Рішення № 89485941, 28.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Справа № 160/2340/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні в м.Дніпрі адміністративну справу №160/2340/20 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Паламарчука Віталія Віталійовича (01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 35; код ЄДРПОУ 38619024), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Паламарчука Віталія Віталійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Ірклієнко Юрія Петровича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договору банківського вкладу "Поточний рахунок "Ощадний" для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" №980-027-000003563;

-зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Паламарчука Віталія Віталійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на загальну суму 7 041, 31 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протиправно не вніс інформацію про його рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» (далі – ПАТ «Банк Михайлівський», Банк), до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке не включення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу. При зверненні до банка-агента Фонду позивач дізнався, що його не включено до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки такі кошти були переведені на рахунок позивача за договором укладеним з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», який в силу положень статті 215 Цивільного кодексу України та пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним правочином, а відповідно у позивача не виникло права на перераховані грошові кошти. Натомість, позивач вважає, що даний договір банківського вкладу є дійсним та реальним, у зв`язку з чим Уповноваженою особою було допущено протиправну бездіяльність, оскільки відповідачем протиправно не включено ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/2340/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 р. вищезазначений позов був залишений без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної зави без руху шляхом надання позивачем до суду належним чином завірених доказів на підтвердження фактичних обставин справи та письмових пояснень з їх документальним підтвердженням (докази) щодо наявності у позивача поважних причин для пропуску строку звернення до суду із даним позовом у період з серпня 2016 року по 03 травня 2019 р.

18 березня 2020 р. на виконання ухвали суду від 02 березня 2020 р., позивач виправив вказані недоліки позовної заяви та, зокрема, надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 р. суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/2340/20.

Також даною ухвалою Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2340/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

10 квітня 2020 р. до суду надійшов від представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти заявлених до суду позовних вимог та зазначив, що Уповноваженою особою вчинялися всі передбачені законом дії щодо перевірки правочинів, а відтак протиправна бездіяльність останньої відсутня. При цьому, відповідач наголосив, що кошти були отримані позивачем не на підставі договору банківського вкладу чи рахунку, а за договором позики, що виключає їх відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в силу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі після внесення змін до останнього Законом України від 1736-VIII. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 не може бути прирівняним до вкладника неплатоспроможного банку, що виключає гарантії з відшкодування Фондом коштів. Договір, укладений позивачем з ТОВ "ІРЦ", є двостороннім, без участі Банку, як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором по своїй природі не є вкладом згідно із Законами України «Про банки і банківську систему» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

21 квітня 2020 р. та 27.04.2020 р. до суду надійшли від ОСОБА_1 направлені засобами електронного та поштового зв`язку ідентичні за змістом відповіді на відзив, в яких позивач зазначив, що викладені у відзиві доводи відповідача не спростовують зазначених позивачем обставин і наведеного у позовній заяві обґрунтування. Позивач зазначив, що отримував послуги у банківський установі, а у відповідному договорі були прописані рахунки, відкриті на ім`я позивача у ПАТ «Банк Михайлівський». При цьому, позивач зауважив, що його жодним чином не було повідомлено про те, що на даний договір не поширюється дія Закону України «Про банки і банківську діяльність» та гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також позивач вважає, що оскільки переказ коштів йому здійснювався на виконання договору, укладеному із ТОВ «ІРЦ», а Банк не є стороною даного правочину, то у відповідача відсутнє право перевіряти даний договір на нікчемність.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду письмових пояснень, заперечень, заяв або клопотань до суду не надав.

Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11 квітня 2016 р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» за №980-027-000003563, згідно з яким позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей.

Також 11 квітня 2016 р. позивачем (Позикодавець) укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі – ТОВ «ІРЦ», Позичальник) договір за №980-027-000219069 від 11.04.2016 р. тип договору «Капітал +» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку), на виконання умов якого ОСОБА_1 згідно квитанції №QS377601 від 11.04.2016 р. перераховано 7000, 00 грн. на рахунок ТОВ «ІРЦ» за призначенням: «Переказ коштів згідно Договору №980-027-000219069 від 11/04/2016».

Так, за умовами укладеного ОСОБА_1 із ТОВ «ІРЦ» договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 7000, 00 грн. на строк не більше 14 днів, а ТОВ «ІРЦ» зобов`язується виплатити проценти у безготівковій формі на рахунок позивача № НОМЕР_4 у ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935) та повернути позивачу кошти на рахунок позивача № НОМЕР_5 у ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935).

При цьому, пунктом 5.4.3 договору за №980-027-000219069 від 11.04.2016 р. передбачено право Позичальника достроково повернути кошти з власної ініціативи.

