Рішення № 89485999, 26.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 р. Справа№200/14868/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молочної І.С.,

при секретарі судового засідання Лисенко Н. В.

за участю

представника позивача – Трофімчука В. В.

представника відповідача -1 – Прохорової К. І.

представника відповідача-2 – Павленко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Донецькій області Панасюка Павла Петровича про визнання протиправними та скасування форм завдань та ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності, результатів виконання завдань, висновку, наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

28 грудня 2019 року ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (відповідач-1, ДАБІ, Держархбудінспекції), виконуючого обов`язки Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України Строкач Олександра Сергійовича (місцезнаходження: бул. Л. Українки, 26, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ: 37471912).

В подальшому позивачем подано заяву про зміну предмету позову, з урахуванням якої позовні вимоги сформовано до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Донецькій області Панасюка Павла Петровича (відповідач-2). Звертаючись до суду позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати форму «Завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» на 2019 рік», визначену стосовно ОСОБА_1 на посаді головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, погоджену 15 лютого 2019 року;

- визнати протиправною та скасувати форму «Результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «В» за 2019 рік» стосовно ОСОБА_1 , складену та підписану 28 жовтня 2019 року директором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати «Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області», затверджений наказом від 10 грудня 2019 року №1377 в частині оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10 грудня 2019 року №1377 «Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" у 2019 році» в частині, що стосується затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної архітектурно- будівельної інспекції України від 13 грудня 2019 року №677 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної архітектурно- будівельної інспекції України від 17 лютого 2020 року №61 «ОС» «Про внесення змін до наказу Держархбудінспекції від 13 грудня 2019 року №677 «ОС» та остаточних розрахунків з ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області або на рівнозначній їй посаді з 18 лютого 2020 року;

- стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 28 грудня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

28 грудня 2019 року судом відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, про що постановлено відповідну ухвалу. Судове засідання у справі призначено на 16 січня 2020 року.

16 січня 2020 року ухвалою суду клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання задоволено та відкладено судове засідання на 29 січня 2020 року.

29 січня 2020 року суд ухвалив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання 18 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року здійснено заміну первісного відповідача - Виконуючого обов`язки Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України Строкача Олександра Сергійовича на належного відповідача по справі - Директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Донецькій області Панасюка Павла Петровича та відкладено підготовче судове засідання на 18 березня 2020 року.

17 березня 2020 року судове засідання, призначене на 18 березня 2020 року, відкладено на 08 квітня 2020 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 08 квітня 2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області Панасюк Павла Петровича про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, завдання, ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності та призначити справу до судового розгляду по суті на 27 квітня 2020 року.

27 квітня 2020 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 19 травня 2020 року.

В судовому засіданні 19 травня 2020 року представник позивача надав пояснення по суті позову, оголошено перерву до 26 травня 2020 року.

В судовому засідання представники сторін надали пояснення аналогічні за змістом заявам по суті.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом відповідача-2 від 10.12.2019 №1377 затверджено висновки проведеного оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату ДАБІ, за результатом якого позивач отримала негативну оцінку із середнім балом 2. Позивач вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватись на оцінці усіх фактів і обставин, що мають значення. Вказує, що в порушення вимог Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців під час оцінювання результатів її службової діяльності ніяких співбесід з нею проведено не було, оскільки на цей час вона була на лікарняному. Зазначає, що державний службовець повинен бути ознайомлений з початком процедури визначення результатів виконання завдань, строками проведення оцінювання службової діяльності з метою реалізації права на аналіз виконання завдань та підготовки до оціночної співбесіди, у тому числі підготовки письмового звіту, однак, як вказує позивач, з наказом від 23.10.2019 №1181 про призначення проведення оцінювання її не ознайомили. Вказує, що їй не були визначено завдання і ключові показники протягом десяти робочих днів з дня призначення на посаду.

Крім того, позивач зазначає, що не була обізнана і з формою «Результати виконання завдань державними службовцями, які займають посади категорій «Б» і «В» за 2019 рік». Позивач звертає увагу суду, що відповідачем оцінено всього два з трьох завдань. Також позивач вважає, що відповідач-2 не мав повноважень визначати результати її службової діяльності та підписувати їх. Оскільки він не є її безпосереднім керівником. У зв`язку з викладеним, вважає прийняті щодо неї висновки та накази про звільнення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з поновленням позивача на займаній посаді та стягненням на її користь суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідачем-1 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивач має низький рівень показників ефективності та результативності роботи у порівнянні з іншими працівниками цього відділу, а також допущено неналежне виконання службових обов`язків. У зв`язку з відсутністю позивача на роботі копію наказу від 10.12.2019 №1377 останній направлено засобами поштового зв`язку. Відповідач-1 зауважує, що у зв`язку з тимчасовою відсутністю державного службовця визначення результатів виконання завдань проводиться без оціночної співбесіди. Крім того, зазначає, що безпосередній керівник позивача – К.М. Корпухова також була відсутня під час проведення оцінювання, оскільки перебувала у відпустці у зв`язку з навчанням, через що не здійснювала оцінювання результатів службової діяльності позивача. Таким чином, вважає, що оцінювання службової діяльності позивача проведено у повній відповідності до вимог Закону України «Про державну службу». Також відповідач-1 вказує на пропуск позивачем встановленого КАС України строку звернення до суду з вимогами про оскарження завдань та ключових показників. Відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідач-2 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався. Разом з тим, представник останнього в судовому засіданні надав пояснення по справі, зазначивши, що відповідач-2 діяв у межах повноважень та у порядку передбаченому законодавством про державну службу. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій вказано на безпідставність викладених у ньому доводів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходила державну службу у Департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області. Відповідно до наказу Держархбудінспекції від 13.02.2019 №62ос позивача переведено на посаду головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області зі збереженням присвоєного рангу державного службовця.

15.02.2019 начальником інспекційного відділу К.М. Корпуховою за погодженням з директором Департаменту П.П. Панасюком підписано Завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності Тохташ А.В. Із вказаними завданнями позивач ознайомлена під підпис 15.02.2019.

Відповідно до наказу від 23.10.2019 №1181 вирішено визначити результати виконання завдань державними службовцями Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», у строк згідно з графіком; затверджено списки державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», визначення результатів виконання завдань яких проводиться у 2019 році. Додатком №6 до цього наказу затверджено список державних службовців Департаменту ДАБІ у Донецькій області, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», визначення результатів виконання завдань яких проводиться у 2019 році, до яких, зокрема, включено і ОСОБА_1 (номер 6).

28.10.2019 директором Департаменту підписано результати виконання завдань державним службовцем ОСОБА_1 за 2019 рік, відповідно до яких остання отримала середній балі «2» (низький рівень якості виконання обов`язків та завдань, професійні вміння і навики розвинені недостатньо, потребує постійного контролю і сторонньої допомоги).

05.12.2019 позивачем до в.о. Голови Держархбудінспекції подано скаргу про скасування висновку щодо результатів оцінювання її службової діяльності.

Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.12.2019 №1377 відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державну службу», пункту 41 Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року №640 вирішено затвердити Висновки щодо оцінювання результатів діяльності державних службовців апарату Держархбудінспекції та її територіальних органів в областях та місті Києві, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», у 2019 році. Відповідно до витягу з Висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області ОСОБА_1 , головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу №2, отримала негативну оцінку.

Листом від 11.12.2019 №40-501-10/9316-19 ОСОБА_1 направлено копію наказу від 10.12.2019 №1377 та витяг з Висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області.

Наказом Держархбудінспекції від 13.12.2019 №677ос ОСОБА_1 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 3 ч. 1. ч. 5 ст. 87 Закону України «Про державну службу» звільнено з посади головного інспектора будівельного нагляду відділу по роботі з дозвільними документами Департаменту ДАБІ у Донецькій області у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; вирішено вважати датою звільнення ОСОБА_1 перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.

Наказом від 17.02.2020 №61ос Держархбудінспекція внесла зміни до наказу від 13.12.2019 №677 шляхом зазначення посади позивача «головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу №2»; вирішено вважати «17.02.2020» датою звільнення ОСОБА_1 з посади; провести з позивачем остаточний розрахунок та виплатити останній грошову компенсацію за невикористані 5 днів щорічної основної відпустки та 10 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки як жінці, яка працює і має двох дітей віком до 15 років.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями щодо проходження державної служби позивач оскаржила їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року №294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду

Згідно з п.7 Положення №294, Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Відповідно до п.п.9, 15 п.11 №294, Голова Держархбудінспекції призначає на посаду за погодженням з Міністром розвитку громад та територій та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держархбудінспекції, призначає на посаду за погодженням з Міністром розвитку громад та територій та звільняє з посади заступників керівників територіальних органів Держархбудінспекції, а також призначає на посаду та звільняє з посади інших державних службовців територіальних органів Держархбудінспекції. Голова Держархбудінспекції призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, за погодженням з Міністром розвитку громад та територій керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Держархбудінспекції, призначає на посаду та звільняє з посади інших державних службовців Держархбудінспекції.

Як визначено ч.1 ст.1 Закону України «Про державну службу», державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що державний службовець – це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі – державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Законом України «Про державну службу» також регламентовано питання оцінювання результатів службової діяльності.

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.44 Закону України «Про державну службу», результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», здійснюється суб`єктом призначення.

Частиною 5 цієї ж статті визначено, що за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

Практичний порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджений Кабінетом Міністрів України, а саме, постановою від 23.08.2017 року №640 було затверджено Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.

Відповідно до п.1 Типового порядку №640, він визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі – оцінювання). Дія цього Типового порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «А», «Б» і «В».

Пунктом 7 Типового порядку №640 передбачено, що оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

Пунктом 9 Типового порядку №640 установлено, що наступні етапи оцінювання: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

Пунктами 10-12 Типового порядку №640, зокрема, передбачено, що завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні.

Державному службовцю визначається від двох до п`яти завдань.

Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку.

Завдання і ключові показники для державного службовця на наступний рік визначаються у грудні року, що передує звітному.

Пунктом 13 Типового порядку №640 передбачено, що для визначення результатів виконання завдань суб`єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається: список державних службовців; строк визначення результатів виконання завдань; доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби).

Відповідно до п.16 порядку, висновок затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення у грудні звітного року.

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» регламентується п.п.33-42 Типового порядку №640.

Зокрема, п.33 Типового порядку №640 встановлює, що завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.

Відповідно до приписів п.34 Типового порядку №640, завдання і ключові показники державним службовцям, які обіймають посади керівників територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, після їх обговорення з державним службовцем визначаються суб`єктом призначення.

Згідно з п.37 Типового порядку №640, для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», оціночну співбесіду. У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв`язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше.

Як передбачено п.п.38, 39 Типового порядку №640, перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.

У разі тимчасової відсутності державного службовця такі відомості зазначаються безпосереднім керівником.

Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період.

Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 4.

Додатком 4 до Типового порядку №640 передбачено, що «0» балів виставляються у разі, якщо завдання не виконано або під час його виконання порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції, «1» бал – якщо завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов`язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо, « 2» бали – якщо завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо), «3» бали – якщо завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки, «4» бали – якщо завдання виконано своєчасно (завчасно), результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності (за необхідності командної роботи), ініціативності, робота проводилась ефективно, з дотриманням правил етичної поведінки. Під час виконання завдання державним службовцем вносилися пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення.

Відповідно до п.41 Типового порядку №640, висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

Згідно ч.6 ст.44, п.3 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби.

Закон також допускає можливість оскарження державним службовцем висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, та його скасування (ст.44 Закону України «Про державну службу», п.49 Типового порядку №640).

Судом встановлено, що позивачеві визначено на 2019 рік ключові показники діяльності. Відповідно до наявних в матеріалах справи Завдань, ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», підписаних ОСОБА_1 15.02.2019 (погоджених директором Департаменту), позивачеві встановлено такі завдання, ключові показники ефективності та якості, а також строки виконання:

1) Завдання – забезпечення реалізації державної політики у сфері державного архітектурно-будівельного контролю на території області.

Ключові показники:

- проведення перевірок відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням технічним умовам, а також дотримання порядку введення в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Строк виконання – постійно.

- складання актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення, розгляд справ про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Строк виконання – постійно.

- видання приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення або дозволу, на виконання будівельних робіт. Здійснення перевірок за виконання вимог приписів.

Строк виконання – постійно.

2) Завдання – розгляд звернень фізичних та юридичних осіб, вимог правоохоронних органів, запитів народних депутатів України, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установи, організацій з питань, що належать до компетенції відділу.

