Постанова № 8949273, 06.04.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2010 р.

14 год.00 хв.Справа № 2-а-3016/08/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Головчук Ю.І.,

за участю:

представників позивача - Літвінової Т.В., Онищенко І.О., Панаско Н.Н., Дунаєва Д.В.,

представника відповідача - Кубатко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю"Петропласт"

до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Петропласт» (далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Каховської обєднаної державної податкової інспекції ( далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 03.07.2008р. №0001672301/0 та від 04.07.2008 р. №0001702301/0, а також окремих висновків акту перевірки, так як вказаними документами позивачу зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування на 1083244,0 грн. та встановлені порушення законодавства з оподаткування прибутку підприємств щодо відображення у складі валових витрат плати за оренду обладнання та нарахованої амортизації на придбані основні засоби, які призвели до завищення валових витрат і нарахованої амортизації на суму 1384675,95грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та пояснили, що висновки акту перевірки щодо відображення у податковому обліку операцій, повязаних з орендою обладнання та придбання основних фондів суперечать положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон України № 334/94-ВР), а висновки щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР). Позивач вважає, що податкові повідомлення рішення та окремі висновки акту перевірки від 01.07.2008р. № 383/23-6/31947354 є незаконними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила і пояснила, що на думку відповідача договір комісії між позивачем та ТОВ «Промпрогрес»-Д» є договором поруки і при його виконані повинні застосовуватись положення абзацу 3 п.4.7. ст..4 Закону України №334/94-ВР за якими податкове зобовязання у позивача повинно було виникнути у разі передання товарів ТОВ «Промпрогрес-Д». Для уникнення оподатковуваних операцій позивачем було укладено договори про перевід боргу на трьох фізичних осіб підприємців. У подальшому ці приватні підприємці не мали фінансової змоги погасити даний борг перед ТОВ «Промпрогрес-Д». На думку відповідача, якщо розглянути тлумачення договору комісії ст..1018 Цивільного кодексу України позивач взагалі не мав права на податковий кредит по цій операції. Щодо віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту по операціям з оренди обладнання для виробництва ПВХ труб відповідач вважає, що експерт при вивчені цього питання робить висновки щодо використання цього обладнання у господарській діяльності позивача на підставі недостовірних фактів. Так, відповідач звертає увагу на те, що за висновком експерта на орендованому обладнанні позивач виробляв корпус реле з контактною площадкою, відлив для підвіконня тоді як виробництво цієї продукції не відноситься до продукції виготовленої на обладнанні що орендується у ТОВ «Технопласт». Відповідач вважає, що податкові повідомлення - рішення винесені згідно чинного законодавства та не підлягають визнанню нечинними.

У процесі слухання справи за клопотанням позивача було проведено судово-економічну експертизу матеріалів справи. За наслідками експертизи судовим експертом-економістом Щербиною А.М. ( свідоцтво про присвоєння кваліфікації на судово-експертну діяльність Мінюсту України від 14.07.2006р. №214) було складено висновок за №79.

Відповідач не погоджується з висновками судово-економічної експертизи і вважає, що експерт при проведені експертизи не повністю дослідив спірні питання в оподаткуванні позивача.

На думку відповідача експерт невірно застосував норми податкового законодавства при розгляді матеріалів справи, при цьому порушив принцип неупередженості та нейтральності при досліджені матеріалів справи.

Відповідач не погоджується з висновком експерта про те, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач стверджує, що в акті перевірки посилання на Цивільний кодекс України зроблені з метою визначення термінів та сутті укладених підприємством договорів. Від суті понять договорів, викладених саме у Цивільному кодексі України на думку відповідача залежить оподаткування операцій, які з ними повязані.

Так позивач вважає, що експерт при проведені експертизи питань відображення у податковому обліку операцій по договору комісії з ТОВ «Промпрогрес-Д» повинен був використовуючи положення статей 1000 та 1011 ЦК України визначити приналежність цього договору до договору комісії чи договору доручення. Від встановлення приналежності цього договору залежить застосування положень законів України №334/94-ВР та №168/97-ВР.

