Рішення № 89485965, 22.05.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

22 травня 2020 р. справа №520/4263/2020

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Мар`єнко Л.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у відмові листами відповідача від 20.03.2020 №700/04-10-20 та від 26.03.2020 №706/04-10-20, із посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649, виплатити залишок нарахованої заборгованості пенсії за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 520/14348/19;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 520/ 14348/19 залишок нарахованої заборгованості пенсії у розмірі 1046375,70 грн без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 по справі №520/14348/19, яке набрало законної сили, зобов`язано відповідача здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату призначеної пенсії позивачу за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", з розрахунку 90% суми за робітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка визначена у висновку судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса №24152 від 05.12.2019 складає 62180, 66 грн без обмежень її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. Листами відповідача від 20.03.2020 №700/04-10-20 та від 26.03. 2020 №706/04-10-20 повідомлено, що залишок нарахованої заборгованості пенсії за рішенням Харківського окруж ного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 520/14348/19 буде виплачений відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649. З вказаною бездіяльністю позивач не погоджується, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - завідуючого сектору представництва інтересів в судах та інших органах №2 юридичного управління - Гузей Г.Ф. через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача зазначила, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Також представник відповідача зазначила, що на виконання рішення суду по справі № 520/11438/19 від 31.03.2020 проведено перерахунок пенсії з 01.10.2017 по 31.03.2020 та нарахована заборгованість в розмірі 1046375, 70 грн. Водночас представник відповідача зазначила, що виплата буде проведена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсій, що фінансуються з державного бюджету затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08 2018 №649. На виконання зазначеного Порядку, сума заборгованості за рішенням суду від 31.03.2020 по справі №520/11438/19 включена до реєстру рішень, виконання яких здійснюється та окремою бюджетною програмою

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС України, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУПФ України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до положень ст. 50-1 Закону України “ Про прокуратуру”, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати посади прокурору району без обмеження її максимального розміру.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 по справі №520/14348/19, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасувано рішення відділу з питань виплати пенсій №8 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963020121839 від 17.12.2019 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) з розрахунку 90 відсотків суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка визначена у висновку судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса №24152 від 05.12.2019 року та складає 62180 (шістдесят дві тисячі сто вісімдесят) грн. 66 коп., без обмежень її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Згідно матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із запитом від 13.03.2020 (а.с.6) про надання інформації: про розмір призначеної, проте не виплаченої позивачу пенсії за вказаним рішенням суду; про суму донарахованої, але не виплаченої пенсії на підставі рішення суду та про строки виконання рішення суду, тобто коли буде виплачена пенсія у встановленому ним розмірі.

У відповідь складено лист ГУ ПФ України в Харківській області від 20.03.2020 №700/04.10-20 (а.с.7), яким повідомлено, що відповідно до рішення від 17.03.2020 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.10.2017 по 31.03.2020 та нарахована заборгованість в розмірі 1046375,70 грн. В квітні 2020 року позивач отримує пенсію в новому розмірі 57047,39 грн за основними відомостями, та, за додатковими відомостями, з моменту вступу рішення в законну силу, тобто за період з 03.03.2020 по справі 31.03.2020. Також у вказаному листі зазначено, що залишок нарахованої заборгованості буде виплачений відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

Також ГУ ПФ України в Харківській області на запит складено лист від 26.03.2020 №706/04.10-20 (а.с.8), яким повідомлено, що відповідно до рішення від 17.03.2020 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.10.2017 по 31.03.2020 та нарахована заборгованість в розмірі 1046375,70 грн. В квітні 2020 року позивач отримує пенсію в новому розмірі 57047,39 грн за основними відомостями, та, за додатковими відомостями з моменту вступу рішення в законну силу, тобто за період з 03.03.2020 по справі 31.03.2020 в розмірі 32628,92 грн. Також у вказаному листі зазначено, що залишок нарахованої заборгованості буде виплачений відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

З вказаними обставинами позивач не погоджується, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно положень ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна боржником, за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі, якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Оскільки рішення суду від 31.01.2020 по справі №520/14348/19 виконано частково, а саме здійснено передбачений рішенням перерахунок, проте виплату проведено лише з 01.04. 2020 у розмірі 57047,39 грн та, за додатковими відомостями, з моменту вступу рішення в законну силу, за період з 03.03.2020 по 31.03.2020 в розмірі 32628,92 грн, заборгованість по пенсії за період з 01.10.2017 по 31.03.2020 не виплачена та становить 1046375,70 грн.

Таким чином, рішення від 31.01.2020 по справі №520/14348/19, виконано відповідачем лише в частині проведення перерахунку пенсії позивача за один місяць.

Відповідач, обґрунтовуючи відмову у виплаті пенсії за рішенням від 31.01.2020, яке набрало законної сили, на користь позивача за період з 01.10.2017 по 31.03.2020, посилається на те, що постановою КМ України від 28.08.2018 №649 визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на дану мету, а також те що до ПФ України направлено лист про виділення коштів для забезпечення виконання рішення суду.

Тобто, заборгованість по пенсії за період з 01.10.2017 по 31.03.2020 не виплачена та становить 1046375,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права. Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні по справі "Міллер проти Австрії" від 16.12.1974 року, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.

Позиція Суду була підтверджена і у рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996 року, згідно з яким, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам; з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи те, що право позивача на перерахунок пенсії встановлено чинним законодавством України і не заперечується відповідачем, а також враховуючи дотримання всіх вимог, передбачених для проведення перерахунку пенсії, посилання ГУ ПФУ в Харківській області на відсутність коштів для проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі, порушує гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Варто зазначити, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а згідно статей 21,22 Основного Закону України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Суд України дав у рішенні № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року, згідно з яким "...конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Враховуючи визначене у рішеннях Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема, пенсіонерів, які отримують пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Наявність постанови КМ України від 28.08.2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" не звільняє відповідача від обов`язку, як здійснити перерахунок пенсії позивача, так і виплатити йому суму заборгованості за весь період, починаючи з 01.01.2017 без будь-яких обмежень, з урахуванням виплачених сум.

Наведена постанова не врегульовує порядок виконання судового рішення про зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії, а тому посилання на неї відповідача при виконанні рішення суду є безпідставними.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладену в листах від 20.03.2020 №700/04-10-20 та від 26.03.2020 №706/04-10-20, із посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649, виплатити залишок нарахованої заборгованості пенсії за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 520/14348/19, відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи положення ст. 245 КАС України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача виплатити за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 520/14348/19 залишок нарахованої заборгованості пенсії у розмірі 1046375,70 грн без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649.

Таким чином, позов ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка викладена в листах від 20.03.2020 №700/04-10-20 та від 26.03.2020 №706/04-10-20, із посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649, виплатити залишок нарахованої заборгованості пенсії за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 520/14348/19.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 520/14348/19 залишок нарахованої заборгованості пенсії у розмірі 1046375,70 грн (один мільйон сорок шість тисяч триста сімдесят п`ять гривень 70 копійок) без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч. 3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено 27 травня 2020 року.

Суддя Мар`єнко Л.М.