Ключові показники – підготовка відповідей на звернення фізичних та юридичних осіб, вимоги правоохоронних органів, запити народних депутатів України, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установи, організацій з питань, що належать до компетенції відділу.

Строк виконання – постійно.

3) Завдання – проведення аналізу та узагальнення результатів здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Ключові показники – підготовка відповідних звітів до Держархбудінспекції щодо діяльності відділу.

Строк виконання – постійно.

Посилання позивача на те, що вона не підписувала вказані Завдання та ключові показники діяльності спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, на копії вказаного документу, наявного в матеріалах справи, міститься особистий підпис позивача (т. 1 а.с. 150)

При цьому суд звертає увагу на положення ч. 2 ст. 74 КАС України, відповідно до якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до Результатів виконання завдань державним службовцем ОСОБА_1 за 2019 рік позивач отримала наступні бали за виконання завдань:

Завдання 1 – Досягнутий результат: проведено перевірки відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням технічним умовам – 1 планова перевірка, 9 позапланових перевірок; дотримання порядку введення в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів – 20 оглядів на об`єктах для видачі сертифікату. Складено 9 актів перевірок, 5 протоколів про адміністративні правопорушення. Видано 4 приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Видано 1 припис про зупинення виконання будівельних робіт. Винесено 3 постанови про адміністративні правопорушення на суму 18700 грн.

Строк фактичного виконання – січень-вересень 2019 року.

Бал – 2.

Обґрунтування – низький рівень якості виконання обов`язків та завдань, професійній вміння і навики розвинені недостатньо, потребує постійного контролю та сторонньої допомоги.

Завдання 2 – досягнутий результат: підготовлено відповідей на звернення фізичних та юридичних осіб, вимоги правоохоронних органів, запити народних депутатів України, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установи, організацій з питань, що належать до компетенції відділу – 55, доручень Держархбудінспекції – 17. Підготовлено ініціативних листів – 27.

Строк фактичного виконання – січень-вересень 2019 року.

Бал – 2.

Обґрунтування – результати потрібно постійно виправляти.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що результати оцінювання ОСОБА_1 за відповідними завданнями не містять належних обґрунтувань та пояснень щодо їх оцінювання у 2 бали.

Оцінювання державного службовця повинно проводитись всебічно з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.

Суд погоджує позицію представника позивача, що відповідачами проведено оцінювання двох завдання з трьох, що є порушення зазначеної процедури.

В свою чергу, суд враховує посилання позивача, що двома балами оцінюються завдання якщо відповідне завдання державним службовцем виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо). Матеріалами справи підтверджено, що відповідачами не вказано на обставини, які б давали підстави оцінити виконання завдань позивачем в два бали: не вказано на порушення строків їх виконання, не посвідчено участі інших осіб при виконанні позивачем розглядаємих завдань.

Проте в якості досягнутого результату виконання позивачем поставлених на 2019 рік завдань відповідачем наведено певні статистичні дані – кількісні показники роботи позивача на займаній посаді, тоді як ці статистичні дані перебувають в безпосередній залежності від інших факторів – обставин призначення перевірок Держархбудінспекцією, результатів проведених перевірок, кількісних показників надходжень певних звернень, які б потребували реакції з боку позивача як державного службовця Департаменту ДАБІ у Донецькій області та ін.

Також суд наголошує на тому, що форма результатів виконання завдань державним службовцем (додаток 8 до Типового порядку №640) передбачає за наслідком оцінювання виставлення балів у значенні від « 0» до « 4» або «Не підлягає оцінюванню» (відповідно до встановлених критеріїв).

При цьому, повинно наводитися також і обґрунтування застосуванню певних оцінок, що передбачено відповідною формою.

На переконання суду, таке обґрунтування для застосування конкретної оцінки (обрання певного бала від « 0» до « 4») повинно бути в достатній мірі чітким та зрозумілим і вказувати на фактичну оцінку результатів діяльності державного службовця, у взаємозв`язку з конкретними завданнями.

