Ухвала суду № 89485828, 28.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

28 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/4254/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання незаконними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , разом – позивачі) звернулися з позовом до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання незаконними та скасування постанов від 03 березня 2020 року №52373374 та №52373322 про стягнення виконавчого збору в розмірі 112423,96 грн. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

22.05.2020 року позивачі звернулись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення:

· у виконавчому провадженні ВП № 61489056 на підставі виконавчого документа - постанови головного державного виконавця Луцького районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Будь С.Л., від 03.03.2020, № 52373374 про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави виконавчого збору в розмірі 112 423,96 грн.;

· у виконавчому провадженні ВП № 61489322 на підставі виконавчого документа постанови головного державного виконавця Луцького районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Будь С.Л., від 03.03.2020, № 52373322 про стягнення з ОСОБА_2 в користь держави виконавчого збору в розмірі 112 423,96 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 вказану заяву було повернуто позивачам без розгляду з підстав її невідповідності вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

26.05.2020 позивачі повторно, усунувши недоліки вказані в ухвалі від 25.05.2020, звернулись до суду із заявою про забезпечення позову, що містить аналогічні вимоги.

Заяву обґрунтовано наступним.

В межах виконавчих проваджень ВП № 52373374, ВП № 52373322 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно, в користь держави виконавчого збору в розмірі 112423,96 грн. з кожного, законність яких є предметом спору у даній справі, головним державним виконавцем Луцького районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Будь С.Л. вчинена низка дій з примусового виконання. Зокрема, накладено арешт на все майно боржників, звернено стягнення на зарплату ОСОБА_2 . Крім того, цим же державним виконавцем винесено постанову про арешт та опис майна боржників шляхом виїзду за місцем проживання боржників призначеним на 26.05.2020 .

У межах спору, який виник між сторонами, є підстави стверджувати про недопустимість ситуації, при якій одночасно здійснюється судовий розгляд справи про оскарження рішення державного виконавця та його примусове виконання.

Таким чином, подальше вчинення державним виконавцем будь-яких дій в рамках виконавчих проваджень може істотно ускладнити або унеможливити поновлення порушених прав позивачів у випадку задоволення заявленого ними позову про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Крім того, виконання оскаржуваних рішень спричинить порушення конституційного права позивачів володіти і розпоряджатись власністю, яка їм належить.

Також, наявність відкритого виконавчого провадження та загроза можливості проведення державним виконавцем виконавчих дій, створює реальну очевидну небезпеку та складність у подальшому, без вжиття заходів повороту виконання рішення (повернення стягнутих коштів), відновити права, свободи та інтереси позивачів.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи на підставі частини першої статті 154 КАС України.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає, що вказана заява не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є:

1) вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Позивачами не наведено жодних обґрунтованих доводів на підтвердження того, що невжиття засобів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивачів на недопустимість ситуації, при якій одночасно здійснюється судовий розгляд справи про оскарження рішення державного виконавця та його примусове виконання, оскільки приписами частини четвертої статті 150 КАС України визначено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, судове оскарження рішення суб`єкта владних повноважень не є безумовною підставою для зупинення дії оскаржуваного рішення або заборони вчиняти дії направленні на його виконання.

Також суд, критично ставиться до доводів позивачів про реальну очевидну небезпеку та складність у подальшому, без вжиття заходів повороту виконання рішення (повернення стягнутих коштів), відновити права, свободи та інтереси позивачів, оскільки поворот виконання рішення – це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є законодавчо закріпленою гарантією захисту цих прав.

Крім того, суд не бере до уваги твердження позивачів про те, що виконання оскаржуваних рішень спричинить порушення конституційного права позивачів володіти і розпоряджатись власністю, яка їм належить.

Оскільки оцінку легітимності втручання держави у право позивачів розпоряджатись своєю власністю буде надано судом при розгляді цієї справи по суті, а відтак це питання не може бути вирішено при розгляді заяви про забезпечення позову.

Належних та допустимих доказів про існування інших обставин, що є підставами для застосування заходів забезпечення позову в силу статті 150 КАС України, позивачем також не наведено.

Відтак, заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчих провадженнях ВП № 61489056, ВП № 61489322 не підлягає до задоволення з огляду на необґрунтованість.

Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання незаконними та скасування постанов – відмовити.

Копію ухвали направити позивачам.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, з урахуванням п.3 розділу VI “Прикінцевих положень” КАС України.

Суддя Ф.А. Волдінер