Рішення № 89493539, 28.05.2020, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/112/20

Провадження № 2/378/84/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2020 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною позовною заявою звернулось АТ КБ „ПриватБанк", посиланням на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 23 грудня 2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 15 грудня 2019 року має заборгованість 14337,35 грн., з яких 8885,90 грн. - заборгованість за кредитом; 1598,28 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 2694,25 грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 658,92 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ „ПриватБанк" вказану суму заборгованості за кредитним договором та сплачений ними судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не прибув, направив до суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі на підставі наявних у справі доказів (а. с. 128).

Відповідач в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України повідомлений належним чином (а. с. 113), про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов до суду не подав.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 грудня 2010 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 19).

Звертаючись до суду банк зазначав, що відповідач, підписавши анкету-заяву підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою» та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

На підтвердження своїх вимог банк додав копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 19), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт (а.с. 21), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті https://privatbank.ua (а. с. 22-38), копію паспорта відповідача (а .с. 39). А також для огляду в судовому засіданні оригінали вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та довідку про умови кредитування з використанням кредитки „Універсальна, 30 днів пільгового періоду" по договору SAMDN54000039311498.

Згідно з наданим банком розрахунку (а. с. 7-18) заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 15 грудня 2019 року становить 14337,35 грн., з яких 8885,90 грн. - заборгованість за кредитом; 1598,28 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 2694,25 грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 658,92 грн. - штраф (процентна складова).

Разом з тим, як вбачається з долученої до матеріалів справи анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку вона містить лише анкетні дані відповідача та його контактну інформацію. Також, у вказаній анкеті-заяві не зазначено, яку саме картку відповідач бажає оформити, не зазначено даних про умови кредитування, які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії тощо.

Суд критично оцінює наданий для огляду в судовому засіданні оригінал довідки про умови кредитування з використанням кредитки „Універсальна, 30 днів пільгового періоду", оскільки дана довідка саме по договору SAMDN54000039311498 і підписана 24 грудня 2010 року, а позов поданий про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 23 грудня 2010 року.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності (ст. 12 ЦПК України).

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови оппонента.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 23 грудня 2010 року процентна ставка не зазначена (а. с. 19).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, з урахуванням складових його повної вартості, зокрема, заборгованість по простроченому тілу кредиту, зі сплати процентів на прострочену заборгованість, пеню, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався також на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна голд" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з якими був ознайомлений позичальник.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна голд" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, та інші умови.

При цьому, у заяві позичальника від 23 грудня 2010 року зазначено лише, що останній виявив бажання оформити на своє ім`я "ощадкнижку (депозит)", а не платіжну картку кредитку "Універсальна" (а.с. 19).

Окрім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданими банком до позовної заяви Умовами та правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» ознайомився та погодився відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та, що саме зазначені документи містили умови щодо відсотків, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23 грудня 2020 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (4 лютого 2020 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, а тому дана роздруківка із сайту позивача не може вважатись належним доказом.

За таких обставин та за відсутності наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» та Тарифи банку, відсутність у заяві домовленості сторін про порядок сплати відсотків, надані банком Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» (www.privatbank.ua), ним неодноразово змінювалися.

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» та Тарифи банку не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати, як складову кредитного договору, укладеного між сторонами 23 грудня 2010 року шляхом підписання заяви. Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили можливість нарахування банком відсотків, комісії, а також відповідальність у вигляді пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Так, у даній постанові Великої Палати Верховного Суду відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Отже, суд вважає, що вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по відсоткам є необґрунтованими.

У даному випадку цивільні відносини виникли між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем, як споживачем банківських послуг, який є слабшою стороною та підлягає особливому правовому захисту у вказаних правовідносинах, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотрималось вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Щодо позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд вважає, що їх слід задовольнити, виходячи з наступного.

Частинами 1-4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких підстав, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 8885,90 грн.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь АТ КБ „ПриватБанк" заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 8885 гривень 90 копійок, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволеної суми позову в сумі 1302,76 грн.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 551, 638, 1049, 1050 ч. 2, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-83, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ вул. Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по кредитному договору б/н від 23 грудня 2010 року в сумі 8885 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 90 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1302 (одну тисячу триста дві) гривні 76 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Т. Н. Скороход