Тобто, суб`єкт, що проводить оцінювання, повинен конкретизувати підстави для застосування тієї чи іншої оцінки (які саме завдання не виконано, в чому полягало невиконання, неналежне виконання, неповне виконання, неякісне виконання, в чому вони проявилися). Така необхідність, на думку суду, викликана можливістю подальшої перевірки обґрунтованості відповідного оцінювання з метою недопущення свавільних рішень зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Суд вважає що наведені відповідачем-1 обґрунтування оцінювання позивача є формальними, та не містять чітких зауважень, які б негативно характеризували службову діяльність позивача у 2019 році. З наведеного обґрунтування неможливо встановити, які саме недоліки допущено державним службовцем, їхні кількісні, якісні чи інші характеристики.

Суд наголошує на тому, що формальне цитування критеріїв виставлення балів, які встановлені нормативним документом – Типовим порядком №640, не може підміняти реальне обґрунтування для оцінювання, котре повинно базуватися на ретельному аналізі виконання державним службовцем конкретних завдань та практичних результатах його роботи.

Слід зазначити, що критерій обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Зокрема, така позиція знайшла своє висвітлення й у рішеннях Європейського суду з прав людини, який зокрема у в п.36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У п.58 рішення в справі «Серявін та інші проти України» Суд зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, при цьому орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Аналогічну позицію Суд виклав і у п.30 рішення в справі «Гірвісаарі проти Фінляндії».

Такі вимоги щодо належного обґрунтування рішення мають виправдання, оскільки, убезпечують інших учасників правовідносин від можливої сваволі зі сторони владного органу та є запорукою дотримання принципів юридичної визначеності і верховенства права.

Зокрема, такий висновок випливає зі змісту ряду рішень Європейського суду з прав людини. А зокрема, в п.181 рішення в справі «Олександр Волков проти України» Суд вказав на те, що відсутність певних обмежень в повноваженнях дисциплінарних органів влади дає їм повну свободу дій, що порушує принцип юридичної визначеності та є протиправним. У п.49 рішення в справі «Волохи проти України» Суд зазначив, що в національному законодавстві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів, а надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, у зв`язку з чим закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення. У п.81 рішення в справі «Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії» Суд зазначив, що національне законодавство має забезпечувати належний рівень правового захисту від свавільних втручань органів влади й у справах, що впливають на основоположні права виникне суперечність принципу верховенства права – одному з фундаментальних принципів демократичного суспільства, що втілений у Конвенції, – якщо правовий розсуд, наданий органам виконавчої влади, буде необмеженим. Таку ж позицію Суд висловив і в п.30 рішення в справі «Маестрі проти Італії».

Проте з матеріалів справи, які були досліджені судом, не вбачається якого-небудь належного обґрунтування спірного рішення відповідача, а саме лише посилання на певні типові формулювання з нормативних актів як на підтвердження досягнення чи недосягнення певних результатів роботи не може вважатися достатнім і правомірним за своєю суттю.

При цьому, суд зауважує, що в межах розгляду цієї справи суд не втручається у дискреційні повноваження відповідача-1 в частині надання оцінки виставлених суб`єктом оцінювання балів, та не перебирає на себе дискреційні повноваження суб`єкта оцінювання щодо застосування критеріїв виставлення балів та обґрунтування виставленої оцінки, оскільки судом надається виключно юридична оцінка відповідності проведеної процедури оцінювання та її результатів вимогам Типового Порядку №640.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що оспорюваний висновок ДАБІ щодо оцінювання результатів діяльності державного службовця ОСОБА_1 не може вважатися безсумнівним, об`єктивним, обґрунтованим і правомірним, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №240/6051/18.

Враховуючи те, що при розгляді цієї справи суд дійшов висновку про протиправність висновку ДАБІ щодо оцінювання результатів діяльності державного службовця ОСОБА_1 , наказ в.о. голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10 грудня 2019 року №1377 «Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" у 2019 році» в частині, що стосується затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області Тохташ А ОСОБА_3 ., є також протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, стосовно позовних вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування форми «Завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» на 2019 рік», визначеної стосовно ОСОБА_1 на посаді головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, погоджену 15 лютого 2019 року, та визнання протиправною та скасування форми «Результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «В» за 2019 рік» стосовно ОСОБА_1 , складеної та підписаної 28 жовтня 2019 року директором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області ОСОБА_2 , суд зазначає, що ці позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Суд зазначає, що зразки форм вищевказаних документів наведені у Типовому порядку №640 (додатки 7 та 8), який є нормативно-правовим актом.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що остання не згідна зі змістом Завдань та Результатів виконання завдань, тобто позивач фактично оспорює саму процедуру проведення оцінювання її службової діяльності. При цьому позовна заява ОСОБА_1 не містить жодного аргументу в обґрунтування незаконності положень Типового порядку №640 в частині додатків 7 та 8, в яких наведено форми вищевказаних документів.

