Рішення № 89486396, 27.05.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/687/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-1992/14-20-СГ від 07.02.2020 р. щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, орієнтованою площею 2,0000 га на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, орієнтованою площею 2,0000 га на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 11.01.2020 р. нею направлено до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, однак наказом №11-1992/14-20-СГ від 07.02.2020 р. відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, оскільки графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Позивач вважає, що відповідач прийняв наказ всупереч вимога м діючого законодавства, оскільки відмова у зв`язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства графічних матеріалів, не передбачена ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому заперечено щодо задоволення позову (а.с.22-25). Відповідач вказує, що під час розгляду заяви позивача Головним управлінням повідомлено, що згідно поданих матеріалів встановлено, що подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а саме встановлено, що в графічних матеріалах вказано бажану земельну ділянку декількома особами. Відповідач наголошує на тому, що оскаржуваний наказ є цілком правомірний, оскільки 11.01.2020 р. до Головного управління надано три заяви на одержання земельної ділянки у власність з однаковими графічними матеріалами та зазначеним одним і тим же місцем розташування земельної ділянки. Відповідач зазначає, що адвокат ОСОБА_2 завідомо розуміючи, що різні особи не можуть отримати одну і ту ж саму земельну ділянку, направила матеріали до Головного управління, розуміючи, що буде надано негативну відповідь, штучно створила умови, порушення прав позивача. Для можливості звернення до суду з позовними заявами та здійснювати захист прав громадян, для можливості отримувати грошові кошти за представництво в судовому порядку. Також відповідач вважає, що вартість правничих послуг у розмірі 3 000,00 грн. є неспівмірною, а зазначена кількість годин є неправдивою, так як до Головного управління надійшло три позовні заяви ідентичного змісту, змінено лише особисті дані позивачів. Окрім того, Головне управління з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №П/811/601/18, наголошує на тому, що суд не може втручатися у дискреційні повноваження Головного управління перебираючи на себе функцію органу щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.17-18).

02.04.2020 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.34).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 р. витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області належним чином завірену копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-1992/14-20-СГ від 07.02.2020 р. (а.с.35).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою від 11.01.2020 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (а.с.4). До заяви додано копії паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки (а.с.5-7).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07.02.2020 р. №11-1992/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць. проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (а.с.39).

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст пп.«в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п.«б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З огляду на п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 (далі за текстом – Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 9 Положення №15 визначено, що Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінекономіки видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до п.7 Положення №15 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 р. №308, чинного на час виникнення спірних правовідносин, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Тобто у даному випадку суб`єктом, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Як встановлено судом, у наказі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07.02.2020 р. №11-1992/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» не конкретизовано у чому саме подані позивачем графічні матеріали не відповідають вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на абз.2, 3, 10 ч.1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 р. №3613-VI (далі за текстом – Закон №3613) Державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки – внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) – графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.ч.1, 8 ст.9 Закону №3613 внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Згідно з ч.1 ст.15 Закону №3613 до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

При цьому суд враховує, що Земельним кодексом України не встановлюється жодних вимог до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Таким чином, надання особою графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздрукованих з Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена повноважним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 09.01.2020 р. у справі №812/1264/17 (провадження №К/9901/46454/18).

Як встановлено судом, позивачем до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані з Публічної кадастрової карти України (а.с.5). Суд бере до уваги, що з графічних матеріали, поданих ОСОБА_3 , можливо встановити розташування земельної ділянки щодо якої звернувся позивач, оскільки такі матеріали роздруковані з Публічної кадастрової карти України та містять відомості щодо кадастрового номеру суміжної земельної ділянки.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на одночасне надходження до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від трьох осіб заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою суд зазначає наступне.

З огляду на правову позицією Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 28.11.2018 р. у справі №826/5735/16 (провадження №11-986апп18) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Таким чином, надходження до повноважного органу декількох заяв щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відносно однієї і тієї ж земельної ділянки не є підставою для відмови у задоволенні таких заяв у розумінні ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Отже, наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07.02.2020 р. №11-1992/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» не містить жодної законодавчо встановленої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07.02.2020 р. №11-1992/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» прийнято необґрунтовано та не пропорційно, а тому він підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не вчинило всіх дій спрямованих на встановлення відповідності поданих документів вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, орієнтованою площею 2,0000 га на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, підлягає задоволенню.

Водночас, суд зауважує, що такий спосіб захисту порушеного права не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

У позовній заяві позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 840,00 грн. та витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу згідно долучених доказів.

Матеріали справи містять квитанцію 0.0.1630145897.1 від 25.02.2020 р. про сплату ОСОБА_1 судового збору у сумі 840,80 грн. (а.с.14).

Згідно з ч.ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на п.п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З огляду на п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно за клопотанням іншої сторони, у разі, якщо на її думку, не дотримано вимог співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим на виконання робіт.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у п.95 рішення від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України», п.80 рішення від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України», п.88 рішення від 30.03.2004 р. у справі «Меріт проти України». заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 р. у справі «East/West Aliance Limited» проти України»), обгрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 р. у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

19.02.2020 р. між адвокатом Ковалик Мариною Федорівною (Адвокат) та Щепотіною Мариною Григорівною (Клієнт) укладено договір №11 про надання правової допомоги, предметом якого є забезпечення Адвокатом захисту та відновлення прав, свобод і законних інтересів Клієнта, з питань пов`язаних з відмовою Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Кіровоградської області та відновлення порушених прав з цього питання (а.с.9).

З огляду на п.3.1. зазначеного Договору гонорар (винагорода Адвоката) складається з суми вартості послуг, які узгоджені Сторонами та визначається у розмірі, що дорівнює 1 000 (одна тисяча) гривень за 1 (одну) голину часу, витраченого Адвокатом для виконання умов цього Договору. При визначенні розміру гонорару Сторони дійшли згоди щодо граничної суми гонорару, який надається за даним Договором та складає 4 000 (чотири тисячі) гривень (а.с.9, зі зворотного боку).

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг згідно договору №12 від 19.02.2020 року від 20.02.2020 р. Виконавцем надано Замовнику правову допомогу: консультація з питань порядку приватизації земельної ділянки, оскарження рішень – 0,5 години – 500,00 грн.; складання позовної заяви, формування та розмноження позовних матеріалів – 3 години – 3 000,00 грн.; консультування щодо порядку подання позовної заяви до суду, отримання реквізитів для сплати судового збору – 0,5 години – 500 грн. (а.с.10).

До позову додано копію квитанції серії ААИ №550580 від 20.02.2020 р. про оплату юридичних послуг для ОСОБА_3 в сумі 4 000,00 грн. (а.с.12).

При цьому суд зауважує, що у позовній заяві позивачем не зазначено реквізитів квитанції про оплату (а.с.2, зі зворотного боку).

Таким чином, позивачем не надано доказів оплати витрат за правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн., а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Зважаючи на викладене підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07 лютого 2020 року №11-1992/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 січня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати (судовий збір) у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду – 27 травня 2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт