Рішення № 89489699, 18.05.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/2502/18

Провадження № 2/947/356/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Грабовій Т.П.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, та змінивши його підстави (26.11.2018 року) просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду(збитки) в розмірі 129403,99 гривень, посилаючись на те, що 12 жовтня 2017 року о 10.45 годин відповідач керуючи автомобілем марки «Volkswagen" д/н НОМЕР_1 на 61 км+14м автодороги Р-70 при виборі безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом, не вибрав безпечну дистанцію для руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz", д/н НОМЕР_2 , який зупинився попереду нього, після чого автомобіль марки «Mercedes-Benz" відкинуло на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» д/н НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_3 та власником якого є позивач. Причиною вищезазначеної ДТП є порушення з боку ОСОБА_2 п.12.1.13.1 "Правил дорожнього руху України". Також позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 гривень та судові витрати.

Позивач та його представник до судового засідання не з`явились, ОСОБА_1 надав до суду заяву в якій просив розгляд справи здійснювати за відсутністю позивача та його представника.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності

Відповідач до судового засідання не з`явився, повідомлявся, про причини неявки суд не сповістив. Надав до суду відзив на позов в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

3-ті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до судового засідання не з`явились, повідомлялись.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 12 жовтня 2017 року о 10.45 годин ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Volkswagen" д/н НОМЕР_1 на 61 км+14м автодороги Р-70 при виборі безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом, не вибрав безпечну дистанцію для руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz", д/н НОМЕР_2 , який зупинився попереду нього, після чого автомобіль марки «Mercedes-Benz" відкинуло на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» д/н НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_3 та власником якого є позивач, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Причиною вищезазначеного ДТП стало порушення з боку ОСОБА_2 вимог п.12.1, 13.1 "Правил дорожнього руху України", що підтверджується постановою Київського райсуду м.Одеси від 14 листопада 2017 року.

Згідно копії схеми місця ДТП вбачається, що цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за шкоду, завдану третім особам під час ДТП відповідно до полісу №АК/3554940 до 02.03.2018 року СК «Домінанта».

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15- ц; провадження №14-176 цс18 викладеної у п.п. 49 - 51, 53, 55 -57 визначено, що згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у провадженні № 14-176цс18, розглядаючи справу, спір у якій стосувався аналогічних правовідносин, відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, зазначивши, що покладення обов`язку з відшкодування у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_2 повинен сплатити спричинену майнову шкоду в повному обсязі, оскільки ліцензія на проведення господарської діяльності з надання фінансових послуг, видана ТДВ «СТ «Домінат» анульована з 07.07.2018 року, судом до уваги не приймаються, оскільки анулювання ліцензії не звільняє ТДВ «СТ «Домінат» від обов`язку виконувати свої обов`язки за укладеними договорами, крім того страховик не припинив свою діяльність у встановленому законом порядку (ст. 104 ЦК України), обов`язок по відшкодуванню шкоди та виплаті страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3554940 від 03.03.2017 року підлягає виконанню саме страховиком.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Виходячи з аналізу вище вказаних правових норм, зокрема ст. ст. 22, 1194, ЦК України, ст. ст. 3, 22, 29, 33, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що страховик повинен виплатити страхове відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, оскільки таке обмеження встановлено законом.

Враховуючи, що позивачем вимог до ТДВ «СТ «Домінат» не заявлено, встановити виплати, ліміт відповідальності страховика з наданих позивачем до суду доказів не можливо.

Окрім того, враховуючи те, що вартість відновлювального ремонту автотранспортного засобу позивача, згідно з проведеним експертним дослідженням, є вищою за вартість його автомобілю, яка була до зіткнення і позивач не згоден із визнанням автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» д/н НОМЕР_3 фізично знищеним, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогами відшкодувати грошові кошти в сумі, яка є різницею між вартістю автомобілю до його пошкодження і після, у відповідності до положень п. 15 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Однак, ОСОБА_1 до суду надані звіти ФОП ОСОБА_7 , яким надані відповіді на питання: визначити вартість відновлювального ремонтуавтомобіля марки «Mitsubishi Lancer» д/н НОМЕР_3 , матеріальний збиток нанесений власникові автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» д/н НОМЕР_3 , а також визнати ринкову вартість пошкодженого автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» д/н НОМЕР_3 на дату оцінки. (після пошкодження).

Тобто, вартість автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» д/н НОМЕР_3 до пошкодження ФОП ОСОБА_7 не визначалась.

При таких обставинах суд вважає вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2 не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають, так як відповідно до ст.1167 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" позивач повинен підтвердити факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, крім того моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала. ОСОБА_1 не було надано жодного доказу в підтвердження того, що саме ОСОБА_2 йому спричинена моральна шкода.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати стягненню також не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2020 року.

Суддя Огренич І. В.