Рішення № 89487230, 28.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 травня 2020 року справа №826/2210/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач)доПриватного підприємства «Дубекспо» (далі по тексту - відповідач)прозастосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках відповідача, а саме відкритих в ПАТ «ВТБ Банк» МФО 321767, рахунки - № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 ; ПАТ Банк «Контракт» МФО 322465, рахунки - № НОМЕР_2 ; ПАТ «ПУМБ» МФО 334851, рахунки - № НОМЕР_3 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_3 ; Київська філія ПАТ «МЕГАБАНК» у м. Києві МФО 380117, рахунок - №815300; ПАТ Банк «Контракт» МФО 322465, рахунки - НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ; ПАТ «ПУМБ» МФО 334851, рахунок - НОМЕР_6 ; Філія АТ «Укрексімбанк», Київ МФО 380333, рахунок - 26106014059625; Казначейство України МФО 899998, рахунок - НОМЕР_7 ; ПАТ Банк «Контракт» МФО 322465, рахунок - № НОМЕР_8 ; ПАТ «ПУМБ» МФО 334851, рахунки - № НОМЕР_9 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_9 ; ПАТ «ЮНЕКС Банк» м. Київ МФО 322539, рахунки - НОМЕР_10 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_10 , а також тих, які можуть бути відкриті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, що, у свою чергу, дає підстави для застосування арешту коштів такого платника податків у відповідності до положень податкового законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2017 року позовну заяву залишено без руху з та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі №826/2210/17 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні. Крім того, цією ж ухвалою запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання ухвали подати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому, серед іншого, зазначає про неможливість розгляду справи у скороченому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року призначено адміністративну справу №826/2210/17 до судового розгляду на 12 лютого 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2017 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/2361/17, предметом якої є наказ №6795 від 27 жовтня 2016 року, на підставі якого проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 20120 року задоволено клопотання відповідача та поновлено провадження у справі №826/2210/17, розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, до Головного управління ДФС у м. Києві надійшли листи ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м Києві від 29 грудня 2015 року №8677/8/26-50-26 та від 20 січня 2016 року №295/8/26-50-26, якими передано до Головного управління ДФС у м. Києві висновок про результати камеральної перевірки від 20 листопада 2015 року №216/2-26-50-28-01/30530211 та від 14 грудня 2015 року №232/8/26-50-26 для проведення документальної позапланової перевірки відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України податкової декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2015 року.

На підставі доповідної записки управління спеціального аудиту від 25 жовтня 2016 року №4691/26-15-14-04-01 та відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України керівником Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача, оформлене наказом від 27 жовтня 2016 року №6795.

На підставі направлень від 28 жовтня 2016 року №1016 та №1017, а також відповідно до наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27 жовтня 2016 року №6795 проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень, жовтень, листопад 2015 року.

Під час проведеної перевірки встановлено відсутність оригіналів документів фінансово-господарської діяльності підприємства, які вилучені на підставі ухвал слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року та від 27 лютого 2015 року, про що складено акт щодо неможливості продовжити документальну позапланову виїзну перевірку відповідача від 07 листопада 2016 року №994/26-15-14-04-01.

Наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 09 листопада 2016 року №7131 термін документальної позапланової виїзної перевірки відповідача перенесено до дати отримання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них.

На виконання вимог пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 07 листопада 2016 року №34179/7/26-156-14-04-01-17 з проханням надати копії, засвідчені печаткою та підписами посадових осіб, якими було здійснено вилучення оригіналів документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів Головному управлінню ДФС у м. Києві.

Листом від 16 листопада 2016 року №5991/8/26-57-21-04 СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлено, що під час досудового розслідування проводились обшуки, в результаті яких вилучалися документи фінансово-господарської діяльності відповідача, однак в подальшому документи, що стосуються діяльності підприємства повернуті володільцю.

На підставі доповідних записок управління спеціального аудиту від 20 січня 2017 року №254/26-15-14-04-01 та від 20 січня 2017 року №255/26-15-14-04-01 прийнято рішення про поновлення та продовження проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача з питань нарахування бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень, жовтень, листопад 2015 року, яке оформлено наказами від 25 січня 2017 року №443 та №442.

З метою вручення копій наказів від 25 січня 2017 року №443 та №442 та подальшого проведення перевірки співробітниками Головного управління ДФС у м. Києві здійснено вихід за податковою адресою відповідача, а саме - м. Київ, вул. Горького, 5Б.

У зв`язку з відсутністю посадових осіб відповідача за податковою адресою вручення копій наказів не виявилось можливим, що зафіксовано актом про неможливість вручення наказів від 25 січня 2017 року №35/26-15-14-04-01.

Співробітниками Головного управління ДФС у м. Києві проведено перевірку знаходження відповідача за податковою адресою, в результаті якої встановлено, що фактично відповідач знаходиться за адресою м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3, що зафіксовано актом від 25 січня 2017 року №34/26/-15-14-04-01.

У зв`язку із наведеним співробітниками Головного управління ДФС у м. Києві 26 січня 2017 року повторно здійснено вихід за фактичною адресою відповідача з метою вручення наказів від 25 січня 2017 року №443 та №442 та подальшого проведення перевірки.

Так, 26 січня 2017 року директору відповідача ОСОБА_1 пред`явлено копії наказів від 25 січня 2017 року №443 та №442. У той же час, директором відповідача не було допущено працівників податкового органу до проведення перевірки.

Факт не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки зафіксовано актом від 26 січня 2017 року №37/26-15-14-04-01.

27 січня 2017 року начальником податкового органу прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача, що перебуває за адресою м . Київ , вул. Горького, 5-Б , на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України у зв`язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

На підставі цих же нормативних положень відповідач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку обставинам справи суд виходить із наступного.

Так, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 вказаної статті передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.4 цієї ж статті арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Водночас, положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Тобто, на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При чому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, з огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку суд приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначеною положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах.

Доказів наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу податковим органом до суду не надано, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №803/976/17 (№К/9901/52662/18).

Крім того, судом встановлено, що наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 27 жовтня 2016 року №6795 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача був предметом судового оскарження у справі №826/2361/17.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року у справі №826/2361/17 повністю задоволено адміністративний позов, визнано протиправним та скасовано наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27 жовтня 2016 року № 6795, виданий Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року повернуто особі, яка її подала.

Ухвалюючи таке рішення адміністративний суд першої інстанції виходив з того, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27 жовтня 2016 року №6795 прийнятий поза межами встановленого Податковим кодексом України строку для призначення такої перевірки.

Таким чином, на час вирішення цієї справи судом, законні підстави для проведення документальної виїзної планової перевірки відповідача, визначені наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 27 жовтня 2016 року №6795, відпали.

З урахуванням викладеного, недопуск посадових осіб позивача до перевірки на підставі наказів від 25 січня 2017 року №443 та №442, якими фактично поновлено проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відображеної в декларації з податку на додану вартість за період з 01 вересня 2015 року по 30 листопада 2015 року, призначеної наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 27 жовтня 2016 року №6795, також не може тлумачитися судом як підстава для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки законність підстав проведення перевірки є імперативною умовою для застосування такого арешту.

З огляду на викладене, вимога позивача про застосування арешту коштів на рахунках платника податків відповідача у банках є безпідставною.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обґрунтованість своїх вимог та не підтверджено їх належними доказами, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Головного управління ДФС у м. Києві не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і позивач є суб`єктом владних повноважень, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову Головному управлінню ДФС у м. Києві відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приватне підприємство «Дубекспо» (01004, м. Київ, вул. Горького, 5Б; ідентифікаційний код 36203336);

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко