Рішення № 89486927, 28.05.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/808/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 13.02.2019 № Ф-7667- 51 "У" про сплату боргу (недоїмки) у сумі 18 276,72 грн.

Ухвалою від 31.03.2020 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Позивач вимоги ухвали виконала, недоліки позовної заяви усунула.

Ухвалою від 17.04.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), сторонам наданий строк для подання заяв по суті справи.

Позовна заява мотивована тим, що 09.08.1997 ОСОБА_1 зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності, проте рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.01.2002 за позовом ДПІ у Скадовському районі скасована державна реєстрація приватного підприємця ОСОБА_1 . Так, у витязі з ЄДРПОУ зазначено про виключення відомостей про ФОП відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним. Тобто, державна реєстрація позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності припинена 21.01.2002 за рішенням суду, а свідоцтво вважається недійсним. З 01.04.2005 ОСОБА_1 не займається підприємницькою діяльністю, а працює фактично як найманий працівник, що підтверджується записами в її трудовій книжці. 10.03.2020 позивач звернулася до Державного реєстратора із заявою про включення відомостей про неї, як фізичну особу-підприємця, з єдиною метою - для подальшого внесення відомостей до ЄДР про припинення підприємницької діяльності, що й було здійснено 13.03.2020 року. Також позивач зазначає, що рішення комісії в частині включення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру є протиправним, а реєстраційна дія/запис в ЄДРПОУ від 03.04.2014 № 24961750000004591 - незаконний. Відповідно до трудової книжки від 27.07.1987 серії НОМЕР_1 , позивач з 12.02.2014 та до моменту подання позовної заяви перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , як найманий працівник. Тобто, позивач протягом вказаного періоду була та є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує роботодавець у розмірі не менше мінімального. Отже, на думку плозивача, одночасне нарахування та сплата єдиного внеску і роботодавцем, і позивачем є некоректним, оскільки таке оподаткування набуває подвійного характеру. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

12.05.2020 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та і повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Зокрема, фізичні особи-підприємці сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні. Так, 08.09.1999 позивач зареєстрована фізичною особою - підприємцем та припинила свою підприємницьку діяльність за власним рішенням лише 13.03.2020, відтак, зобов`язана своєчасно нараховувати та сплачувати зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідач зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. До вимоги увійшли розрахункові суми єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8448,00 грн та за 2018 рік у сумі 9828,72 грн. Відповідно до інформації з ЄДРПОУ виконавчим комітетом Херсонської міської ради Херсонської області включено до Реєстру відомості про позивача, як фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним. Відповідач вважає, що внесення до Реєстру відомостей із вказаною відміткою не свідчить про припинення здійснення підприємницької діяльності, оскільки таке припинення здійснюється за процедурою, встановленою Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 755-ІV та не містить вказаної підстави. Щодо доводів позивача про звільнення від сплати єдиного внеску у зв`язку з перебуванням у статусі найманого працівника, за якого здійснює відрахування роботодавець, відповідач зазначає таке. ФОП, в тому числі й ті, які одночасно працюють за трудовим договором і є найманими працівниками, не звільняються від обов`язків платника єдиного внеску, у тому числі обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати мінімальний єдиний внесок за себе, як за ФОП. Відтак, відсутнє подвійне оподаткування, адже за ФОП, яка працює найманим працівником, внесок сплачує страхувальник (роботодавець) за рахунок власних коштів, тобто єдиний внесок сплачується різними платниками, у різних розмірах та з інших правових підстав. Посилаючись на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.04.2020 № 1006584818, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) зареєстрована фізичною особою-підприємцем 08.09.1997 за видом економічної діяльності – роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (47.89); 04.04.2014 взята на облік податковим органом, як платник єдиного внеску, 08.09.1997 - як платник податків – фізична особа-підприємець.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.01.2002 у справі № 13/6-о за позовом ДПІ у Скадовському районі до ПП ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, скасована державна реєстрація ПП Бондарєвої Олени Олександрівни.

03.04.2014 державним реєстратором виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області Жайворонок В.С. включені до ЄДРПОУ відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним (запис № 24961750000004591).

10.03.2020 державний реєстратор виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області ОСОБА_3 до ЄДРПОУ здійснив реєстраційну діє - включення відомостей про фізичну особу-підприємця.

13.03.2020 державний реєстратор виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області Жайворонок В.С. провів державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за № 24960060003004591 за власним рішенням.

Відповідач надав суду облікову картку платника податку – ОСОБА_1 за 2018- 2019 роки за кодом класифікації доходів бюджету – 71040000, відповідно до якої, починаючи з 09.02.2018 податковий орган здійснює нарахування єдиного внеску фізичній осо-підприємцю. Станом на 21.01.2019 недоїмка складала 18276,72 грн (станом на 31.10.2019 - 26539,26 грн).

13.02.2019 ГУ ДФС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7667-51, згідно з якою станом на 31.01.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску складає 18276,72 грн.

Відповідно до запису № 12 у трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_1 12.02.2014 прийнята на посаду продавця продовольчих товарів до ФОП ОСОБА_2 .

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного Фонду України за Формою ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 25.03.2020, за праціника ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) безперервно сплачені страхові внески, починаючи з лютого 2014 року до лютого 2020 року включно.

Крім того, суд встановив, що 19.02.2020 головним державним виконавцем Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Південногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Приндюком А.В. в межах виконавчого провадження № 60958156 з примусового виконання вимоги від 13.02.2019 № Ф-7667-51, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 .

Позивач заперечує правомірність формування податковим органом вимоги про сплату єдиного внеску, зазначаючи про відсутність податкового боргу, у зв`язку з чим звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку законності вимоги про сплату боргу від 13.02.2019 № Ф-7667-51, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

За змістом ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пункт 4 ч. 1 ст. 4 до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 ч. 1 цієї статті визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом 1 ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом п. 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

У силу вимог Закону № 2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так позивач зазначає, що є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник.

За період з лютого 2014 року до лютого 2020 року єдиний внесок за позивача сплачений роботодавцем – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Однак, відповідач наполягає на необхідності сплати єдиного внеску позивачем ще й як фізичною особою-підприємцем. Свою позицію податковий орган мотивує посиланням на те, що позивач у спірний період був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а відсутність у нього доходу від підприємницької діяльності та фактичною відсутністю такої діяльності взагалі не є визначальною ознакою для сплати єдиного внеску, оскільки Закон №2464-VI зобов`язує таку особу сплатити єдиний внесок і у разі відсутності доходу від ведення підприємницької діяльності. В обґрунтування правомірності цих доводів відповідач посилається на приписи абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд виходить з такого.

Дохід - це загальна кількість матеріальних цінностей, одержаних особою за певний проміжок часу.

Підприємницька діяльність за певних обставин може бути і збитковою, що виключає отримання особою доходу (прибутку).

Разом з цим, як дохід, так і збитки є результатом ведення такою особою підприємницької діяльності.

Але у даній справі позивач підприємницьку діяльність у спірний період не здійснювала.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Разом з тим, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців, а також передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в подальшому змінено назву на Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") від 15.05.2003 №755-IV, який набув чинності з 01.07.2004.

Варто відмітити, що державна реєстрація Бондарєвої О.О., як фізичної особи-підприємця скасована рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.01.2002 у справі № 13/6-о.

Тобто, починаючи з січня 2002 року, а це за два роки до набрання чинності Законом №755-IV, позивач втратила статус фізичної особи-підприємця, а свідоцтво про її державну реєстрацію стало недійсним.

Отже, суд вважає, що внесення до ЄДРПОУ будь-яких записів щодо ОСОБА_1 після набрання законної сили рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.01.2002 у справі № 13/6-о є такими, що вчинені без законних на те підстав, оскільки підприємницька діяльність позивача припинена у січні 2002 року.

Враховуючи сплату єдиного внеску за період 2017-2019 роки роботодавцем позивача та відсутність у ОСОБА_1 у вказаний період статусу фізичної особи-підприємця, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску, а тому відповідачем безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 №Ф-7667-51-У на суму 18276,72 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, відтак задовольняє позов у повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) від 13.02.2019 № Ф-7667-51-У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 18276,72 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 111060000