Таким чином, суд вважає що при формуванні ОСОБА_1 позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування форм «Завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» на 2019 рік» та «Результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «В» за 2019 рік» відносно неї, ОСОБА_1 обрано неправильний спосіб захисту її порушених прав та законних інтересів.

Суд зауважує, що визнання в судовому порядку протиправним висновку ДАБІ щодо оцінювання результатів діяльності ОСОБА_1 та наказу від 10 грудня 2019 року №1377 в частині, що стосується ОСОБА_1 , є належним та повним способом відновлення порушеного права позивача.

Щодо подальшого звільнення позивача за результатами такого оцінювання суд відзначає, що зважаючи на те, що результати оцінювання ОСОБА_1 є необґрунтованими і протиправними, вони не можуть породжувати й будь-яких правомірних наслідків, зокрема, їх реалізація не може визнаватися законною.

А тому й рішення про звільнення державного службовця, прийняте за наслідком необґрунтованого оцінювання, не може вважатися законним, у зв`язку з чим наказ в.о. голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13 грудня 2019 року №677ос «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ в.о. голови Державної архітектурно- будівельної інспекції України від 17 лютого 2020 року №61ос, як такий, що є похідним від наказу від 13 грудня 2019 року №677ос, слід визнати протиправними і скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

При цьому, вирішуючи питання щодо дати поновлення, суд відзначає, що наказом в.о. голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 17 лютого 2020 року №61ос було вирішено вважати датою звільнення ОСОБА_1 «17.02.2020», у зв`язку з чим суд вважає, що поновити позивача на посаді слід із наступного робочого дня – з 18.02.2020.

Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Як вже встановлено судом, останнім робочим днем позивача було 17.02.2020, отже, враховуючи поновлення позивача на роботі з 18.02.2020, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу має розраховуватись саме з цієї дати.

Згідно з правовим висновком, зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі №21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Пунктом 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року у справі №21-395а13.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що у випадках стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства.

Отже, суд має визначити конкретну суму коштів, яка стягується з відповідача.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доходи позивача, виданої відповідачем за № 40-602-14/261 та № 40-602-14/262 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 – 580,89 грн.

Період вимушеного прогулу позивача становить 67 днів (лютий 2020 року – 9 днів, березень 2020 року – 21 день, квітень 2020 року – 21 день, травень – 16 днів).

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на її користь з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (орган, в якому проходила службу позивач) становить 38919 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 63 коп. (580,89 грн. х 67 робочих днів вимушеного прогулу).

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат.

26 лютого 2020 року представником позивача подано заяву про подачу доказів щодо розміру судових витрат в порядку частини 7 статті 139 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав зазначену заяву.

Враховуючи зазначене, на підставі пункту 4 частини 6 статті 246 КАС України суд вважає необхідним призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (місцезнаходження: бул. Л. Українки, 26, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ: 37471912), Директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Донецькій області Панасюка Павла Петровича (місцезнаходження: бул. Машинобудівельників, 30, м. Краматорськ, Донецька область, 84313) про визнання протиправними та скасування форм завдань та ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності, результатів виконання завдань, висновку, наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати «Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області», затверджений наказом від 10 грудня 2019 року №1377 в частині оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10 грудня 2019 року №1377 «Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" у 2019 році» в частині, що стосується затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної архітектурно- будівельної інспекції України від 13 грудня 2019 року №677ос «Про звільнення ОСОБА_1 »;

Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної архітектурно- будівельної інспекції України від 17 лютого 2020 року №61ос «Про внесення змін до наказу Держархбудінспекції від 13 грудня 2019 року №677ос та остаточних розрахунків з ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області з 18 лютого 2020 року.

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 38919 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 63 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 травня 2020 року.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 10 червня 2020 року о 15 год. 00 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського 1, про що повідомити сторони.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зазначений строк обчислюється з урахуванням виключень, передбачених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна