Ухвала суду № 89486689, 27.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

27 травня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/2365/20Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Приймак О.В. про стягнення виконавчого збору від 06.02.2019 по ВП №53327606.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що необхідно усунути надання до Полтавського окружного адміністративного суду належних доказів дотримання позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою або заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням в ній інших обґрунтованих підстав поважності пропуску такого строку для його поновлення. Для усунення недоліків встановлено десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вказаної ухвали від представника позивача 22 травня 2020 року надійшла заява про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду, відповідно до якої зазначив, що якщо б позивач знав про наявність оскаржуваної постанови, то ознайомився б з нею через підсистему АСВП. Крім того, наполягав, що обізнаність позивача про існування виконавчого провадження щонайменше з 12.03.2020 відповідає дійсності, однак не є свідченням того, що позивач був обізнаний з існуванням постанови про стягнення виконавчого збору. Відтак просив поновити пропущений строк на звернення до суду.

Надаючи оцінку викладеному, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.

За приписами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Тобто, як вбачається з даної статті, Законом визначений спеціальний строк звернення до суду у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності, зокрема приватного виконавця та початок строку звернення визначено альтернативно - це день, коли особа: дізналася або повинна була дізнатися про порушення. При цьому, йдеться не про те, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.

Однак, позивач звернувся до суду з зазначеними позовними вимогами зі значним порушенням, встановленого КАС України строку, визначеного ст.287 КАС України.

У спірному випадку предметом оскарження є постанова про стягнення виконавчого збору від 06.02.2017, винесена в рамках виконавчого провадження ВП №53327606.

Разом з тим, даний позов підприємством до суду згідно відбитку на конверті подано лише 06.05.2020, тобто позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Викладене позивачем відповідно до заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду не оспорюється.

Суд зауважує, що в поданій разом з позовом заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду позивач вказує, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо 30.04.2020 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження. Вказане, на думку позивача, свідчить про наявність поважних причин для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

При цьому, відповідно до заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, наданої на виконання ухвали, наполягав, що обізнаність позивача про існування виконавчого провадження щонайменше з 12.03.2020 відповідає дійсності, однак не є свідченням того, що позивач був обізнаний з існуванням постанови про стягнення виконавчого збору.

Оцінюючи такі заяви, суд наголошує повторно, що позивач не був позбавлений можливості дізнатися про оскаржувані постанови з мережі Інтернет через систему АСВП, мав ідентифікатор доступу до даної системи, адже позивач не заперечує отримання ним такого ідентифікатора доступу, завдяки якому останній і ознайомлювався з матеріалами вказаного виконавчого провадження. Оскаржувана постанова датована датою у понад три роки від дати звернення позивача до суду. При цьому, варто зауважити, що обізнаність, як вказує позивач, із оскаржуваною постановою лише 30.04.2020 через автоматизовану систему виконавчого провадження не може бути визнана судом як об`єктивна причина пропуску такого строку.

Суд окремо звертає увагу, що позивачем жодним чином не підтверджено належними доказами його твердження про ознайомлення позивача саме із цією постановою від 06.02.2017 в автоматизованій системі виконавчого провадження саме 30.04.2020, зокрема позивачем не було надано доказів в підтвердження входу за індивідуальним ідентифікатором в автоматизовану систему виконавчого провадження, здійснення пошуку та отримання відповідної інформації, які б містили відповідно дату та час входження до автоматизованої системи виконавчого провадження. В той час, як суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначав про необхідність надання до суду належних доказів дотримання позивачем строку звернення до суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Як зазначено в ст. 8 Закону України, «Про виконавче провадження», реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Відповідно до п. 2 Розділу VІ «Доступ до Системи та отримання інформації із Системи» Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5, доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується через інструменти електронної ідентифікації відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», а також через ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, система забезпечує:

- можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації;

- доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач мав можливість ознайомлюватись із виконавчим провадженням через автоматизовану систему виконавчого провадження у будь-який зручний для нього час і матеріали позову, як і заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не місять доказів, що позивач здійснював перегляд, пошук, копіювання та роздрукування інформації із автоматизованої системи виконавчого провадження саме 30.04.2020, як він це бездоказово зазначає у позові.

Водночас, незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не можуть розглядатися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають йому вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.08.2018 в адміністративній справі № 813/2897/16.

З огляду на викладене, судом не може бути прийнято вказані твердження позивача у якості підстави для визнання поважними причини пропуску строку звернення позивачем до суду з даним позовом чи підстави для його поновлення.

Крім того, позивач, зазначаючи у заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду про те, що обізнаність позивача про існування виконавчого провадження щонайменше з 12.03.2020 відповідає дійсності, однак не є свідченням того, що позивач був обізнаний з існуванням постанови про стягнення виконавчого збору, фактично вводить суд в оману з огляду на наступне.

Як вже зазначалось в ухвалі суду від 13 травня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, з Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що 12 березня 2020 року позивач звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просить визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Пецяк Л.В. щодо не прийняття рішення у виконавчому провадженні №53327606 про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов`язати державного виконавця повернути виконавчий документ у вигляді наказу Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 №917/824/14 стягувачу, яким є ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл". Матеріалам присвоєно № 440/1350/20.

В межах такої справи ухвалою суду від 16 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження та встановлено наступні обставини:

"Як свідчить зміст позовної заяви, своє право на звернення до адміністративного суду позивач обґрунтовує обставинами порушення його прав та інтересів внаслідок арешту 03.01.2020 АТ "Банк Січ" всіх відкритих розрахункових рахунків в межах суми грошових коштів 54 843 930,18 грн на підставі постанови відповідача про арешт коштів боржника, ДП "Полтавський облавтодор", у ЗВП №34007292.

Постановою відповідача від 17.02.2020 виконавче провадження №53327606 було виведено зі зведеного виконавчого провадження №34007292, яке у свою чергу було відкрите на підставі наказу Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 №917/824/14.

Як з`ясовано зі змісту позовної заяви, виконавче провадження №53327606, в рамках якого позивач здійснює оскарження бездіяльності державного виконавця у даному випадку, було відкрите на підставі наказу Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 №917/824/14 щодо стягнення з ДП "Полтавський облавтодор" на користь ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" заборгованості за виконані підрядні роботи у сумі 10407513,21 грн, а також витрат на сплату судового збору в розмірі 73080,00 грн."

Відтак, чинним рішенням суду, а саме ухвалою суду від 16 березня 2020 у справі № 440/1350/20 встановлено юридичні факти, з якими погодився позивач не оскарживши таку ухвалу, зокрема щодо того, що позивач щонайменше ще у березні 2020 року був ознайомлений із матеріалами виконавчого провадження №53327606, в той час як оскаржувана постанова від 06.02.2017 року є у складі такого виконавчого провадження. Таким чином, твердження позивача, що його обізнаність із виконавчим провадженням №53327606 не свідчить про його обізнаність із однією із постанов виконавчого провадження, яка там вже знаходиться понад три роки - є необґрунтованими.

Відтак, позивач був обізнаний про існування такого виконавчого провадження щонайменше з 12.03.2020, звертаючись до суду зі згаданим вище позовом. Як наслідок, доводи наведені у заяві про поновлення строку звернення з даним позовом не можуть бути визнані судом належними та допустимими.

Окремо, суд зауважує на існування додаткових доказів в підтвердження того, що позивач був поінформований про оскаржувану постанову від 06.02.2017 ще принаймні в лютому 2020 року.

Зокрема, до даної позовної заяви позивачем додано платіжне доручення № 742 від 17 лютого 2020 року про сплату судового збору за позовом ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" у розмірі 15720,89 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 - 2102,00 грн.

Варто наголосити, що сума сплаченого 17 лютого 2020 року судового зборі чітко відповідає розміру судового збору саме за звернення з вимогами майнового характеру, а саме про визнання протиправною та скасування постанови від 06.02.2017 по ВП №53327606 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1048059,32 грн (1048059,32 грн *1,5 %= 15720,8898).

Відтак, сплачуючи судовий збір із призначенням платежу: "судовий збір за позовом ДП Полтавський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України, Полтавський окружний адміністративний суд" у вказаному розмірі 17 лютого 2020 позивачу було відомо про оскаржувану постанову від 06.02.2017, якою передбачено стягнення з позивача суми виконавчого збору у розмірі 1048059,32 грн, оскільки останнім чітко розраховано суму судового збору за звернення з позовом до суду саме з вимогами майнового характеру в межах суми 1048059,32 грн. Однак, не зважаючи на сплату чітко розрахованого судового збору ще 17 лютого 2020 року саму позовну заяву позивачем було подано до суду лише 06 травня 2020 року, тобто не у строк передбачений законом та без обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За таких обставин, позовну заяву належить повернути позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г. Ясиновський