Рішення № 89495592, 27.05.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №466/4019/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Остапчук М.Ю.,

представника позивача Павка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПРАВЕКС-БАНК» (04073, м, Київ, пр. С.Бандери (Московський), 28-А) в особі представника Тяжкороб Євгенії Віталіївни до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

встановив:

Акціонерне товариство «ПРАВЕКС-БАНК» звернулось до суду з позовом, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2426-003/07Р від 22 травня 2007 року, яка становить 246 331,77 гривень та включає в себе заборгованість за кредитом – 45 281,30 гривень, заборгованість за відсотками – 37 296,76 гривень, пеню за несвоєчасне повернення кредиту – 73 311, 29 гривень, пеню за несвоєчасне сплату відсотків – 90 442,42 гривень.

Обґрунтовуючи позов покликається на те, що 22 травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Правекс-Банк») та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №2426-003/07Р. У зв`язку з невиконанням позичальником умов договору, утворилася заборгованість в розмірі 70 990 доларів США. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22.07.2009 року у справі №2-462/10 стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №2426-003/07Р від 22 травня 2007 року в розмірі 70 990 доларів США. Рішення суду на час звернення до суду з позовом не виконано, заборгованість не погашено. Позивач вважає, що подальше невиконання грошового зобов`язання та неповернення кредитних коштів є підставою для нарахування заборгованості за тілом кредиту, процентів та штрафних санкцій за кредитним договором. У зв`язку з чим, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів наведених у ньому. Вказав, що наявність судового рішення про стягнення з відповідача суми боргу, яке не виконано боржником не звільняє її від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями та оголошеннями в порядку ст.128 ЦПК України. Також не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасника процесу, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22 травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Правекс-Банк») та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №2426-003/07Р.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, банк надає Позичальникові кредит в іноземній валюті загальною сумою 67 450 доларів США на споживчі цілі, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п. 6.1.14. даного Договору.

Пунктом 1.2. Кредитного договору встановлено, що кредит надається Позичальнику строком від 22 травня 2007 року по 22 травня 2032 року, з виплатою 11,99 відсотків річних.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язується погашати заборгованість по кредиту рівними частинами в сумі 225 доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця.

Відповідач, в порушення умов договору, не виконував взятих на себе обов`язків. Внаслідок невиконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 70 990 доларів США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22.07.2009 року у справі №2-462/10 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2426-003/07Р від 22.05.2007 року в розмірі 70 990 доларів США.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним судовим рішенням встановлено факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту від 22.05.2007 року в розмірі 70 990 доларів США.

Як зазначає позивач, відповідачем на день звернення з позовною заявою рішення суду не виконано і заборгованості не погашено.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

За ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, за рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22.07.2009 року, заборгованість у повному обсязі за тим самим кредитним договором вже стягнута, а тому повторне стягнення заборгованості по кредиту, всупереч положенням ст.61 Конституції, призведе до подвійного стягнення заборгованості за одне й те саме зобов`язання, а тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими. Вказане стосується й нарахованих відсотків.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК.

Банк звернувшись до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, використав право вимагати повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів та неустойки шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку. На час звернення з даним позовом вважається, що вже настав строк виконання договору в повному обсязі.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, вимоги банку про стягнення тіла кредиту, процентів та пені після липня 2009 року (ухвалення рішення суду) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Такі висновки узгоджуються з позицією Великої палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 року у справі №14-10цс18.

У ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у даній справі Акціонерне товариство «ПРАВЕКС-БАНК» має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими.

За таких обставин, у позивача відсутнє право повторно стягувати заборгованість за тілом кредиту, проценти та пеню, нараховані в межах строку дії кредитного договору при наявності судового рішення про стягнення цих сум, а також проценти та неустойку після закінчення строку дії кредитного договору. Оскільки вимог про застосування наслідків, передбачених ст.625 ЦК України банк не заявляв, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до розділу XII пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 354 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 28 травня 2020 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.