Ухвала суду № 89493590, 28.05.2020, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1514/20

Провадження 1-кс-585/20

ухвала

Іменем України

28 травня 2020 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області Зінченко О.М.,

при секретарі судового засідання Тищенко І.Д.,

розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

28.05.2020 року старший слідчий Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, капітан поліції Камінський Є.А. звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110230000777 від 13.05.2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, яке обґрунтовує тим, що 13 травня 2020 року близько 18 години 25 хвилин в місті Обухів Київської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та привласнення його з корисливих мотивів прийшов до приміщення квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , де проживає потерпіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де, діючи умисно, з метою особистого збагачення, користуючись відсутністю сторонніх осіб та господаря, шляхом підбору ключа проник до приміщення вказаної квартири, звідки незаконно, таємно здійснив крадіжку грошових коштів в розмірі 2 тисяч гривень, золотої та срібної каблучок, що належать потерпілій ОСОБА_3 .

Після цього, ОСОБА_1 вийшовши із приміщення вказаної квартири, направилася до виходу з будинку, проте, з причин, що не залежали від його волі, не зміг виконати всі дії щодо розпорядження майном, оскільки був затриманий працівниками Обухівського РВ УПО в Київській області та потерпілою ОСОБА_3 , які викликали працівників поліції, вчинивши при цьому всі дії, які вважав за необхідне.

13 травня 2020 року о 18 годині 35 хвилин підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затриманий в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України. Під час затримання було проведено обшук ОСОБА_1 , під час якого в останнього було виявлено та вилучено: грошові кошти в сумі 2230 грн.; мобільний телефон марки «Iphone XS 64 Gb»; бінокль, чохол і протирка жовтого кольору до нього.

Згідно постанови слідчого від 13 травня 2020 року вилучене майно, визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Виходячи з того, що при проведенні обшуку вилучено та вилучено речі, предмети, документи, техніка, обладнання які є безпосередньо предметом вчинення вказаного злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому виникає необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучене вищеперераховане майно.

У відповідності до ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення та одержані внаслідок його вчинення.

Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна.

У відповідності до ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час огляду та обшуку.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. З ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

А тому з метою досягнення дієвості кримінального провадження наявна необхідність у застосуванні до тимчасово вилученого майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що є безпосередньо предметом та доказом вказаного кримінального правопорушення, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Старший слідчий Обухівського ВП ГУ НП в Київській області в судове засідання не з`явився, просив розглядати клопотання без участі слідчого та прокурора, вимоги клопотання підтримав в повному обсязі, просив не здійснювати фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів, в тому числі не здійснювати аудіо запис та відео запис за допомогою технічних засобів.

Крім того слідчий до клопотання про арешт майна подав клопотання про поновлення строку на його подання, в якому зазначив, що причиною пропуску встановленого строку є те, що що слідчий, скеровуючи 14 травня 2020 року клопотання про арешт тимчасового вилученого 13 травня 2020 року майна у ОСОБА_1 до слідчого судді, зазначив не вірну адресу знаходження суду першої інстанції, а тому не був присутній під час розгляду вказаного клопотання та не вказав обставини необхідності накладення арешту. Вказані обставини були виявлені керівником органу досудового розслідування 28 травня 2020 року, що підтверджуються відповідними матеріалами.

Згідно норми ч. 1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи приходжу до наступного.

Судом встановлено, що СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12020110230000777 від 13.05.2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 15,ч.3 ст. 185 КК України.

Згідно ст. 170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно вимог ч.5 ст.173 КПК України в ухвалі про арешт майна має бути зазначено: а) перелік майна, яке підлягає арешту; б) підстави застосування арешту; в) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі; г) заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно; д) порядок виконання ухвали.

Так, статтею 171 КПК України визначено вимоги, які стосуються змісту клопотання про арешт майна, а частиною 5 вказаної статті чітко визначені строки подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна - не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Тобто, слідчий при зверненні до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, у відповідності до ст. 117 КПК України, повинен разом з вказаним клопотанням подати мотивоване клопотання про поновлення пропущеного строку, з наданням доказів поважності причин такого пропуску.

Суд, розглянувши клопотання, вважає можливим поновити строк для звернення до суду та задовольнити клопотання про арешт майна через наступне: згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, крім іншого, є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна, згідно п. 1 чт. 2 ст. 170 КПК України, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, поняття яких розкрито в ст. 98 КПК України.

Обставини кримінального провадження вказують, що є всі підстави вважати вилучені у ОСОБА_1 речі є речовими доказами, отже накладення на них арешту є обґрунтованим та має слугувати виконанню завдань, перелічених в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171-173, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Поновити строк для подачі клопотання про арешт майна.

Клопотання старшого слідчого Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт з метою збереження речових доказів на тимчасово вилучене 13 травня 2020 року в місті Обухові Київської області під час проведення обшуку затриманого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: грошові кошти в сумі 2230 грн.; мобільний телефон марки «Iphone XS 64 Gb»; бінокль, чохол і протирка жовтого кольору до нього.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: О.М. Зінченко