Рішення № 89487213, 28.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року м. Київ № 826/24697/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Консорціуму «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Консорціум «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:

- скасувати податкове повідомлення -рішення № 0004822202 від 28.06.2015;

- визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, які полягають у встановленні завищення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2014 року в сумі 747 678,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року відкрито провадження у справі.

У зв`язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Ухвалою від 23.05.2017 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 11.07.2017, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 07.05.2020 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено первісного відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні відповідних показників податкової звітності з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку контролюючого органу мають ознаки фіктивності. А тому правочини, що укладені між позивачем і такими контрагентами не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє право на формування показників податкової звітності на підставі безтоварних господарських операцій.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28 червня 2015 року відповідачем на підставі акта перевірки №257/26-59-22-02/33834660 від 11.06.2015, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0004822202, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.3, 198.6, 201.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 613 580,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 409 053,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 204 527,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Компанія «Дісо», ТОВ «Тріада торг».

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача та третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач у взаємовідносини не вступав, а також на відсутності у контролюючого органу інформації про основні засоби і трудові ресурси прямих контрагентів позивача.

Зазначені обставини встановлені відповідачем виключно на підставі податкової інформації про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Компанія «Дісо», ТОВ «Тріада торг».

Крім того відповідач посилається на відсутність ТТН, які б підтверджували обставини транспортування товару від контрагентів на позивача, а також відсутність сертифікатів якості.

Інших обставин збільшення позивачу сум грошових зобов`язань, зменшення розміру від`ємного значення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Слід зазначити, що доводи представника відповідача стосовно безтоварності господарських операцій, викладені в письмових запереченнях, які натомість в акті перевірки відсутні, а отже, не були покладені в основу прийняття оскаржуваного ППР, судом відхиляються на підставі ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із правомірністю і обґрунтованістю наведених в акті перевірки доводів контролюючого органу, як наслідок, правомірністю оскаржуваного ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції).

Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов`язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов`язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і «безтоварна операція» є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб`єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб позивача було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

До того ж, суд приймає до уваги те, що контролюючим органом не надано доказів проведення документальних перевірок контрагентів позивача в рамках яких було б встановлено неправомірне формування вказаними суб`єктами господарювання показників податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем.

В той же час, як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом було детально здійснено аналіз змісту та обсягу господарських операцій між позивачем і спірними контрагентами, що вказані в наданих позивачем до перевірки договорах, податкових накладних, видаткових накладних (а.с.21-25 том 1).

Жодних зауважень до належності оформлення наданих до перевірки документів акт перевірки в собі не містить.

Ідентичні документи у формі належним чином засвідчених копій долучено позивачем до матеріалів справи.

Дослідивши надані позивачем документи, судом встановлено, що господарські відносини по операціях з ТОВ «Компанія «Дісо» підтверджуються: договорами поставки №21/01-2014 від 21.01.2014 року та № 27/03-14 від 27.03.2014 року; видатковими накладними, на підставі яких здійснювалось прийняття-передача обладнання; платіжними дорученнями, які підтверджують розрахунки за поставлений товар (а.с.79-128 том 1).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Договорів, Постачальник (ТОВ «Компанія «ДІсо» зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити та передати у власність Покупця товарно - матеріальні цінності, необхідні для потреб, що визначені у п. 1.2 цього Договору (далі іменовані як «Обладнання»), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити поставлене Обладнання.

Обладнання постачається Покупцю (Позивач) для робіт із завершення будівництва першої черги Дністровської гідроакумулюючої електростанції у складі трьох агрегатів (Уточнення проекту першої черги ГАЕС у складі трьох агрегатів).

Відповідно до п.4.1 договорів поставки №21/01-2014 від 21.01.2014 року та № 27/03-14 від 27 березня 2014 року, поставка товару здійснюється на умовах поставки DDP: м. Новодністровськ, Чернівецька обл., Україна, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс-2000», внаслідок чого доводи контролюючого органу про відсутність у позивача ТТН є недоречними.

Аналогічні за змістом та формою документи по взаємовідносинам з ТОВ «Тріада Торг», які також стосуються поставки позивачу матеріалів для потреб із завершення будівництва першої черги Дністровської гідроакумулюючої електростанції у складі трьох агрегатів, долучено позивачем до матеріалів справи (а.с.129-188 том 1).

Стосовно використання позивачем придбаного обладнання у ТОВ «Тріада Торг» в рамках власної господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Майно, отримане відповідно до видаткової накладної від 08.12.2014 № 20 в подальшому поставлене Філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго» відповідно до видаткової накладної від 25.05.2015 № 23 та Акту прийому-передачі обладнання від 25.05.2015. Відповідно до зазначеного акту, устаткування упаковане, доставлено комплектно з паспортами.

В контексті наведеного слід зазначити, що посилання контролюючого органу на відсутність у позивача станом на дату проведення перевірки документів, які підтверджуються якість і відповідність придбаної у спірних контрагентів продукції є безпідставними, адже придбане обладнання разом з паспортами якості передавалось в монтаж філії позивача, для потреб якої власне і проводились спірні закупівлі.

У подальшому, відповідно до Акту приймання-передачі устаткування до монтажу від 26.05.2015 № 56 Майно прийнято Консорціумом в монтаж. З метою подальшого монтажу обладнання Майно передано в субмонтаж відповідно до Акту на передачу обладнання в монтаж від 28.05.2015 № 56 підрядній організації - ТОВ «Атіс-Україна», з якою Консорціумом укладено Договір субпідряду на виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт в ході завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції від 12.09.2013 № 38-01/2011-К.

Підрядною організацією устаткування змонтовано, про що складено відповідні Акти, а саме: Акт змонтованого обладнання за липень 2015 року до акту № 4 (2 етап) та Акт змонтованого обладнання за липень (2 етап) 2015 року до акту № 5.

Виконані роботи ТОВ «Атіс-Україна», у тому числі з монтажу Майна, в установленому порядку прийняті Філією «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго», про що складено відповідні Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (Акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року (2 етап); Акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року (2 етап).

Аналогічним чином майно, отримане позивачем від ТОВ «Тріада Торг» за видатковими накладними від 06.11.2014 № 11, від 02.12.2014 № 15 та від 15.12.2014 № 25, від 05.12.2014 № 19, від 03.11.2014 № 7, від 24.11.2014 № 13, від 09.12.2014 № 22 в подальшому передане Філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго».

Майно, отримане відповідно до видаткових накладних від 03.12.2014 № 23 та № 24, від 18.12.2014 № 27, від 18.12.2014 № 26 та від 02.12.2014 № 16, від 09.12.2014 № 21 в подальшому поставлене ТОВ «Холдингова Компанія «Енергомонтажвентиляція» відповідно до видаткових накладних від 03.12.2014 № 4, від 18.12.2014 № 29, від 10.12.2014 № 17.

При цьому, Майно, передане ТОВ «Холдингова компанія «Енергомонтажвентиляція», використане даною підрядною організацією у ході виконання робіт по Договору субпідряду на виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт та поставку обладнання в ході завершення будівництва першої черги Дністровської гідроакумулюючої електростанції у складі трьох агрегатів від 01.10.2014 № 47-01/2011-К.

Виконані роботи ТОВ «Холдингова компанія «Енергомонтажвентиляція», у тому числі із використанням Майна, в установленому порядку прийняті Філією «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго», про що складено відповідні Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2015 року; Акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року; Акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року).

Майно, отримане відповідно до видаткової накладної від 04.12.2014 № 18 в подальшому поставлене ТОВ «Атіс-Україна» відповідно до видаткової накладної від 11.12.2014 №20.

При цьому, Майно, реалізоване на ТОВ «Атіс-Україна», використане підрядною організацією у ході виконання робіт по Договору субпідряду на виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт в ході завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції від 12.09.2013 № 38-01/2011-К.

Виконані роботи ТОВ «Атіс-Україна», у тому числі із використанням Майна, в установленому порядку прийняті Філією «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго», про що складено відповідні Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (Акт № 6 приймання виконаних будівельних робіт за липень (2 етап) 2015 року; Акт № 13 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року).

Майно, отримане позивачем відповідно до видаткової накладної від 03.12.2014 №17 в подальшому поставлене ТОВ «Атіс-Україна» відповідно до видаткової накладної від 11.12.2014 № 19.

Дане Майно (Повітропроводи) використане підрядною організацією ТОВ «Атіс-Україна» у ході виконання робіт по Договору субпідряду на виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт в ході завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції від 12.09.2013 № 38-01/2011-К.

Виконані роботи ТОВ «Атіс-Україна», у тому числі із використанням Майна, в установленому порядку прийняті Філією «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго», про що складено Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (Акт № 6 приймання виконаних будівельних робіт за травень (2 етап) 2015 року).

Майно, отримане відповідно до видаткової накладної від 25.11.2014 № 14 в подальшому повернуто ТОВ «ТРІАДА ТОРГ» відповідно до накладної від 30.11.2014 № 1.

Стосовно використання позивачем придбаного обладнання у ТОВ «ДІСО» в рамках власної господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Так, Майно, отримане відповідно до видаткової накладної від 05.12.2014 № 103 в подальшому поставлене Філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго» відповідно до видаткових накладних від 15.12.2014 № 27 та від 22.05.2015 № 19, а також Актів прийому-передачі обладнання від 15.12.2014 та 22.05.2015.

Згідно зазначених актів, устаткування упаковане, доставлено комплектно з паспортами.

Відповідно до Актів приймання-передачі устаткування до монтажу від 16.12.2014 №116 та від 26.05.2015 № 55, Майно прийнято Консорціумом в монтаж. З метою подальшого монтажу обладнання Майно передано в субмонтаж відповідно до Акту на передачу обладнання в монтаж підрядній організації - ТОВ «Атіс-Україна», з якою Консорціумом укладено Договір субпідряду на виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт в ході завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції від 12.09.2013 № 38-01/2011-К.

Підрядною організацією устаткування змонтовано, про що складено відповідні Акти, а саме: Акт змонтованого обладнання за липень 1 етап 2015 року до акту № 7 та Акт змонтованого обладнання за липень 1 етап 2015 року до акту № 3; Акт змонтованого обладнання за липень 2015 року; Акт змонтованого обладнання за липень 1 етап 2015 року до акту № 5 відповідно.

Виконані роботи ТОВ «Атіс-Україна», у тому числі з монтажу Майна, в установленому порядку прийняті Філією «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго», про що складено відповідні Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (Акт № 7 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року; Акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року; Акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року).

Майно, отримане позивачем відповідно до видаткової накладної від 02.12.2014 № 101 в подальшому поставлене Філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго» відповідно до видаткової накладної від 02.04.2015 № 3 та Акту прийому-передачі обладнання від 02.04.2015.

Відповідно до Актів приймання-передачі устаткування до монтажу від 06.04.2015 №37 та № 36 Майно прийнято Консорціумом в монтаж.

Майно, отримане відповідно до видаткової накладної від 21.11.2014 № 46 в подальшому поставлене Філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго» відповідно до видаткової накладної від 25.03.2015 № 24 та Акту прийому-передачі обладнання від 25.03.2015.

Відповідно до Акту приймання-передачі устаткування до монтажу від 25.03.2015 № 29 Майно прийнято Консорціумом в монтаж. З метою подальшого монтажу обладнання Майно передано в субмонтаж відповідно до Акту на передачу обладнання в монтаж від 25.03.2015 №33 підрядній організації - ТОВ «Атіс-Україна», з якою Консорціумом укладено Договір субпідряду на виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт в ході завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції від 12.09.2013 № 38-01/2011-К.

Майно, отримане позивачем відповідно до видаткової накладної від 24.11.2014 № 82 в подальшому поставлене ТОВ «Атіс-Україна» відповідно до видаткової накладної від 11.12.2014 №22.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об`єкту оподаткування по спірним господарським операціям, контролюючий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача та третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до показників податкової звітності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних, дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для зменшення платнику податків від`ємного значення з ПДВ, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов`язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до показників податкової звітності.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки постачальників в ланцюгу постачання, ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б таким особам збільшувались/зменшувались суми грошових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особа були внесеними в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі зазначених вище досліджених судом господарських операцій.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, внаслідок чого є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, які полягають у встановленні завищення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2014 року в сумі 747 678,00 грн, задоволенню не підлягають, адже думка посадових осіб контролюючого органу, викладена в акті перевірки, щодо порушення суб`єктом господарювання норм податкового законодавства сама по собі не впливає на охоронювані законом права та інтереси платника податків.

Тобто, невірність суджень посадових чи службових осіб контролюючого органу при застосуванні норм ПК України, зроблених ними на основі фактичних даних, на думку суду, не може бути достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів платника, який в цьому випадку не позбавлений можливості оскаржити в судовому порядку визначені йому податковим повідомленням рішенням, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій грошові зобов`язання.

При цьому, згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Правові наслідки для позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу, прийняті на підставі вказаного акта перевірки.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.06.2015р. №0004822202, складене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути на користь Консорціуму «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 203,70 грн (дев`ять тисяч двісті три грн 70 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві

КОНСОРЦІУМ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33834660, адреса: 04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ АВІАКОНСТРУКТОРА ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО, будинок 8, офіс 14).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У М. КИЄВІ (04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович