Рішення № 89491759, 27.05.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5727/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши у спрощеному позовному провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,

У С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» 30.08.2019 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.08.2015 станом на 13.05.2019 в розмірі 91101,20 грн, з яких: 54914,74 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8460,86 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 22758,76 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 152,50 грн - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - фіксована частина, 4314,34 грн - процентна складова.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до укладеного Договору, який складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів Банку, відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 30000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Кредитні зобов`язання відповідач не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у зазначеному вище розмірі.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін (а.с.123-124).

Судовою ухвалою від 10.01.2020 позовну заяву залишено без руху (а.с.129).

У судове засідання позивач АТ КБ «Приватбанк», повідомлений про дату, час і місце судового засідання у порядку ст.128 ЦПК України належним чином, явку представника не забезпечив, за текстом позовної заяви просив про розгляд справи у відсутність представника (а.с.5).

Відповідач у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність з посиланням на невизнання позову (а.с.152), навівши підстави невизнання позову у відзиві на позовну заяву (а.с.144-145), пославшись на те, що не укладав письмового договору з позивачем 03.08.2015, а лише підписав заяву про отримання кредитної картки, у якій не було зазначено про термін дії кредитної картки. З Умовами та правилами надання банківських послуг у ПриватБанку він не був ознайомлений, текст Умов отримав у суді з пакетом документів до копії позовної заяви.

Також уважає незаконним нарахування пені і штрафів, оскільки мешкає на території Донецької області, де з квітня 2014 року проводиться антитерористична операція, у теперішній час - операція об`єднаних сил.

Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивачем надана відповідь на відзив (а.с.155-159), в якій викладені заперечення проти доводів відповідача, зокрема зауважено на такому:

Анкета-заява від 03.08.2015, копія якої надана позивачем до позовної заяви, містить персональні дані Відповідача і заповнена ним особисто. В цій заяві Відповідач висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив згоду на те, що «ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...".

Також до матеріалів позовної заяви долучена Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна", з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,6% (43,20% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були оговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Підписанням Анкети-заяви позичальника Відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

З карткового рахунку простежується, що Відповідачу було встановлено кредитний ліміт та що Відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже і отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

За розрахунком заборгованості та за випискою про рух коштів відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»), що також свідчить про його обізнаність зі своїми обов`язками за Договором.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.

Оскільки, Банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між Банком і Відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з Відповідача.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.

Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 30.08.2015 між Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» (з 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження волевиявлення щодо укладення з позивачем кредитного договору відповідачем підписана «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» (а.с.10), в якій зазначено, що відповідач погодився з тим, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, а також з Тарифами складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден його умовами, які зобов`язався виконувати, та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті https://privatbank.ua.

До «Анкети-заяви» позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затв. наказом від 06.03.2010 р. №СП-2010-258 (а.с.10, 89-зворот - 122).

Згідно з довідкою «про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) (а.с.71) 22.06.2016 позичальнику був встановлений кредитний ліміт 5000,00 грн, 31.01.2017 - 5700,00 грн, 13.02.2018 - 0,00 грн, 08.04.2018 - 6000,00 грн, 12.04.2018 - 15000,00 грн, 18.04.2018 - 16000,00 грн, 18.04.2018 - 18500,00 грн, 18.04.2018 - 20000,00 грн, 18.04.2018 - 23000,00 грн, 22.04.2018 - 27000,00 грн, 25.04.2018 - 30000,00 грн.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором б/н від 03.08.2015 (а.с.85-88) вбачається, що станом на 13.05.2019 позивачем визначена заборгованість за Договором, яка становить 91101,20 грн, з яких:

54914,74 грн - заборгованість за тілом кредиту;

8460,86 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту,

22758,76 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання,

152,50 грн - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 4814,34 грн - заборгованість за судовими штрафами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В «Анкеті-заяві» позичальника процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути заборгованість за тілом кредиту, за простроченим тілом кредиту, за пенею, а також по судовим штрафам.

Обґрунтовуючи право вимоги, позивач послався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

Надані позивачем докази не містять підтвердження тих обставин, що відповідач при підписанні «Анкети-заяви» ознайомився і погодився з умовами, що містять саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, і що ця «Анкета-заява» разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між позичальником та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо неустойки (пені, штрафів) саме у зазначених в цих документах розмірах.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Тож, на думку суду, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в «Анкеті-заяві» домовленості сторін про сплату пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в «Анкеті-заяві» позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд уважає, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами шляхом підписання «Анкети-заяви». Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, комісій, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

За наведених обставин і відповідних ним підстав суд дістає висновку, що позов у частині вимог стягнення заборгованості за пенею та штрафів є необґрунтованим.

Щодо вимоги стягнення заборгованості за тілом кредиту:

Така заборгованість станом на 13.05.2019 визначена позивачем у розмірі 54914,74 грн.

Суд уважає, що розрахунок заборгованості у такому розмірі позивачем не доведений.

Так кредитний ліміт у найбільшому його розмірі згідно з вище згадуваною довідкою «про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) (а.с.71), був установлений з 25.04.2018 на рівні 30000,00 грн.

За довідкою позивача (а.с.70) за кредитним договором б/н між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було надані кредитні картки: «НОМЕР_2» (датою відкриття 03.08.2015), «НОМЕР_4» (датою відкриття 13.06.2018).

На підтвердження розрахунку заборгованості за договором №б/н від 03.08.2015 станом на 13.05.2019 позивачем надана «виписка за період з 01.01.1999 по 19.10.2019» за карткою «НОМЕР_3» з 23.09.2015 та за карткою «НОМЕР_4» з 13.06.2018 (а.с.72-83).

Посилання на те, що картка «НОМЕР_3» відкрита на ім`я відповідача за договором №б/н від 03.08.2015, ані позовна заява, ані надані докази на її обґрунтування, не містять.

Тож Виписка відображає рух коштів лише за однією кредитною карткою за кредитним договором б/н від 03.08.2015 і лише за період з 13.06.2018 по 01.10.2019, та не містить інформації щодо періоду з 03.08.2015 по 13.06.2018.

Непідтвердження розрахунку суми заборгованості з 03.08.2015 по 13.06.2018 унеможливлює зробити висновок щодо заборгованості за тілом кредиту у визначеному позивачем розмірі 54914,74 грн.

Тож суд уважає позов у цій частині також необґрунтованим.

Щодо простроченого тіла кредиту:

Така заборгованість станом на 13.05.2019 визначена позивачем у розмірі 8460,86 грн.

За письмовими поясненнями позивача (а.с.134 зворот) прострочене тіло кредиту - це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі.

Проте, пояснення щодо того, у чому полягає відмінність заборгованості за тілом кредиту від заборгованості за простроченим тілом кредиту, позивачем не надані.

Ані Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», ані Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, не визначено, що є простроченим тілом кредиту, випадки та порядок його нарахування.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.263-265,141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову

Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д; ЄДРПОУ 14360570) до

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

«про стягнення заборгованості» відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя