Ухвала суду № 89491022, 25.05.2020, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1337/19 Провадження №2-п/278/4/20

У Х В А Л А

Іменем України

25 травня 2020 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Зубчук І.В.,

за участю секретаря судового засідання Яцюрук С.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Житомирі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в:

Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування заяви зазначила, що участі в судовому засіданні 28 лютого 2020 року не брала, оскільки з 26 лютого 2020 року по 03 березня 2020 року хворіла, внаслідок чого була позбавлена можливості подати заперечення на позов та докази, в зв`язку з чим просить скасувати заочне рішення.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, не повідомивши причину неявки. Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

22 травня 2020 року на адресу суду надійшло письмове заперечення позивача ОСОБА_2 на заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, в якому останній просить залишити рішення суду від 28 лютого 2020 року без змін, оскільки подружжя разом не проживає, не веде спільного господарства, а дії відповідачки спрямовані лише на затягування розгляду справи та вчинення психологічного тиску на позивача.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи №278/1337/19, суд приходить до таких висновків.

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та шлюб зареєстрований виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 27 квітня 2011 року, актовий запис №26 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України - розірвано (а.с.79-81).

Згідно із ч.1 ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 , оглянувши матеріали справи, суд дійшов до переконання в тому, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умови ухвалення заочного рішення, зазначені у ч.1 ст.280 ЦПК України, в редакції чинній на час ухвалення заочного рішення, судом дотримані.

Твердження заявника про те, що вона не прибула в засідання, оскільки хворіла з 26 лютого 2020 року по 03 березня 2020 року та не могла повідомити суд про причини неявки є безпідставними, враховуючи наступне.

З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи. Повідомлення про її виклики в суд направлялись за адресою її місця проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку, підтвердженим відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Житомирській області (а.с.10). В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (судових повісток/повідомлень), що свідчать про належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ч.5 ст.128 ЦПК України. Про зміну місця проживання відповідачка суд не повідомляла, в своїх заявах та клопотання вказувала саме ту адресу, на яку суд і надсилав їй поштову кореспонденцію. Також судом прийнято й до уваги наявність повернення судової кореспонденції із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не свідчить про відмову особи від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду. Водночас, сам лише факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою, не може вважатися поважною причиною, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 24 лютого 2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідача Приведьона ОСОБА_3 про перенесення розгляду справи, про те судом було визнано не поважними причини неявки в судове засідання відповідача та її представника.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, відповідач також не надала доказів, які б свідчили про поважність причин її неявки в судове засідання, що повинно бути зазначено у самій заяві відповідно до вимог ЦПК України.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду із заявами та клопотаннями про відкладення та перенесення судових засідань, просила надати термін для примирення сторін. Крім того, відповідачка мала й представника, який також на виклик до суду не з`являвся.

Явка сторони в судове засідання є суб`єктивним процесуальним правом, і як кожне суб`єктивне право - це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи, і реалізація суб`єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.

Не з`явившись в судове засідання, відповідач добровільно виключила свою особисту участь в дослідження доказів у судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідачка була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, вона не була позбавлена можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В заяві про перегляд заочного рішення відповідачка не зазначила доказів в розумінні ст.ст.77-80 ЦПК України, які мали б істотне значення для правильного вирішення справи.

Під час ухвалення судом заочного рішення 28 лютого 2020 року судом було повно і всебічного з`ясовано обставини справи, досліджено усі наявні у справі докази.

Відповідно до ч.3 ст.12 і ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведене вище переконує суд у відсутності сукупності підстав, чітко визначених ч.1 ст.288 ЦПК України, для перегляду заочного рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ч.3 і ч.4 ст.12, ч.1 ст.44, ст.ст.77-81, 280-283, 287, 288 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Вищевказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвала суду складена 25 травня 2020 року.

Суддя: І.В.Зубчук