Спірним на думку відповідача є висновок експерта, що кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача є його власністю. При цьому експерт посилається на інструкцію «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Правлінням НБУ №135 від 29.04.2001р. і не розглядає ці кошти відповідно до податкового законодавства адже досліджується акт дотримання саме податкового законодавства.

Необґрунтований висновок з цього питання тягне за собою необґрунтований висновок про право власності позивача на обладнання, вартість якого оплачена коштами комітента -ТОВ «Промпрогрес-Д».

Суд погоджується з думкою позивача щодо правомірності використання ним у ході перевірки положень Цивільного кодексу України при визначені правочинів при вивченні господарських звязків перевіряємого платника податків. Так, Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та інші закони з питань оподаткування містять обмежену кількість визначених термінів, які стосуються нарахування та сплати податків, тому, при вивчені господарської діяльності платника податків з метою належного визначення обєктів оподаткування податковий орган може використовувати терміни та поняття процесів, які визначені у Цивільному кодексі України та в інших законах України.

Недоречним з точки зору суду є звинувачення експерта у наданні переваг одній із сторін у ході проведення експертизи, оскільки вивчення процесів господарської діяльності та повязаних з цим питань нарахування та сплати податків та обовязкових платежів до бюджету та державних цільових фондів не в обовязковому порядку веде до формування третьої думки , відмінної від думки сторін процесу, а може збігатись з позицією однієї із сторін позову, що не дає підстави для звинувачень у необєктивності та зацікавленості експерта.

Заслухавши пояснення сторін, експерта, проаналізувавши матеріали справи, висновок судово економічної експертизи №79 від 21.08.2009 р., суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню, у звязку із наступними обставинами.

Спірні податкові повідомлення - рішення про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ та висновки щодо зменшення задекларованих валових витрат і нарахованої амортизації складені на підставі акту позапланової перевірки позивача від 23.06.2008р. № 380/23-2/31947354 та акту виїзної планової перевірки позивача від 01.07.2008р. № 383/23-6/31947354.

За своїм змістом акти перевірки від 23.06.2008р. та від 01.07.2008р. і податкові повідомлення рішення від 03.07.2008р. №0001672301/0 та від 04.07.2008 р. № 0001702301/0 відображають одні й ті ж самі порушення податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість і взаємно доповнюють висновки щодо заявлених сум бюджетного відшкодування за березень 2008р.

Тому, судом зазначені документи розглядаються разом, а винесені податкові повідомлення рішення по сукупності сум податків у винесених рішеннях..

У ході перевірки було встановлено, що відповідно до договору оренди від 01.04.2006р. № 01/04/06-У, позивач орендував у ТОВ «Технопласт» обладнання для виробництва ПВХ труб, ПВХ композицій, фасованих виробів( кут, трійник, кришка) терміном на два роки.

Відповідно до умов договору оренди, орендна плата за обладнання складала: квітень-вересень2006р. - 2700 грн. за місяць; жовтень 2006р.- серпень 2007р.- 31120,0грн. за місяць; вересень - 2007р.- березень 2008р.- 41300,0 грн. На протязі всього строку оренди обладнання для виготовлення виробів використовувалось не регулярно, або випуск товарів провадився у незначних розмірах. Вартість орендної плати підтверджена належним чином складеними податковими накладними.

Відповідач посилаючись на п.1.3.2. ст..1 та п.5.1. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та на пп..7.4.3. п.п7.4.4. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважає, що у ті податкові періоди, коли не провадився випуск, або продукція випускалась у незначних розмірах обладнання у господарській діяльності позивача не використовувалось і відповідно за цей період орендна плата у сумі 364428,95 грн. безпідставно віднесена до складу валових витрат, а сплачений при цьому податок на додану вартість у сумі 72887,0 грн. безпідставно віднесений до податкового кредиту з ПДВ.

На думку відповідача, оскільки господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах і тому, всі витрати особи які не сприяють отриманню доходу є таким, що не повязані з господарською діяльністю цієї особи.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно виключив із складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на сплату вартості оренди обладнання ТОВ «Технопласт» тому, що зазначені витрати повязані з його господарською діяльністю, підтверджені відповідними бухгалтерськими, розрахунковими та податковими документами.