19 травня 2016р. на рахунки позивача № НОМЕР_4 у ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935) та № НОМЕР_5 у ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935) зараховано кошти у загальній сумі 7041,31 грн., які перераховані ТОВ "ІРЦ", а саме:

- в сумі 7000, 00 грн. з призначенням платежу: «Повернення коштів згідно з договором №980-027-000219069 від 11.04.2016»;

- у сумі 41,31 грн. з призначенням платежу: «Оплата процентів по договору №980-027-000219069 від 11.04.2016».

Вищенаведене підтверджується довідками про стани рахунків у ПАТ «Банк Михайлівський за №3Г-ЕП(К)/2054 від 16.08.2016 р. та за №3Г-ЕП(К)/2055 від 16.08.2016 р., в яких позивача також повідомлено про нікчемність перелічених транзакцій із зарахування коштів на банківський рахунок позивача відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

23 травня 2016 р. запроваджено тимчасову адміністрацію Банку на підставі рішення Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» за №4/БТ від 23.05.2016 р. і рішення виконавчої дирекції Фонду «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський» за №812 від 23.05.2016 р. та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Ю.П.

Із 13.07.2016 р. розпочато процедуру ліквідації Банку на підставі рішення Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» №124-рш від 12.07.2016 р. і рішення виконавчої дирекції Фонду «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» №1213 від 12.07.2016 р.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1758 від 21.06.2018 р. продовжено строк ліквідації Банку на два роки з 13.07.2018 р. до 12.07.2020 р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 11 лютого 2020 р. змінене уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" на ОСОБА_2 з 12 лютого 2020 р.

Згідно із наданими ОСОБА_1 до суду разом із позовною заявою виписками, станом на день запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» на рахунку № НОМЕР_2 позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» залишок коштів становив -7000,00 грн., а на картковому рахунку № НОМЕР_4 - 343,88 грн.

За інформацією на офіційному сайті Фонду, виплати гарантованого відшкодуванні вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» розпочалися 15 липня 2016 р.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив про часткове отримання коштів з карткового рахунку № НОМЕР_4 , а саме: через банк «Кредит Дніпро» 08 серпня 2016 р. в сумі 302, 57 грн.

При цьому, як стверджує позивач, решта коштів, які обліковуються Банком на рахунку № НОМЕР_2 у розмірі 7000, 00 грн. та на рахунку № НОМЕР_4 в сумі 41,31 грн. йому не були виплачені та щодо них відсутня інформація в реєстрі на виплати гарантованого відшкодування у відповідності до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З огляду на викладене, 15 серпня 2016 р. ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи і заявою з проханням надати йому інформаційну довідку (виписку) про стан рахунків, відкритих на його ім`я у Банку.

У відповідь на дану заяву позивач отримав вищезазначені довідки та листи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» за підписом його представника за довіреністю Кобець О.В., а саме:

- лист «Повідомлення про нікчемність правочину» за вих. №3Г-ЕП(К)/2054/1 від 16.08.2016 р., в якому останнім з посилання на ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України та ст. 37, п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було повідомлено ОСОБА_1 про те, що переказ коштів (транзакція), здійснена ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 р. в сумі 7000, 00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-027-000219069 від 11.04.2016» на рахунок № НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_1 є нікчемним;

- лист «Повідомлення про нікчемність правочину» за вих. №3Г-ЕП(К)/2055/1 від 16.08.2016 р., в якому останнім з посилання на ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України та ст. 37, п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було повідомлено ОСОБА_1 про те, що переказ коштів (транзакція), здійснена ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 р. в сумі 41,31 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-027-000219069 від 11.04.2016» на рахунок № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 є нікчемним.

Зі змісту наданої відповідачем разом із відзивом на позовну заяву Актом тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності за №2 від 01.06.2016 р. слідує, що Комісією по перевірці правочинів (у т.ч. договорів) на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними (далі - Комісія), в ході перевірки виявлено, що Банком 19.05.2016 р. виконано платіжні документи ТОВ "ІРЦ" з перерахування коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн., при цьому фінансових можливостей товариства, зокрема, залишку коштів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів. Комісією встановлено, що за ознаками нікчемності та обставин, наведених у додатку до акту, зазначені правочини (транзакції) підпадають під критерії, передбачені п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з копією додатку 1 до акта №2 в ході перевірки встановлено, що між ТОВ "ІРЦ" і Банком укладено Договір доручення №1 від 11.11.2014 р., згідно з умовами якого Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ "ІРЦ", як Довірителя, на умовах строковості та платності. Відповідно до предмету Договору доручення Банк мав право укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ "ІРЦ" грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою передбаченою відповідним додатком до даного договору.

08 квітня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича із заявою щодо видачі позивач інформаційної довідки про стан усіх, відкритих на його ім`я рахунків у ПАТ «Банк Михайлівський», у відповідь на яку позивач отримав складену представником Банка Довідку за №3Г1(К)0607 від 16.04.2019 р., в якій позивачу повідомлено, що вищевикладені перекази коштів (транзакції) є нікчемними правочинами, оскільки на момент проведення таких переказів (транзакцій) ТОВ «ІРЦ» не мало у своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за договором №980-027-00219069 від 11.04.2019 р., тому набуття товариством у розпорядження коштів ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог діючого законодавства України та всупереч прямої заборони Національного банку України на укладення такого роду договорів.

Також у даній довідці зазначено, що на рахунок позивача було безпідставно та в порушення вимог діючого законодавства зараховано кошти, що належать Банку та зауважено, що право власності у позивача на них не виникає, а, отже, подальше здійснення ОСОБА_1 будь-яких дій по розпорядженню цими коштами, що належать ПАТ «Банк Михайлівський», також є нікчемними.

Вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли у сфері функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI від 23.02.2012 р. (далі - Закон №4452) (у редакції, чинній на час введення тимчасової адміністрації банку), Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №4452, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У ч. 1 ст. 2 Закону №4452 викладено наступні визначення понять:

-вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п. 3);

-вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4).

Зважаючи на суб`єктний склад сторін у справі, предмет і підстави позову та встановлені судом фактичні обставини цієї справи, при її вирішенні необхідно врахувати відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки Верховного Суду у постанові від 21.12.2019 р. у справі №823/1674/18 у подібних правовідносинах.

У пунктах 49-51 цієї постанови Верховний Суд зазначив наступне:

«49. Зміст вказаних фактичних обставин свідчить про те, що у межах спірних правовідносин ПАТ "Банк Михайлівський" виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорі №980-021-000182745, укладеному 28.01.2016 між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та позивачем, з наступними змінами.

50. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був повідомлений банком під підпис про непоширення гарантій банку на кошти у сумі 18500,00 грн станом на 19.05.2016, повернуті на рахунок позивача за договором позики з небанківською фінансовою установою від 28.01.2016 (із змінами внесеними 15.03.2016).

51. Отже, у справі, яка розглядається, кошти позивача відповідають чітко визначеним критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону №4452-VI Законом №1736-VІІІ, а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивач, відповідно - до вкладника.».

Тобто, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» №1736-VIII від 15.11.2016 р., яким Прикінцеві положення Закону №4452 доповнено п. 15, наступного змісту:

«До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників».

Як встановлено судом, позивачу відкрито у Банку рахунки № НОМЕР_5 та № НОМЕР_4 , на які зараховано кошти у загальній сумі 7041, 31 грн., які надійшли від ТОВ «ІРЦ».

Наявні у справі копія додатку 1 до Акта Комісії №2 від 01.06.2016 р., згідно з яким встановлено укладення між Банком і ТОВ «ІРЦ» Договору доручення №1 від 11.11.2014 р., яким передбачено, що Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ «ІРЦ», мав право укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ «ІРЦ» грошових коштів у позику від фізичних осіб, наявний у справі витяг з додатку 2 до вказаного акта, яким підтверджується повернення позивачу залучених ТОВ «ІРЦ» коштів, а також висновок Верховного Суду у п. 49 постанови від 21.12.2019 р. у справі №823/1674/18 про те, що у межах спірних правовідносин Банк виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорі, укладеному між позивачем і небанківською установою, дають підстави для висновку про те, що договір, укладений між позивачем і ТОВ «ІРЦ» за участю Банку, як повіреного.

Зважаючи на те, що банківські рахунки відкриті Банком на користь позивача, кошти зараховані Банком на рахунок позивача на умовах договору банківського рахунку, а також з огляду на відсутність доказів про те, що позивач був повідомлений Банком під підпис про непоширення гарантій на вказану суму коштів, залучених ТОВ «ІРЦ» через Банк, що виступив повіреним, та враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 21.12.2019 р. у справі №823/1674/18, суд дійшов висновку про належність позивача до вкладників Банку, на якого поширюється гарантії відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №4452, Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (ч. 2 ст. 27 Закону №4452).

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012 р., передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Натомість, доказів того, що Уповноваженою особою відповідно до ст. 27 Закону №4452 включено позивача до Переліку вкладників або протягом процедури ліквідації подано до Фонду додаткову інформацію про позивача, який має право на відшкодування котів за вкладом у сум 7041, 31 грн., відповідач до суду не надав, про наявність таких доказів - не зазначив, а судом таких фактів не встановлено.

Оцінюючи правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд зважає на таке.

Згідно із абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону №4452 гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Такі випадки визначені у ч. 4 ст. 26 Закону №4452, однак про їх наявність ніхто з учасників справи не стверджував і доказів не надав, а судом таких випадків не встановлено.

Щодо визнання нікчемним правочину відповідно до п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, про що зазначено у повідомленнях про нікчемність транзакцій, суд зазначає наступне.

Пунктами 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 передбачено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7);

- банк уклав правочин (у т.ч. договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (п. 8);

- здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (п. 9).

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

При вирішенні справи суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 р. по справі №826/1476/15 про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав, за яких правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону №4452 (п. 42). Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі право-чини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 р., та договорами з відповідними клієнтами. Банку (п. 45). Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону №4452 не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею (п. 46). При цьому при виявленні нікчем-них правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину (п. 48).

Так, у справі відсутні докази, які б достовірно і переконливо свідчили про те, що умови укладеного між позивачем і Банком правочину (договір банківського рахунку) передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Водночас зміст укладеного між Банком і позивачем договору банківського рахунку за №980-027-000003563 від 11.04.2016 р., дослідженого судом, таких умов не передбачає.

Відповідачем не зазначено фактичних обставин і не надано суду доказів того, що позивач є пов`язаною особою банку в розумінні Закону №4452.

Відповідачем не зазначено фактичних обставин і не надано суду доказів здійснення Банком після віднесення його 22.12.2015 р. до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів з позивачем, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Трансакції з перерахування коштів з рахунків ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивача, зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду у п. 45 постанови від 04.07.2018 р. по справі №826/1476/15, не є правочином, укладеним між Банком та позивачем, тому посилання відповідача на нікчемність цього правочину відповідно до п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 є безпідставними і не доводять правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на встановлені для Банку обмеження постановою Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 р., якою цей банк віднесено до категорії проблемних, суд відхиляє як безпідставні, оскільки жодних обмежень щодо укладення з позивачем договору банківського рахунку та зарахування на рахунки позивача коштів від ТОВ «ІРЦ» цією постановою не встановлено.

Водночас, як вбачається із встановлених судом обставин справи, укладення договору банківського рахунку і зарахування коштів на рахунки позивача відбулося до запровадження тимчасової адміністрації банку (23.05.2016 р.), що не суперечить ч. 3 ст. 36 Закону №4452, якою встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Посилання відповідача на здійснення Банком кредитних операцій та на обставини повернення ТОВ «ІРЦ» коштів фізичним особам, суд не бере до уваги, оскільки вони не стосуються взаємовідносин між Банком і позивачем та не спростовують факти відкриття позивачу банківського рахунку і зарахування на нього коштів.

Посилання відповідача на те, що договір позики, укладений між позивачем і ТОВ «ІРЦ», є двосторонніми без участі Банку, спростовується фактичним обставинами цієї справи, які вказують на те, що Банк діяв на підставі Договору доручення, укладеного з названим Товариством.

Отже, судом не встановлено обмежень щодо укладення договору банківського рахунку чи зарахування на нього коштів від іншої особи, а також передбачених ч. 3 ст. 36 і п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 обставин, з якими пов`язується нікчемність правочину.

Про наявність інших правових підстав нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) чи доказів визнання цього правочину недійсним у судовому порядку або застосування рішенням суду наслідків недійсності нікчемного правочину відповідачем не зазначено й до суду таких не надано.

Зважаючи на недоведеність відповідачем наявності передбачених ст.ст. 26, 36, 38 Закону №4452 підстав для не відшкодування позивачу коштів у сумі 7041,31 грн. за рахунок Фонду, суд дійшов висновку про те, що гарантії Фонду поширюються на відшкодування позивачу цих коштів.

Враховуючи, що згідно із ст. 26 Закону №4452 позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, але не був включений Уповноваженою особою до переліку вкладників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, суд дійшов висновку про допущення цим відповідачем протиправної бездіяльності, яка порушила право позивача на одержання гарантованої суми відшкодування.

З метою ефективного захисту і поновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про зобов`язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію про рахунок позивача, за яким позивач має право на отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду у сумі 7041,31 грн.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві ОСОБА_1 доводи є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Паламарчука Віталія Віталійовича (01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 35; код ЄДРПОУ 38619024), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Ірклієнко Юрія Петровича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договору банківського вкладу "Поточний рахунок "Ощадний" для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" №980-027-000003563.

Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Паламарчука Віталія Віталійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на загальну суму 7 041, 31 гривня (сім тисяч сорок одна гривня тридцять одна копійка).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Н.В. Боженко