Рішення № 89485595, 27.05.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 р. № 400/1642/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056 Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр. Центральний, 141-В, м. Миколаїв, 54055 Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання протиправною та скасування постанови від 30.03.2020 р. ВП № 56101084; визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 3-я особа Головне управління у Миколаївській області Державної казначейської служби України ( з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) про:

- визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Сазонова Д.К. від 30.03.2020 по ВП № 56101084 про повернення виконавчого документа на підставі п.9 ст.37 Закону України « Про виконавче провадження»,

- визнання протиправною бездіяльність державного виконавця по примусовому виконанню рішення суду по справі № 487/5465/17 в межах виконавчого провадження № 56101084,

- зобов`язання Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) вжити вичерпних заходів, передбачених чинним законодавством, насамперед Законом України від 02.06.2016 № 1404 « Про виконавче провадження» та Законом України від 05.06.2012 № 4901 « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» по виконанню в повному обсязі рішення суду згідно виконавчого листа № 487/5465/17 в частині виплати нарахованої пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням.

- зобов`язання Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у встановленому статтями 361-366 КАС порядку ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами рішень П`ятого апеляційного адміністративного суду, зазначених в постанові від 30.03.2020 по ВП № 56101084, про результати яких повідомити ОСОБА_1 в установленому порядку, як особу, права якої були визначені цими рішеннями.

- стягнення з Головного управління у Миколаївській області Державної казначейської служби України судові витрати в сумі 2492,1 грн., понесені у зв`язку з розглядом справи в порядку ст.287 КАС України по ВП № 56101084, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання встановленої суми з єдиного казначейського рахунку,

- стягнення з Головного управління у Миколаївській області Державної казначейської служби України 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності посадових осіб відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), допущеної при примусовому виконанню рішення суду по справі № 487/5465/17 в межах виконавчого провадження № 56101084, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання визначеної суми єдиного казначейського рахунку.

Ухвалою суду від 07.05.2020 до участі у справі в якості відповідача було залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та виключеного його з числа третіх осіб, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

15.05.2020 позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив виключити п.5 прохальної частини позовної заяви від 21.04.2020 щодо позовних вимог про зобов`язання Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у встановленому статтями 361-366 КАС порядку ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами рішень П`ятого апеляційного адміністративного суду, зазначених в постанові від 30.03.2020 по ВП № 56101084, про результати яких повідомити ОСОБА_1 в установленому порядку, як особу, права якої були визначені цими рішеннями.

Відповідно до ст.ст.44,47 КАС України, суд ухвалив розглядати справу з урахуванням змінених позовних вимог.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу без фактичного виконання в повному обсязі рішення суду та без вжиття заходів примусового виконання рішення суду є протиправною. Бездіяльність державного виконавця порушує ст.129-1 Конституції України, ст.370 КАС України, всупереч ст.18,63 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не вжив відповідних заходів реагування до боржника (попередження, накладання штрафу, вжиття заходів щодо інформування органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення). Державним виконавцем не були вжиті заходи передбачені Законом України № 4901 « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в частині виплати пенсії через центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Тривала протиправна бездіяльність державного виконавця призвела до суттєвої зміни його звичного укладу життя, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації та поновлення своїх прав шляхом чисельних звернень до виконавчої служби та підготовкою позову, що спричинило тривалий психоемоційний дискомфорт, душевні переживання, страждання та незручності, погіршився стан здоров`я, тому просить стягнути з казначейства 10 000 грн.

Відповідач 1 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки виконавчий документ не може бути виконано без участі боржника, у боржника наявні поважні причини невиконання згідно правових висновків Верховного суду, тому накладання штрафу повторно на боржника неможливо. Крім того, повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий лист до виконання.

Відповідач 2 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не було учасником справ, по яких позивач просить ініціювати їх перегляд за нововиявленими обставинами, П`ятий апеляційний суд не вирішував питання щодо їх прав та обов`язків. Звернення до суду є процесуальним право, а не обов`язком, тому суд не вправі покладати на особу обов`язок скористатись своїм процесуальним правом.

Відповідач 3 Державна казначейська служба України в Миколаївській області надала суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки органи Казначейства виконують рішення суду саме про стягнення коштів, а не рішення зобов`язального характеру, тому державний виконавець не передає до казначейства виконавчий лист, в якому не зазначена конкретна сума стягнення. Позивач не надав до суду жодних доказів щодо розміру судових витрат під час розгляду справи. Також позивач повинен був представити суду докази, які підтверджують спричинення йому моральної шкоди, а також наявність причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідача та спричиненою йому шкодою. Позивачем не доведено, що погіршення здоров`я, пов`язано саме з діями відповідача, а не стали наслідком старіння або природним зносом людського організму.

Третя особа: ГУ ПФУ в Миколаївській області надала суду пояснення, в яких просить у задоволенні позову відмовити, оскільки спірна постанова державного виконавця від 30.03.2020 прийнята відповідно до вимог Закону України « Про виконавче провадження». На виконання постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.11.2017 у справі № 487/5465/17 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016, різниця між отриманою позивачем пенсією та донарахованою за рішенням суду за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 включена до реєстру рішень, згідно постанови КМУ від 22.08.2018 № 649 « Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».

Позивач надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд встановив:

19.03.2018 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 56101084 по виконанню виконавчого листа виданого Заводським районним судом м. Миколаєва по справі № 487/5465/17 про зобов`язання ГУ ПФУ у Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2016, як пенсіонеру внутрішніх справ.

06.11.2018 державним виконавцем була винесена постанова про накладання штрафу в сумі 5100 на ПФУ в Миколаївській області, оскільки боржник листом повідомив ДВС, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено, а перерахунок різниці буде забезпечено в порядку передбаченому постановою КМУ № 103.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 по справі №400/2875/18, залишено без змін рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.12.2018, яким задоволено позов ПФУ про скасування постанови ДВС від 06.11.2018 за ВП № 56101084 про накладання штрафу в розмірі 5100.

30.01.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України « Про виконавче провадження».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 по справі № 400/556/19 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 30.01.2019 про закінчення виконавчого провадження.

20.03.2019 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

30.10.2019 головне управління ПФУ в Миколаївській області повідомило державного виконавця, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено, а різниця між отриманою та донарахованою пенсією за рішенням суду за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 570,96 грн. включена до реєстру рішень, згідно з постановою КМУ № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».

30.03.2020 державний виконавець постановою повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження», в якій зазначив, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичною відсутністю таких коштів у боржника виключає накладання на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин, а інших заходів примусового виконання, за рішеннями за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії відповідно до ст.63 Закону України « Про виконавче провадження» не передбачено.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" .

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.18 Закону України « Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, 2)надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачений ст.63 Закону України « Про виконавче провадження». За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення є мірою юридичної відповідальності, яка має стимулювати його негайно здійснити дії задля його виконання. У випадку, коли боржник ігнорує ці вимоги без поважних причин, то він на законних підставах притягується до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафних санкцій. Такі дії держави в особі відповідних органів є виправданими та мають легітимну мету - відновлення прав стягувача. Тому, за кожне повторне невиконання судового рішення боржник притягується до юридичної відповідальності.

Аналіз вищезазначеної норми свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк саме без поважних причин.

Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 по справі № 400/2875/18, яке набрало законної сили встановлено, що боржник не виконав рішення суду з поважних причин. Боржник вчинив всі необхідні дії, спрямовані на виконання рішення суду і неможливість його виконання зумовлена відсутністю у боржника коштів. ГУ ПФУ в Миколаївській області звернулось до ПФУ з проханням виділити додаткові кошти, а також включило неоплачену суму до відповідного реєстру заборгованості.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що рішення суду по справі № 487/5465/17 не виконується боржником – ГУ ПФУ в Миколаївській області з поважних причин, в зв`язку з відсутністю фінансування, тому державний виконавець позбавлений можливості повторно накласти на боржника штраф.

Оскільки на виконанні у державного виконавця знаходиться рішення зобов`язального характеру відповідач 1 не має можливості виконати рішення суду без участі боржника.

Надіслати органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення відповідач 1 не має право , оскільки ним не встановлено повторне невиконання без поважних причин боржником рішення суду.

Відповідно до ст.6 Закону України « Про виконавче провадження» передбачено, що органи казначейства виконують рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Рішення суду по справі № 487/5465/17 є рішенням зобов`язального характеру, тому правових підстав для надсилання його на виконання до казначейства відповідно до вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» немає.

Позивач просить визнати протиправну бездіяльність державного виконавця. Але протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти, як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Позивач не навів жодних мотивів/обґрунтувань стосовно того, що було проявом саме протиправної бездіяльності державного виконавця, тобто які фактичні обставини свідчать про те, що невиконання судового рішення є результатом невжиття державним виконавцем заходів, які він в межах своїх повноважень був зобов`язаний вжити, але не зробив цього .

Позивач не зазначив, які дії повинен був вчинити державний виконавець для того, щоб вплинути на фінансування, можливість виділення коштів Пенсійним фондом України для перерахування їх стягувачу - позивачу у справі.

Державний виконавець прийняв спірну постанову від 30.03.2020 про повернення виконавчого листа стягувачу, оскільки у боржника відсутні кошти, на які можливо звернути стягнення, а проведення інших виконавчих дій стосовно боржника виключає можливість виконання відповідного рішення, тому відповідач 1 правомірно прийняв спірну постанову.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Прийняття спірної постанови державним виконавцем не позбавляє позивача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Позивач просить стягнути з казначейства 10 000 грн. моральної шкоди, завданої протиправної бездіяльності відділу примусового виконання рішень, оскільки тривала протиправна бездіяльність державного виконавця призвела до суттєвої зміни звичайного укладу життя, тривалий час порушення його прав на отримання пенсійних виплат в повному обсязі згідно чинного законодавства фактично позбавило можливості отримати медичну допомогу з метою профілактичного лікування хвороб, які він отримав в період проходження служби в органах внутрішніх справ, що підтверджено висновком медичної комісії при звільненні на пенсію.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного Кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державною, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Конституція України ( ст. 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 2 ст. 23 Цивільного Кодексу України визначено, що моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я,

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів,

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна,

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При вирішенні спору про стягнення моральної шкоди необхідно з`ясувати : наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини у її заподіянні позивачеві.

Але позивач не надав суду будь-яких доказів своїх страждань та причинний зв`язок їх саме з рішенням або бездіяльністю державного виконавця. Оскільки вина відповідача у невиконанні рішення суду відсутня, тому й відсутні правові підстави для задоволенні позову в цій частині.

Позивач просить стягнути з Головного управління у Миколаївській області державної казначейської служби судові витрати в сумі 2491,10 грн., які складаються з 1351,3 грн. - відрив від звичайних занять,1140 грн. - витрати на підготовку справи до розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд не знайшов підстав для задоволення позову, тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, позивач не довів суду належними та допустити доказами, в чому протиправність дій та бездіяльності відповідача 1 та які права позивача порушенні, в зв`язку з прийняттям спірної постанови, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 43315529) , Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (пр. Центральний, 141-В, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 37992030) , Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007, ідентифікаційний код 43315529) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України, п. 3 розділу Прикінцевих положень КАС України, п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко