Ухвала суду № 89486488, 28.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

28 травня 2020 року м. Київ№ 640/4139/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Адміністрації Державної прикордонної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не призначення на посаду та звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 за підпунктом "в" (у зв"язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов"язок та військову службу" в запас;

визнати протиправними та скасувати накази Голови Державної прикордонної служби України від 11.01.2020 № 25-ОС "Про особовий склад" в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас полковника ОСОБА_1 (Е-175271) та від 21.01.2020 № 55-ОС "Про особовий склад" - в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1 ;

поновити полковника ОСОБА_1 з 22.01.2020 на військовій службі у Державній прикордонній службі України, та на попередній або за його згодою на іншій, не нижче ніж попередня, посаді в Адміністрації Державної прикордонної служби України з дня прийняття рішення про поновлення на військовій службі;

зобов"язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України в установленому законодавством порядку виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з 22.01.2020 до дня фактичного поновлення на службі;

стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 150 000 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди.

Ухвалою суду від 16.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Одночасно судом вказано, що суд приймає до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 з метою дотримання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині доступу до суду. Проте, враховуючи відсутність доказів на підтвердження подання рапорту, на який посилається позивач як на доказ вчинення дій з метою скасування наказу про його звільнення в позасудовому порядку, до Державної прикордонної служби України, питання щодо умов прийнятності позовної заяви в частині дотримання строків звернення до суду, суд вирішить під час розгляду справи.

08.04.2020 від відповідача надійшов відзив на позов.

Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів, Директивою Адміністрації державної прикордонної служби України від 07.08.2019 № 48 дск затверджено та введено в дію штат № 123 дск Адміністрації Державної прикордонної служби України.

14.08.2019 позивача попереджено про можливе звільнення у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 08.10.2019 № 1015-ОС полковника ОСОБА_1 зараховано у розпорядження Голови Державної прикордонної служби України.

18.10.2019 позивачу доведено директиви Адміністрації державної прикордонної служби України від 07.08.2019 № 48 дск про скорочення посади та пропозиції щодо подальшого проходження військової служби. Від призначення на запропоновані посади позивач відмовився.

18.10.2019 начальником управління кадрового менеджменту Адміністрації Державної прикордонної служби України складено висновок про неможливість використання на військовій службі у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів полковника ОСОБА_1

16.12.2019 позивач звернувся до Голови Державної прикордонної служби України із рапортом, в якому зазначив, що у зв`язку з проведенням організаційно-штатних заходів та відсутністю пропозицій щодо призначення на посади, які відповідають його фаховим знанням, спеціальності та досвіду він відмовляється від призначення на нижчі посади. Одночасно в рапорті позивач просив у зв`язку з можливим звільненням з військової служби направити його для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією.

28.12.2019 Центральним клінічним госпіталем складено довідку № 826 про придатність позивача до військової служби.

11.01.2020 начальником управління кадрового менеджменту Адміністрації Державної прикордонної служби України складено подання про звільнення позивача з військової служби в запас за підпунктом "в" (у зв"язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов"язок та військову службу" в запас.

З вказаним поданням позивача ознайомлено 11.01.2020, що підтверджується його підписом.

11.01.2020 Головою Державної прикордонної служби України прийнято оскаржуваний наказ № 25-ОС "Про особовий склад", яким звільнено з військової служби у запас полковника ОСОБА_1 (Е-175271).

Одночасно, 11.01.2020 позивач звернувся до Голови Державної прикордонної служби України із рапортами про виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік, про виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки.

Таким чином, про обставини щодо непризначення полковника ОСОБА_1 на посаду начальника відділу організації повсякденної діяльності позивач повинен був бути обізнаний за станом на 2019 рік. Про звільнення з військової служби позивач дізнався в день прийняття наказу про звільнення від 11.01.2020 № 25-ОС.

Проте, до суду з даним позовом позивач звернувся 20.02.2020.

При цьому, надані відповідачем матеріали спростовують доводи позивача щодо вжиття позивачем заходів з метою вирішення спірних правовідносин в позасудовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п"ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не призначення на посаду та звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 за підпунктом "в" (у зв"язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов"язок та військову службу" в запас та про визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної прикордонної служби України від 11.01.2020 № 25-ОС "Про особовий склад" в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас полковника Лясковського М.В.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (п.137), рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа "Каменівська проти України"), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частиною третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та з урахуванням європейської судової практики, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не призначення на посаду та звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 за підпунктом "в" (у зв"язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов"язок та військову службу" в запас та про визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної прикордонної служби України від 11.01.2020 № 25-ОС "Про особовий склад" в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас полковника Лясковського М.В., оскільки позивач звернувся з пропущенням встановленого законом місячного строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 4, 5, 6,7, 44, 47, 122, 123, 166, 240, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не призначення на посаду та звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 за підпунктом "в" (у зв"язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов"язок та військову службу" в запас та про визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної прикордонної служби України від 11.01.2020 № 25-ОС "Про особовий склад" в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас полковника Лясковського М.В. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева