Рішення № 89496143, 25.05.2020, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/10047/19

Провадження №2/463/534/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Козак М.В.,

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю,

в с т а н о в и в :

позивачі звернулися в суд із позовною заявою до відповідача про визнання за ними права власності за набувальною давністю на 7/32 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що вони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Зокрема, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачам належать по Ѕ частці спадщини, яка відкрилась після смерті їх матері ОСОБА_4 , що становить 9/16 часток вказаного житлового будинку. Станом на момент звернення з позовом до суду право власності на 7/16 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 залишається не зареєстрованим, і які складаються з 5/32 часток, що належали матері ОСОБА_4 – ОСОБА_5 та вказана частка після смерті останньої залишена відкритою для ОСОБА_6 , яка не оформила свої спадкові права, а також 9/32 часток, що належали братові ОСОБА_4 – ОСОБА_7 . Зазначають, що ОСОБА_5 являлась матір`ю ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які померли протягом 1976-2015 років. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 дітей чи інших спадкоємців першої черги не мали. Водночас, спадкоємцями ОСОБА_4 є її діти, позивачі по справі, яким на праві власності належить 9/16 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 у 1944 році виїхала до Канади та наскільки відомо позивачам померла у 2010 році. Інформація щодо наявності у неї спадкоємців відсутня. Водночас, ОСОБА_7 заповів свою частину спірного будинку своїй сестрі ОСОБА_4 , яка володіла та користувалася будинком з 1992 року до моменту смерті у 2015 році. Вона періодично навідувалась до будинку, оплачувала комунальні послуги та здійснювала господарські роботи на присадибній земельній ділянці. Позивачі після смерті матері у 2015 році постійно користуються будинком. Загальний строк володіння будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 23 роки. Враховуючи наведене, у відповідності до вимог ст.344 ЦК України позивачі просять позов задовольнити та визнати за ними право власності за набувальною давністю на 7/16 часток вказаного житлового будинку.

Справа поступила до суду 26.11.2019 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 27.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснив, що спірний будинок належав їх бабці ОСОБА_5 та матері ОСОБА_4 , які померли. Позивач разом з братом ОСОБА_1 та батьками проживав за адресою: АДРЕСА_1 до 1960 року. Після смерті матері ОСОБА_4 , єдиними спадкоємцями є він з братом ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 дав пояснення аналогічні зазначеним вище. Пояснив, що після смерті матері разом із братом доглядають за спірним будинком, зокрема, з 2015 року оплачують комунальні послуги за утримання майна, де ніхто не проживає. До смерті матері позивачів ОСОБА_4 там проживала її матір – ОСОБА_5 .

Представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених вище. Зазначив, що позивачі набули у порядку спадкування право власності на 9/16 частин будинку АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців не має та на даний час 7/16 часток вказаного будинку належать померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Пред`явлення позову про визнання права власності за позивачами на вказану частку нерухомого майна на підставі набувальної давності є єдиним способом захисту їх прав.

Представник відповідача Львівської міської ради у судове засідання повторно не з`явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Відзиву на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Враховуючи те, що позивачі не заперечили проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідно до вимог ст.ст.280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи, розглянути справу у відсутності представника відповідача, постановивши заочне рішення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1614, позивачу ОСОБА_2 належить на праві власності 9/32 часток житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що підтверджується номером запису про права власності № 32451999 у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Крім цього, ОСОБА_1 також відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1616, належить на праві власності 9/32 часток житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що підтверджується номером запису про права власності № 32452062 у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Рудої Л.Я. (а.с.12), не можуть бути видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на 7/16 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , які складаються з 5/32 часток житлового будинку, що належать ОСОБА_5 , а також 9/32 часток вказаного будинку, що належать ОСОБА_7 , братові ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що позивачі є спадкоємцями після смерті їх матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно мають право приєднати до володіння ними майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 – житловий будинок з відповідними частками господарських будівель та споруд, час протягом якого їхня мати добросовісно та відкрито користувалась зазначеним вище майном, включаючи 7/16 часток спірного будинку.

Слід зазначити, що факт користування та володіння спірним майном померлою ОСОБА_4 підтверджується представленими суду доказами, а також допитаними в ході судового розгляду свідками.

Так, свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила, що позивачі протягом тривалого часу дбають за будинком АДРЕСА_1 , який належав їх матері та бабці, та такий повністю перебуває на їх утриманні. Вона постійно проживає по сусідству, зокрема, з 2010 року по даний час місцем її проживання значиться адреса: АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що у будинку АДРЕСА_1 жила мати позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_4 , яка доглядала за будинком у період з 2004-2015 років. Після її смерті будинок повністю знаходиться на утриманні позивачів.

Крім цього, як вбачається із страхового свідоцтва, виданого страхувальнику ОСОБА_4 , майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , остання застрахувала майно яке належить їй на праві особистої власності (а.с.13).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спору має значення факт добросовісності позивачів саме на момент отримання ними майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном та відкрито ним володіти. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що для нерухомого майна складає десять років.

Частиною четвертою ст.344 ЦК України передбачено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Судом встановлено, що позивачі, які є єдиними спадкоємцями після смерті матері та остання, більше 20 років безперервно, відкрито та добросовісно володіли 7/16 частками житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим факт користування даним будинком належить встановити в судовому порядку.

Встановлені в ході судового розгляду обставини в сукупності свідчать про добросовісність володіння позивачами вказаним будинком, оскільки через відсутність чітко визначеного власника 7/16 часток будинку, не давали і не могли давати сумніву щодо правомірності володіння позивачами та їх померлою матір`ю цим будинком.

Щодо відкритості володіння, давність володіння та його безперервності, у суду також не виникає жодного сумніву щодо цієї обставини.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що за позивачами слід визнати право власності на 7/16 часток зазначеного будинку за набувальною давністю, відповідно до ст.344 ЦК України, оскільки добросовісність володіння, його відкритість, давність та безперервність знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Право власності на вказану частку у спірному будинку були зареєстровані за померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які померли та спадщину після їх смерті ніхто не прийняв. Починаючи з 1992 року та по даний час, тобто більше десяти років, позивачі, будучи синами померлої ОСОБА_4 , достеменно знаючи, що ніхто на спірну частку у житловому будинку не претендує, відкрито, безперервно та добросовісно користувалися нерухомим майном, відтак заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 7/32 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на 7/32 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач: Львівська міська рада, місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ - 04055896.

Повний текст судового рішення складено – 28 травня 2020 року.

Суддя Грицко Р.Р.