізодів злочинної діяльності та не від наявності простої можливості обвинуваченого перетнути кордон держави, а, зокрема, від виду та міри можливого покарання та від готовності обвинуваченого його понести.

З цих же підстав недостатнім чинником, який міг би запобігти переховуванню обвинувачених від суду є відсутність судимості, наявність сім`ї, батьків, визначеного місця проживання, позитивні характеристики. Таким чином, достатні фінансові можливості обвинувачених (наявність постійного доходу), можливість безперешкодного виїзду за кордон, а також враховуючи вид та міру можливого покарання та можливе бажання його уникнення - все це в сукупності підтверджує ризик переховування обвинувачених від суду або в Україні, або за кордоном.

Також суд не погоджується із доводами захисника Сабаріна Ю.В . про те, що судовий розгляд в умовах карантину в нормальних умовах неможливий. Так, на останньому судовому засідання суд закінчив допит потерпілого ОСОБА_2 та розпочав допит потерпілої ОСОБА_1 Потерпілий ОСОБА_8 через свого захисника також висловив свою готовність з`явитися на судове засідання для його допиту. Таким чином, судовий розгляд триває із максимально можливою інтенсивністю в умовах надмірного завантаження суддів.

Суд наголошує на тому, що виключний перелік ризиків, запобігти яким має запобіжний захід, визначений ч. 1 ст. 177 КПК України. Виходячи з цього суд не вправі зважати на інші ризики, що не передбачені законом, в якості підстави для продовження запобіжного заходу. Це цілком очевидно. Також очевидно, що суд має зазначати в ухвалі дійсні ризики, а не кожен раз різні чи нові (яких до того ж немає і які не передбачені законом). Враховуючи те, що судовий розгляд триває достатньо довго з об`єктивних причин (в тому числі із причини недисциплінованості учасників, які при допиті потерплих часто задають одні й ті ж питання), ризики із минулих судових засідань залишаються ті самі, оскільки процесуальна стадія не змінюється, про що зазначається у кожній наступній ухвалі суду. Таким чином, кожного разу суд зазначає дійсні ризики, яким кожного разу надає нову оцінку.

Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у вигляді тривалого строку позбавлення волі, що дає підстави вважати, що вони можуть переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Це свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені можуть переховуватись від суду.

Що стосується стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд вже раніше приділяв увагу даному питанню та реагував відповідним судовим рішенням. Разом з тим, на даний час у суду відсутні будь-які дані які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою в умовах СІЗО в зв`язку із станом здоров`я.

Дані обставини, на думку суду є достатнім приводом для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Крім того, питання законності та обґрунтованості тримання обвинувачених під вартою вже перевірялося Київським апеляційним судом. В той же час даний суд не знайшов підстав для скасування ухвали Солом`янського районного суду м. Києва, таким чином, підтвердивши факт законності та доцільності продовження обвинуваченим даного запобіжного заходу.

Із зазначених підстав суд не вбачає можливості зміни запобіжних заходів обвинуваченим, як про це просили в клопотаннях захисники Сабарін Ю.В., Постернак О.Г. Лисенко В.В. та обвинувачений ОСОБА_3 .

Продовження запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Разом з тим, суд погоджується із заявленою вимогою обвинуваченого ОСОБА_3 , що обвинувачений достатньо довго тримається під вартою, обвинувачується у вчиненні злочину, що не пов`язаний із застосуванням насильства, а тому із урахуванням позиції ЄСПЛ про те, що із спливом часу ризики втечі зменшуються та норм ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, йому необхідно зменшити розмір застави.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду заявив, що розмір застави, визначений судом раніше є непомірним для нього, а тому він фізично не може його сплатити.

Відповідно до ч.5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи те, що сума вимагання, якою, згідно пред`явленого обвинувачення, заволодів ОСОБА_3 є досить великою (28000,00 дол. США) та за курсом НБУ закладає 785680,00 грн., суд вважає, що застава у зазначених в ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків, разом з тим, виходячи із вимог помірності застави, її розмір треба привести до відповідного для обвинуваченого ОСОБА_3 рівня, встановивши її в меншому розмірі, а саме: 191 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 401482,00 грн. (чотириста одна тисяча чотириста вісімдесят дві) грн. 00 коп.

Стосовно того, чи є військова прокуратура належним органом, якому надано право на здійснення процесуального керівництва в даному кримінальному провадженні, суд під час розгляду питання про доцільність продовження строку перебування під вартою обвинувачених питання не досліджує. Це питання може бути досліджене лише в межах судового розгляду, а тому даному факту буде надана належна правова оцінка під час розгляду справи по суті.

Виходячи із зазначеного, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотань адвокатів Лисенко В.В., Сабаріна Ю.В., Постернака О.Г., обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Продовжити строк тримання обвинувачених: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 під вартою.

Визначити ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у виді застави, встановивши його в меншому розмірі, а саме: 191 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 401482,00 грн. (чотириста одна тисяча чотириста вісімдесят дві) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача за ЄДРПОУ 26268059, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує до Солом`янського районного суду міста Києва.

У випадку внесення застави обвинувачений ОСОБА_3 має бути звільнений з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом`янського районного суду м. Києва коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти та повідомити про це Солом`янський районний суд м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, останній зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, строк дії яких встановити протягом 60 днів з моменту внесення застави.

Строк дії ухвали - до 25 червня 2020 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 26 травня 2020 р. о 14.00

Головуючий

Судді