Постанова № 8948577, 05.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2010 р. № 40148/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд

в складі: головуючого судді Білової О.В.

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача Бочкова А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про визнання вимоги недійсною,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним рішення № 4144/10-5 Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2009 року, визнання недійсною вимоги про сплату боргу №Ю-735 від 30 березня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період з 12 березня 2009 року по 30 березня 2009 року на підставі направлення від 11 березня 2009 року №26/10-5, виданого Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, була проведена планова перевірка Кримської філії Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 16 лютого 2004 року по 31 січня 2009 року, повноти та своєчасності перерахування авансових платежів у вигляду сум страхових внесків за період з 01 січня 2005 року по 12 березня 2009 року, достовірності свідчень, наданих в систему персоніфікованого обліку свідчень за період з 16 лютого 2004 року по 31 грудня 2007 року.

За результатами перевірки був складений акт від 30 березня 2009 року №15-Ю, яким встановлені порушення п. 19 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІУ від 09 липня 2003 року (далі Закон) та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, в результаті чого:

- донарахована сума виплат для нарахування (6,4%, 6,46%, 19,92%, 32%, 33,2%) на суму 7,67 грн., у тому числі за період з 01 січня 2004 року 7,67 грн.,

- донарахована сума виплат, з якої утримуються внески (0,5-2%) на суму 7,67 грн., в тому числі за період з 01 січня 2004 року 7,67 грн.,

- зменшені страхові внески по ставкам (32%, 32,01%, 32,3%, 33,2%, 6,46%, 19,92%) на суму 1848,17 грн., в тому числі за період з -1 січня 2004 року на суму 1848,17 грн.,

- донараховані страхові внески по ставкам (32%, 32,01%, 32,3%, 33,2%, 6,46%, 19,92%) на суму 2660,11 грн., в тому числі за період з 01 січня 2004 року на суму 2660,11 грн.

Не погодившись з актом перевірки, позивач 09 квітня 2009 року до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим направив зауваження до акту перевірки, а також до вимоги про сплату боргу від 30 березня 2009 року.

14 квітня 2009 року начальником Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим було прийнято рішення №4144/10-5.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, направив скаргу до Управління Пенсійного фонду України, рішенням якого №1079/09-10 від 17 червня 2009 року позивачу було відмовлено у задоволенні його скарги.

У звязку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

В ході судового розгляду справи представником позивача були надані уточнення до позову, в яких позивач уточнив підстави свого позову, зазначивши, що ставка в розмірі 6,46 % для нарахування внесків до пенсійного фонду щодо доходів, що були виплачені ОСОБА_1, застосована підприємством правомірно. Даний висновок обґрунтований тим, що з ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, а не договір цивільно-правового характеру. Як зазначила представник позивача, з урахуванням перерахунку всіх сум як донарахованих за результатами перевірки внесків, так і наявних переплат, у підприємства відсутня будь-яка недоїмка зі сплати страхових внесків.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим - в судове засідання не зявився, про день, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, надав заперечення проти позову, в яких просив суд справу розглядати без участі його представника, та зазначи, що працівник ОСОБА_1 працював на підприємстві за цивільно-правовим договором, а тому страхові внески повинні сплачуватися по ставці 32,3%.

Ухвалою суду від 05 січня 2010 року закрито провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про визнання рішення та вимоги недійсними в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення № 4144/10-5 Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2009 року.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»зареєстроване Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області 29 липня 1993 року. (а.с.26)

Згідно довідки Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №618/10/40-056 від 24 вересня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України» (код ЄДРПОУ 20212313) в 2005 році було зареєстроване платником фіксованого сільськогосподарського податку. (а.с.116)

З 12 березня 2009 року по 30 березня 2009 року на підставі направлення від 11 березня 2009 року №26/10-5, виданого Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим була проведена планова перевірка Кримської філії Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 16 лютого 2004 року по 31 січня 2009 року, повноти та своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум страхових внесків за період з 01 січня 2005 року по 12 березня 2009 року, достовірності свідчень, наданих в систему персоніфікованого обліку свідчень за період з 16 лютого 2004 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої був складений акт від 30 березня 2009 року №15-Ю. (а.с.8-13)

Зазначеним актом встановлені порушення п. 1,3 ст. 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, в результаті чого зменшені страхові внески по ставкам (32%, 32,01%, 32,3%, 33,2%, 6,46%, 19,92%) на суму 1848,17 грн., в тому числі за період з 01 січня 2004 року на суму 1848,17 грн.; донараховані страхові внески по ставкам (32%, 32,01%, 32,3%, 33,2%, 6,46%, 19,92%) на суму 2660,11 грн., в тому числі за період з 01 січня 2004 року на суму 2660,11 грн.

На підставі акту Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим була сформована вимога №15-Ю від 30 березня 2009 року на суму 811,94 грн. (а.с.14)

Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим було подано зауваження до Акту №15-ю від 30 березня 2009 року, за результатами якого 14 квітня 2009 року прийнято рішення №4144/10-5, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»про узгодження вимоги про сплату боргу №Ю-735 від 30 березня 2009 року залишено без задоволення. (а.с.20-21)

27 квітня 2009 року позивач звернувся зі скаргою №239 до Управління Пенсійного фонду України (а.с.22-23), рішенням якого від 17 червня 2009 року №10791/09-10 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»в межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим від 30 березня 2009 року №Ю-735 на суму 811,94 грн. залишено без розгляду. (а.с.24-25)

Як встановлено судом, підставою для формування вимоги про сплату боргу від 30 березня 2009 року №Ю-735 на суму 811,94 грн. стали факти, встановлені в Акті, а саме, застосування ставки 6,46% до виплат, що здійснювалися за договором цивільно-правового характеру, замість ставки в розмірі 32,3%.

Позивач у заявах, скаргах до органів Пенсійного фонду та в позовній заяві зазначив, що ОСОБА_1 в період квітень-грудень 2005 року знаходився в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України», а тому ставка для нарахування внесків застосована правомірно в розмірі 6,46%, а не 32,3%, як для осіб, що працюють за договорами цивільно-правового характеру.

Розмір ставки 6,46% визначений Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року №400/97-ВР.

Так, відповідно до абз. 7 п. 1 ст. 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” для платників фіксованого сільськогосподарського податку збір на обов'язкове пенсійне страхування визначається окремо за спеціальною ставкою від об'єкта оподаткування. Спеціальна ставка встановлюється у 2005 - 2006 роках у розмірі 20 відсотків від ставки, встановленої абзацом другим цього пункту, та підлягає щорічному збільшенню на 20 відсоткових пунктів у наступних бюджетних роках до досягнення загального розміру ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Абзацем другим цього пункту встановлена ставка оподаткування в розмірі 33,2%.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09 липня 2003 року цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до абз. 1 п.п. 1 п. 8 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року): страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору. Платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 5 - 10 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом.

Відповідно до п.п. 5 п. 8 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” платники фіксованого сільськогосподарського податку сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи за найманих працівників за спеціальною ставкою, визначеною Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду сторожа до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»на підставі строкового трудового договору - контракту, про що виданий наказ №8 від 04 березня 2005 року (а.с.18), та звільнений з роботи за власним бажанням наказом №41 від 24 липня 2006 року. (а.с.19)

Відомості про роботу на умовах трудового договору в Товаристві з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»внесені до трудової книжки ОСОБА_1, копія якої долучена до матеріалів справи. (а.с.121-122)

Штатним розкладом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України», (що діяв з 01 березня 2005 року), передбачено посаду робітника, на яку зараховано ОСОБА_1 за контрактом до 31 грудня 2005 року. (а.с.117)

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодекс законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодекс законів про працю України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно до ч. 1,2,4 ст. 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Таким чином, судом встановлено, що правові відносини, які виникли між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою «Сади України»є трудовими, а ОСОБА_1 є найманим працівником позивача для цілей застосування Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, суд прийшов до висновку про безпідставність донарахування позивачу суми внесків за квітень-грудень 2005 року за ставкою 32,3% відносно витрат на оплату праці ОСОБА_1

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що винагорода ОСОБА_1 виплачувалася відповідно до відомостей, що складені на осіб, які виконували роботи за договором цивільно-правового характеру як підставу відносити ОСОБА_1 до зазначених осіб з огляду на те, що його статус як найманого працівника підтверджується належними та достатніми доказами, наданими позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом з наданого позивачем розрахунку та акту від 30 березня 2009 року №15-Ю, сума внесків, яка донарахована відповідачем за квітень-грудень 2005 року на суми оплати праці ОСОБА_1, складає 1604,13 грн., що дорівнює різниці між нарахуваннями в розмірі 32,3% та 6,46% на фонд оплати його праці. Отже, сума донарахувань (занижень страхових внесків) за результатами перевірки становить 1056,48 грн.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для формування вимоги про сплату боргу №Ю-735 від 30 березня 2009 року в сумі 811,94 грн., оскільки сума виявлених при перевірці та відображених в акті завищень страхових внесків в розмірі 1848,17 грн. перевищує суму виявлених занижень таких внесків.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність рішення відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме недодержання принципу обґрунтованості при формуванні вимоги про сплату боргу.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсною вимоги про сплату боргу №Ю-735 від 30 березня 2009 року в сумі 811,94 грн. у звязку з непідтвердженням наявності такого боргу.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 5, абз. 1 п.п. 1 п. 8, п.п. 5 п. 8 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09 липня 2003 року, ст.4 „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року №400/97-ВР, ст. ст. 21,24, 48 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України» до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про визнання вимоги недійсною задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною вимогу Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про сплату боргу №Ю-735 від 30 березня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»(Харківська область, Кегичівський район, с. Красне) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

У повному обсязі постанова виготовлена 11 січня 2010 року.

Суддя Білова О.В.