На думку позивача головним критерієм формування валових витрат та податкового кредиту платника податків є зв'язок цих витрат з господарською діяльністю цього платника податків, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності цього платника податків, а також документальне підтвердження зазначених витрат.

Позивач вважає, що під час перевірки відповідач не довів відсутність повязаності витрат з орендної плати устаткування з його господарською діяльністю і тому він має право на включення цих витрат до складу валових витрат, а сплачений при цьому податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до судово-економічної експертизи з питань правомірності віднесення до валових витрат вартості оренди устаткування, орендованого позивачем у ТОВ «Технопласт» та правомірності формування по цих операціях податкового кредиту встановлено наступне:

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не регламентується віднесення до валових витрат вартість оренди обладнання пропорційно його використанню в господарській діяльності орендаря виходячи з розрахунку питомої ваги виробленої на орендованому обладнані продукції до загального валу виготовленої й реалізованої продукції по підприємству.

У результаті дослідження виробництва продукції на орендованому обладнанні експертизою документально підтверджується, що за перевіряємий період з 01.07.2006р. по 31.12.2007р. орендоване обладнання (устаткування) використовувалось позивачем у виробничій господарській діяльності, що відповідає вимогам п.5.1. і п.5.2. ст..5 та пп7.9.6 п.7.9. ст..7 Закону України №334/94 ВР.

Таким чином, висновками експертизи не підтверджено наявність порушення податкового законодавства щодо завищення валових витрат позивача на 364428,95 грн. у результаті безпідставного включення до складу валових витрат вартості оренди устаткування у ТОВ «Технопласт».

Експерт посилаючись на пп..7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважає, що податковий кредит платника податку формується з сум ПДВ, які сплачені (нараховані) цим платником податку при придбані товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності цього платника податків. Право на податковий кредит у платника ПДВ виникає незалежно від того, чи почали використовуватись такі товари (роботи, послуги) і основні фонди в оподатковуваних операціях протягом цього звітного податкового періоду.

Нарахування ПДВ позивачу при сплаті орендної плати підтверджено належним чином складеними податковими накладними, тому, на думку експерта податок на додану вартість, сплачений при оренді обладнання (устаткування ) ТОВ «Технопласт» підлягав включенню до податкового кредиту позивача.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За п.1.32. ст..1. Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За своїм призначенням оренда обладнання для виробництва ПВХ труб, ПВХ композицій, фасованих виробів призначена виключно для використання у його власній виробничій діяльності. За дослідженням відповідача та експерта орендоване обладнання на інші цілі, крім виробництва продукції, позивачем не використовувалось. Вироблена продукція реалізовувалась споживачам, а отриманий дохід від цієї реалізації включений до складу валового доходу позивача при складанні декларації з податку на прибуток.

Договір оренди обладнання від 01.04.2006р. № 01/04/06-У у ТОВ «Технопласт» для виробництва ПВХ труб, ПВХ композицій, фасованих виробів передбачав плату, яка встановлювалась позивачеві незалежно від інтенсивності використання орендованого обладнання у процесі виробництва продукції.

Відповідно до Правил застосування Закону України «про оподаткування прибутку підприємств», затверджених Постановою Верховної Ради України від 27.06.1995р. №247/95-ВР прибутком від надання матеріальних цінностей в оренду (лізинг) є орендна плата, отримана орендодавцем за оподатковуваний період, зменшена на суму амортизаційних відрахувань, нараховану на повне відновлення наданих в оренду основних фондів згідно з встановленими нормами за весь строк користування, та інших витрат, пов'язаних з цією операцією. При цьому орендна плата визначається угодою сторін згідно з чинним законодавством.

Таким чином, діюче законодавство не обмежує сторони у розмірі плати за оренду при заключенні договорів оренди.

Законом України «Про оподаткування прибутку» встановлено вичерпний перелік витрат платника податків, які підлягають та не підлягають включенню до складу валових витрат. Нормами цього Закону не передбачено проведення розподілу витрат платника податків в залежності від ступеню використання основних фондів, у тому числі і орендованих.

Відповідно до п.5.11.ст. 5 Закону України №334/94-ВР, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, позивач мав право відносити до складу валових витрат вартість плати за оренду обладнання для виробництва ПВХ труб, ПВХ композицій, фасованих виробів, сплачених (нарахованих) орендодавцю ТОВ «Технопласт»

Законом України. №168/97-ВР від 03.04.1997р передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

За пп.7.4.3, п.7.4. ст..7 Закону №168/97-ВР у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Суд вважає, що платник податку на додану вартість зобовязаний провести розподіл витрат на оренду обладнання, а відповідно і податковий кредит між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями у разі використання орендованого обладнання у оподатковуваних та неоподатковуваних операціях. Як зазначено вище орендоване у ТОВ «Технопласт» обладнання використовувалось виключно у оподатковуваних операціях тому розподіл податкового кредиту в залежності від випуску продукції суперечить нормам Закону України №168/97-ВР.

Системний аналіз положень Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р дозволяє зробити висновок, що головними і достатніми умовами віднесення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту є наявність належним чином складених податкових накладних, які підтверджують сплату(нарахування) цього ПДВ постачальнику, та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Надані суду документи свідчать, що позивач виконав умови, необхідні для віднесення ПДВ, нарахованих на вартість орендної плати за обладнання, до податкового кредиту і тому суд визнає право позивача на податковий кредит у сумі 72887,0 грн. по операціям з оренди обладнання у ТОВ «Технопласт».

При проведені перевірки було встановлено, що позивач уклав договір комісії з ТОВ «Промпрогрес-Д» за №01/05/07 від 07.05.2007р.. За цим договором позивач (комісіонер) зобовязується за дорученням ТОВ «Промпрогрес-Д» (комітент) здійснити в інтересах комітента від свого імені купівлю ПВХ смоли первинної форми у порошковому вигляді. Відповідно до платіжних доручень №3392 від 22.05.2007р., №3401 від 23.05.2007р., №3412 від 24.05.2007р., №2454 від 25.05.2007р. комітент перерахував у якості передплати комісіонеру кошти на купівлю ПВХ смоли у розмірі 8294608,0 грн., у тому числі ПДВ 1382434,67 грн.

За даними відповідача отримані по договору комісії кошти позивачем використані для оплати кредиторської заборгованості перед постачальниками: ТОВ «Технопласт» (компоненти ПВХ), та ТОВ «Агрегом» - (обладнання). На оплату ТОВ «Агрегом» вартості обладнання було використано 6052000,0 грн. коштів комітента по договору комісії від 07.05.2007р. податок на додану вартість у складі яких склав 1008666,67 грн.

За укладеним договором поставки від 11.02.2008р. №01/02/08 позивач реалізував ТОВ «Промпрогрес-Д» товарів на суму 1531195,2 грн., розрахунки за поставлений товар проведені шляхом зарахування однорідних вимог.

Під час перевірки відповідачем факт виконання договору комісії за №01/05/07 від 07.05.2007р не підтверджено.

У лютому 2008р. право вимоги залишку боргу позивача по договору від 07.05.2007р за №01/05/07 перед ТОВ «Промпрогрес-Д» було переуступлено фізичним особам ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3

Придбане обладнання, оплата вартості якого на думку відповідача відбулась коштами ТОВ «Промпрогрес-Д», використовувалось позивачем у господарській діяльності, нарахована амортизація відносилась до валових витрат, а сплачений при цьому податок на додану вартість віднесений до податкового кредиту і використаний позивачем при складені розрахунку належної йому суми бюджетного відшкодування.

Відповідач посилаючись на п.4.7. ст..4. Закону України №168/97-ВР стверджує що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

На підставі зазначеного відповідач вважає, що позивачем при визначені суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, до частки сплачених сум ПДВ у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (робіт, послуг), віднесено оплату вартості придбаних ТМЦ та обладнання коштами комітента, які отримані по договору комісії від ТОВ «Промпрогрес-Д», що суперечить вимогам п.4.7. ст..4 Закону України «про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР та ст..1018 Цивільного кодексу України.

Таким чином, на думку відповідача позивач неправомірно заявив у березні 2008р. суму ПДВ до бюджетного відшкодування у розмірі 1008666,67 грн.

У звязку з тим, що оплата вартості придбаних основних фондів позивачем, за твердженням відповідача, відбулася коштами ТОВ «Промпрогрес-Д» він вважає, що позивач не поніс витрати на придбання цих основних фондів і тому у відповідності до ст..8 та ст.. 9 Закону України №334/94-ВР, позивач не мав права нараховувати податкову амортизацію на вартість придбаних основних фондів та зменшувати на суму нарахованої амортизації оподатковуваний прибуток. Всього, за даними відповідача, безпідставно нарахована амортизація на вартість придбаних у ТОВ «Агрегом»основних фондів, які за твердженням відповідача не є власністю позивача відповідно до ст..1018 Цивільного кодексу України, у сумі 1020247 грн., на цю суму позивачем занижено оподатковуваний прибуток за перевіряємий період.

Позивач вважає, що діючим законодавством з оподаткування прибутку підприємств та з податку на додану вартість не встановлено обмеження права платника податку на валові витрати та податковий кредит в залежності від джерела походження коштів, які використані ним для оплати вартості придбаних товарів.

На думку позивача єдиним обмеженням є використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а для податку на додану вартість ще й наявність належним чином складеної податкової накладної.

Позивач наполягає, що при придбані обладнання у ТОВ «Агрегом» ним виконані всі умови, які необхідні для нарахування амортизації з віднесенням її на зменшення оподатковуваного прибутку, а також наявні податкові накладні дозволяють йому збільшити податковий кредит з ПДВ на суму податку на додану вартість, сплаченого при придбані обладнання та використати факт сплати ПДВ при розрахунках розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Судовий експерт вважає, що операції по договору комісії 07.05.2007р. №01/05/07 з ТОВ «Промпрогрес-Д» та операції з придбання обладнання у ТОВ «Агрегом» не повязані між собою і є дві зовсім різні між собою господарські операції.

За висновком експерта відповідно до Закону України №334/94-ВР в податковому обліку амортизуються безпосередньо видатки на придбання основних фондів і цей Закон не регламентує умови щодо джерел надходження коштів на придбання цих основних фондів.

Відповідно до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Правлінням національного банку України №135 від 21.04.2001р. власник рахунку в банку-особа, що відкриває рахунок у банку й має право розпоряджатись коштами на ньому; - дата валютування, зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки, дата, починаючи з якої гроші, переведені платником одержувачеві, переходять у власність одержувача.

На підставі зазначеного експерт вважає, що всі гроші, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача, у тому числі і від ТОВ «Промпргрес-Д», стали власністю позивача у момент зарахування цих коштів на його розрахунковий рахунок., оскільки він мав право вільного розпорядження цими коштами.

Таким чином, придбане позивачем обладнання у ТОВ « Агрегом» є власністю позивача і тому перераховані ним кошти на оплату вартості обладнання є витратами позивача на придбання основних фондів і ці витрати підлягають амортизації у порядку, встановленому ст8 та ст.. 9 Закону України №334/94-ВР.

На думку експерта у звязку з тим, що позивач за придбані основні фонди у ТОВ «Агрегом» розрахунки провів у повному розмірі він мав право, у відповідності із ст..7 Закону України №168/97-ВР, включати сплачений при цьому ПДВ до податкового кредиту та до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ.

Вивчивши матеріали справи, думку сторін та висновок експертизи суд приходить до наступного висновку:

Для забезпечення товарами між позивачем та ТОВ «Промпрогрес було укладено договір комісії за №01/05/07 від 07.05.2007р.. За цим договором позивач (комісіонер) зобовязується за дорученням ТОВ «Промпрогрес-Д» (комітент) здійснити в інтересах комітента від свого імені купівлю ПВХ смоли первинної форми у порошковому вигляді.

З метою виконання положень договору комісії ТОВ «Промпрогрес-Д» перерахував позивачу протягом травня 2007р. передплату у сумі 8294608,0 грн., у тому числі ПДВ 1382434,67 грн. за майбутню поставку ПВХ смоли у первинній формі.

У травні 2007р. позивач отримав від ТОВ «Агрегом» основні фонди (обладнання) для використання його у власній господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій. Сплату за поставлене обладнання вартістю 6052000,0грн., у тому числі ПДВ 1008666,67 грн. проведено з розрахункового рахунку позивача у травні 2007р. Податок на додану вартість сплачений(нарахований) під час придбання основних фондів віднесений до податкового кредиту позивача.

Таким чином, судом встановлено вчинення позивачем у травні 2007р. при наймі двох господарських операцій: отримання передплати у сумі 8294608,0 грн. по договору комісії на придбання ПВХ смоли та отримання і оплату вартості придбаних основних фондів( обладнання).

За актом перевірки від 01.07.2008р. відповідач взагалі не розглядає відображення у податковому обліку позивача коштів, отриманих у якості передплати по договору комісії №01/05/07 від 07.05.2007р., відображення у податковому обліку цих операцій не є предметом адміністративного позову позивача і тому суд вважає, що ці операції відображені у податковому обліку та звітності у відповідності з Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

Як зазначено вище, позивач у травні 2007р. отримав від ТОВ «Агрегом» основні фонди та сплатив їх вартість у сумі 6052000,0грн., у тому числі ПДВ-1008666,67 грн.

Відповідно до ст..8 Закону України №334/94-ВР, амортизації підлягають витрати платника податку на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

За ст..11 Закону України №334/94 ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на зазначене суд вважає, що витрати на придбання основних фондів є витратами платника податку для ведення господарської діяльності, для яких встановлений специфічний порядок віднесення до складу валових витрат, тобто частинами протягом всього строку нормативного використання придбаних товарів основних фондів.

Отже, для початку нарахування амортизації на витрати, які повязані з придбанням основних фондів достатніми є підтвердження факту отримання основних фондів покупцем , використання цих основних фондів в оподатковуваних операція у межах господарської діяльності платника податків та підтвердження наміру платника податку сплатити продавцю вартість цих основних фондів.

Законом України №334/94-ВР не встановлено обмеження в частині віднесення витрат до складу валових витрат та встановлення обмеження щодо нарахування амортизації в залежності від походження коштів, які використані платником податку на оплату їх вартості тому, що за економічним змістом цього закону питання про оподаткування цих коштів вирішується під час їх надходження на рахунки платника податків, або при зміні їх правового статусу у наступних податкових періодах розглядається питання щодо включення їх до складу валового доходу платника податків.

Відповідно до договорів продажу-продажу між позивачем та ТОВ «Агрегом» перехід права власності на поставлені основні фонди (обладнання) переходить до позивача у момент складання видаткових накладних, які засвідчують передачу цих товарно-матеріальних цінностей позивачеві, а проведені розрахунки за поставлений товар не впливають на право власності на поставлені основні фонди. Передача основних фондів від ТОВ «Агрегом» позивачеві підтверджена належним чином складеними актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними складеними у березні 2007р.

На підставі зазначеного суд вважає, що позивач мав право нараховувати амортизацію на вартість придбаних у ТОВ «Агрегом» обладнання та відносити цю амортизацію на зменшення свого оподатковуваного прибутку.

За нормами Закону України №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

За актом перевірки відповідач не заперечує, що придбане у ТОВ «Агрегом» обладнання призначене для використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності. Не є предметом спору питання про наявність належним чином складених податкових накладних та питання про правомірність віднесення їх до податкового кредиту позивача по операціям з придбання позивачем основних фондів у ТОВ «Агрегом» і тому суд вважає, узгодженим між сторонами питання про правомірність віднесення сплаченого (нарахованого) під час придбання обладнання у ТОВ «Агрегом» податку на додану вартість до податкового кредиту позивача.

Відповідно допп.7.7.1. п.7.7. ст..7 Закону України №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За пп.7.7.2. п.7.7 . ст..7. Закону України №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачене право платника податку на отримання бюджетного відшкодування частини податкового кредиту яка не перекрита його поточними зобовязаннями з податку на додану вартість та ця частина податкового кредиту була фактично сплаченою платником податку у складі вартості товарів(робіт, послуг) ПДВ по яким було включено до податкового кредиту.

Законом України №168/97-ВР, для визначення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не регламентується джерело надходження коштів, та спосіб фактичної оплати податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

До того ж за ст..1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. На час надходження коштів від ТОВ «Промпрогрес-Д» на виконання договору комісії позивачу, відповідачу та установі банку не було відомо про наявність судових рішень, які обмежують позивача у праві вільного розпорядження отриманими коштами.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав право при розрахунку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість включити до цього розрахунку податок на додану вартість у сумі 1008666,67грн., сплачений ТОВ «Агрегом» під час придбання у нього основних фондів.

За актом перевірки від 01.07..2008р. №383/23-6/31947354 відповідачем було встановлено, що позивачем у січні 2007р. здійснено повернення товару (плівки для ламінування) придбаного у постачальника ТП ГРК «Керамист» за видатковою накладною №ВП-0000001 від 16.01.2007р. на суму 128766,07 грн. у тому числі ПДВ 21461,01 грн. ТП ТНК «Керамист» було виписано розрахунок коригування №00004 від16.01.2007р., яким позивачу було зменшено суму податку на додану вартість віднесену до податкового кредиту у попередніх податкових періодах на 19770,67 грн. Відповідач вважає, що розрахунок коригування постачальником ТП ГРК «Керамист» виписано з порушенням вимог пп.4.5.1. п.4.5. ст..4 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з чим позивачем неправомірно завищено податковий кредит на 1690,35 грн. На цю суму податкового кредиту відповідачем було зменшено заявлену позивачем за березень 2008р. до бюджетного відшкодування суму.

У своїх позовних вимогах позивач не оскаржує зазначений висновок відповідача, а норми пп.4.5.1. п.4.5. ст..4 Закону України №168/97-ВР свідчать про наступне:. Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Таким чином, позивач при проведенні раніш придбаних товарів зобовязаний був забезпечити відповідність розрахунку коригування сум ПДВ складеного постачальником видатковій накладній, яка засвідчує факт повернення товарів і тому суд підтримує позицію відповідача з цього питання.

Відповідно до п.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Фактично, ДПІ у м. Херсоні, в порушення зазначеної статті як субєкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу.

За таких обставин вимоги ТОВ " Петропласт" підлягають частковому задоволенню, а саме, скасуванню підлягають: висновки відповідача за актом позапланової перевірки позивача від 23.06.2008р. № 380/23-2/31947354 та акту виїзної планової перевірки позивача від 01.07.2008р. № 383/23-6/31947354, щодо неправомірного включення до складу валових витрат вартості орендної плати на користь ТОВ «Технопласт» у сумі 364428,95 грн. та висновку про неправомірне нарахування амортизації у сумі 1020247,0 грн. на обладнання придбане у ТОВ «Агрегом»; податкове повідомлення рішення від 03.07.2008р. №0001672301/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 55946,0 грн.; податкове повідомлення - рішення від 04.07.2008 р. за № 0001702301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю "Петропласт" з податку на додану вартість в розмірі 1025578 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Петропласт" до Каховської об'єднананої державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та визнання нечинними в частині актів перевірки - задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Каховської об'єднананої державної податкової інспекції від 03.07.2008 р. за №0001672301/0.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Каховської об'єднананої державної податкової інспекції від 04.07.2008 р. за № 0001702301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю "Петропласт" з податку на додану вартість в розмірі 1025578 грн. 00 коп.

Визнати нечинним висновок Каховської об'єднананої державної податкової інспекції за актом позапланової перевірки від 23.06.2008 р. №380/23-2/31947354 щодо неправомірного включення до складу валових витрат вартості орендної плати на користь ТОВ "Технопласт" у сумі 364428 грн. 95 коп.

Визнати нечинним висновок Каховської об'єднананої державної податкової інспекції за актом позапланової перевірки від 01.07.2008 р. №383/23-6/31947354 щодо неправомірного нарахування амортизації у сумі 1020247 грн. 00 коп. на обладнання придбане у ТОВ "Агрегом".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 квітня 2010 р..

Суддя Попов В.Ф.