Рішення № 89491667, 26.05.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/1097/20

Номер провадження: 2/225/437/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Соляник А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Черникової Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Торецьквугілля» (юридична адреса: м. Торецьк, вул. Дружби,19, код ЄДРПОУ 33839013) про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по розрахунковим виплатам та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач з 02.08.2016 р. працював на шахті ДП «шахта «Центральна», яка входить до складу ДП «Торецьквугілля» в якості забійника 6р. підземного з повним робочим днем на підземній роботі на відбійних молотках. З 16.12.2019р. звільнений за станом здоров`я по ст. 40 п. 2 КЗПП України та у зв`язку з переходом на пенсію за інвалідністю (наказ № 188 від 16.12.2019р.).

Повного розрахунку при звільненні відповідачем позивача проведено не було, а відтак у ОСОБА_1 з`явилось право для звернення до суду з позовом до ВП «шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.12.2019 року по час повного розрахунку.

Повного розрахунку при звільненні з ним проведено не було, а відтак у нього з`явилось право для звернення до суду із даним позовом про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.12.2019 року по час повного розрахунку.

Станом на день прийняття позову до розгляду судом, відповідач виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, відповідно до даних карткового рахунку позивача розрахунок за цими виплатами був виконаний відповідачем тільки 11.02.2020р. (тобто с затримкою на 44 роб. дні), але розрахунок з позивачем був виконаний не в повному обсязі.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, у зв`язку з яким позивач перебував на лікарняних. Позивачем були своєчасно надані відповідачу оригінали лікарняних листів, а відповідачем були прийняті дані лікарняні листи, однак до теперішнього часу не оплачені позивачу повністю з посиланням на відсутність коштів на підприємстві. Відповідач факт прийняття лікарняних листів від позивача не заперечує, як і те що нарахування для їх виплати виконанні підприємством з мінімальної заробітної плати, що підтверджує, що за відповідачем залишилась заборгованість по розрахунковим виплатам ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.

Відповідно до абз. З ч. З ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п`ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.3 Порядку призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року № 24, допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, пов`язаною з нещасним випадком або професійним захворюванням на виробництві, призначається та виплачується страхувальником за місцем роботи потерпілого, де стався страховий випадок, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати.

Однак, в порушення вищезазначених вимог діючого законодавства, відповідачем позивачу допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю виплачена в мінімальному розмірі.

Позивачу відповідачем надана довідка про розмір середньоденної заробітної плати який становить 1521,22 гривень та розмір заборгованості по лікарняним листам за 2018- 2019р. яка станом на 18.02.2020 р. складає 19731,65 грн.

Отже після звільнення 16.12.2019р. та станом на теперішній час відповідач повністю не розрахувався з позивачем по усім виплатам що належать йому при звільнені, тому відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку з ним.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги щодо стягнення заробітку за час затримки розрахунку підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідив матеріали справи, суд доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України.

Позивач з 02.08.2016р. працював на шахті ДП «шахта «Центральна», яка входить до складу ДП «Торецьквугілля» в якості забійника 6р. підземного з повним робочим днем на підземній роботі на відбійних молотках. З 16.12.2019р. звільнений за станом здоров`я по ст. 40 п. 2 КЗПП України та у зв`язку з переходом на пенсію за інвалідністю, що підтверджено копією трудової книжки.

Згідно з довідкою № 7/88 від 27.01.2020 ОСОБА_1 розраховано середньоденну заробітну плату в розмірі 1889,71 грн. За період праці на шахті ОСОБА_1 перебував на лікарняних листах, доплата по яким за перші п`ять днів нарахована позивачеві у сумі 19731,65 грн., з яких 15883,97 грн. ще не виплачено.

При звільненні ОСОБА_1 нараховано, але не сплачено:

?допомогу при звільненні 98118,00 грн., що підтверджено довідкою №7/68 від 27.01.2020;

?зарплату у сумі 1 1725,53 грн.;

?АТО за грудень 2019 року 680,74 грн.;

?Лікарняні листи за перші п`ять днів у сумі 15883,97 грн.

Суд дійшов висновку, що відповідно до довідки № 7/88 від 27.01.2020 має місце неповна оплата днів тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 за період з 2018 по 2019 рік на загальну суму 19731,65 грн.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати лікарняних (оплаті тимчасової непрацездатності) слід задовольнити в сумі 19731,65 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Виходячи із змісту ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення,якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч.3, ч.4.ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістомст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістомст.117 КЗпП України в світлі трактування відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", вина роботодавця у затримці розрахунку презюмується, оскільки саме роботодавець має довести відсутність своєї вини.

Суд доходить висновку, що у цій справі відповідачем не доведено відсутність своєї вини у затримці розрахунку з позивачем при звільненні.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 30 січня 2018 року по справі №760/18557/15-ц (провадження № 61-246 св 17) аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зазначене свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем по оплаті лікарняних є порушенням статей 47 та 116 Кодексу. У зв`язку з цим позивачу необхідно сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум.

Згідно з п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 2, п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

Разом з тим, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочідні виходячи із середньоденного заробітку. Вказане положення відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21 січня 2015 року № 6-195цс14 та від 1 березня 2017 року 635/2084/16-ц.

За період з 16.12.2019 року по 18.02.2020 року середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки розрахунку становить 66933,68 грн. грн. (1521,22 грн. (середньоденний заробіток) х 44 (кількість робочих днів за період з 16.12.2019 року по 18.02.2020 року) = 66933,68 грн.).

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, дослідив надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню розмір недоплаченої відповідачем суми по оплаті лікарняних (тимчасової втрати працездатності) в сумі 19731,65 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 66933,68 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,263 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Торецьквугілля» (юридична адреса: м. Торецьк, вул. Дружби,19, код ЄДРПОУ 33839013) про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку, - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (місцезнаходження: 85200, м. Торецьк, вул. Дружби, 19, код ЄДРПОУ 33839013) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по оплаті лікарняних (оплаті тимчасової непрацездатності) в сумі 19731 (дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 65 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 66933 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 68 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» судовий збір на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5ч.1РозділуXIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: