Ухвала суду № 89486380, 28.05.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 травня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/660/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали позову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

У С Т А Н О В И В:

Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в сумі 164821,93 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленими статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Однак всупереч наведеній нормі, позивач як суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи заявлені вимоги, не навів норму закону, яка дає право органу поліції звертатися до суду з позовом до працівника поліції про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивачем взагалі не зазначено про наявність правових (тобто передбачених законом) підстав щодо стягнення таких в судовому порядку.

При цьому суд звертає увагу заявника позову на те, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень, в яких можуть бути відповідачами фізичні та юридичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 09 жовтня 2012 року у справі №1-177а12, від 22 вересня 2015 року у справі №П/811/3781/14 та постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №826/7962/16, від 06 червня 2018 року у справі №П/811/289/16, від 13 червня 2018 року у справі №815/332/17, від 22 серпня 2018 року у справі №818/1735/17, від 07 вересня 2018 року у справі № 824/2473/15-а.

Посилання ж позивача у позові на ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2020 року у справі №721/130/20, якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до Матіоса Артура Михайловича про відшкодування збитків та одночасно роз`яснено право на звернення з таким позовом до адміністративного суду, як на підставу звернення з даним позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду, суд оцінює критично, оскільки, як зазначено вище, лише у визначених законом випадках суб`єкти владних повноважень можуть бути позивачами у адміністративній справі з вимогами до фізичних та юридичних осіб.

Крім цього, позивачем усупереч вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначено і день виникнення підстав, які дали йому право на звернення до суду з цим позовом, що унеможливлює суд перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, що є одним із обов`язків суду після одержання позовної заяви (пункт 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України).

Поряд з цим суд звертає увагу позивача на те, що згідно з абзацом 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Самі по собі твердження позивача про Висновок експертного дослідження від 21 січня 2019 року №1-Д, проведений Чернівецьким НДЕКЦ МВС України, без зазначення дати його отримання з наданням підтверджуючих доказів, не дають змоги перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Водночас посилання позивача у позові на статтю 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-IX, згідно якої особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, є безпідставним, оскільки вказана норма не визначає саме строк звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди (стягнення збитків).

Згідно з пунктом 11 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте позивачем у позовній заяві не зазначено, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Однак позивачем як суб`єктом владних повноважень усупереч наведеному процесуальному обов`язку не додано до позовної заяви доказ надіслання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте позивачем не додано до позовної зави документа про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Розміри ставок судового збору встановлені статтею 4 Закону України «Про судовий збір». Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 гривні.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, зміст та характер заявлених вимог майновий, оскільки вирішення судом цього спору стосується зобов`язань відповідача, що виражені в грошовому еквіваленті, має очевидний економічний характер, а результат розгляду справи може призвести до збільшення активів позивача.

Враховуючи викладене, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 2472,33 грн (164821,93*1,5/100).

Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач Чернівецьке УК/м.Чернiвцi/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37978173; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; номер рахунку (IBAN) UA828999980313191206084024002; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Водночас суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач просить суд відстрочити сплату судового збору до закінчення розгляду справи з посиланням на територіальну віддаленість позивача.

Зазначене суд розцінює як клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв`язку з чим зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, наведеною нормою встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Оскільки в даному випадку відсутні підстави (умови, суб`єктні та предметні критерії), наведені в указаній нормі щодо можливості судом здійснити відстрочення сплати судового збору, то суд приходить до висновку про безпідставність клопотання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду цієї справи, а тому таке задоволенню не підлягає.

До того ж, твердження про територіальну віддаленість позивача жодним чином не пов`язано із його майновим станом та неможливістю суб`єктом владних повноважень сплатити судовий збір за звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відстрочення сплати судового збору відмовити.

2. Позовну заяву Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до Матіоса Артура Михайловича про відшкодування збитків залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали, врахуючи строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лелюк