Рішення № 89485497, 28.05.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1624/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.04.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також – позивача) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Рубіжанське ОУПФУ), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Рубіжанського ОУПФУ щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2019;

- зобов`язати Рубіжанське ОУПФУ відновити пенсійні виплати та сплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат з 01.01.2019.

Також просить звернути рішення до негайного виконання, встановити судовий контроль за виконанням рішення.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Кремінському відділі Рубіжанського ОУПФУ.

Пенсія виплачувалась до січня 2019 року, з 01.01.2019 пенсію отримує з невідомих причин.

Позивач вважає, що, відповідач, припиняючи виплату пенсії, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, оскільки не існувало підстав для невиплати йому пенсії (у розумінні статей 47, 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003) та таким чином порушив її конституційні права, а тому звернулась з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав, подав відзив, в якому у задоволенні вимог просить відмовити повністю з таких підстав (арк. спр. 35-40).

06.04.2017 у зв`язку з переїздом позивач звернувся до відповідача з особистою заявою про взяття на облік, в якій просив запросити пенсійну справу за віком з управління Пенсійного фонду України в м. Біловодськ Луганської області.

До заяви про взяття на обік позивач додав довідку від 06.04.2017 № 0000169440 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та заяву про відкриття рахунку в АТ «Ощадбанк» від 06.04.2017.

13.04.2017 відповідач зробив запит № 158 пенсійної справи позивача з управління Пенсійного фонду України в м. Біловодськ Луганської області.

Відповідно до атестату управління Пенсійного фонду України в м. Біловодськ Луганської області від 10.05.2017 позивачу пенсію виплачено по 29.02.2016 та знято з обліку управління Пенсійного фонду України в м. Біловодськ Луганської області з 01.03.2016.

Пунктом 5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Порядок 1) (в редакції чинній на час звернення позивача) встановлено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає від п овід н у заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання /перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Відповідно до пункту 7 Порядку 1 (в редакції чинній на час звернення позивача) для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві про відновлення соціальних виплат інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Відповідач направив до управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області інформацію про фактичне місце проживання позивача, що зазначено в заяві від 10.05.2017, на розгляд Комісії для прийняття 56 рішення.

Згідно з пунктом 15 Порядку 1 (в редакції, що діяла на час звернення позивача за поновленням пенсії) орган, що здійснює соціальні виплати, лише на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Протоколом комісії Кремінської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 20.06.2017 № 49 (вх. від 02.08.2017 № 1331) вирішено призначити соціальні виплати позивачу.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Розпорядженням відповідача позивача взято на облік, як отримувача пенсії за віком, з 01.03.2016 за даними електронної пенсійної справи, як внутрішньо переміщену особу.

Відповідач здійснював нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.03.2016 по 31.01.2020. Заборгованості за цей період не має.

04.02.2019 відповідачем отримано лист управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області 31.01.2019 № 535. Листом від 31.01.2019 №535 відповідачу повідомлено про те, що довідку від 06.04.2017 № 0000169440 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видана управлінням соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України від 20.10.2014 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закону № 1706-VІІ) скасовано з 31.01.2019.

Відповідно до абз. 14 частини першої статті 12 Закону № 1706-VІІ структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Протоколом комісії Кремінської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 05.02.2019 № 128 (вх. від 14.02.2019 № 646/01) вирішено не призначати соціальні виплати позивачу.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, зазначена вище інформація щодо скасування довідки внутрішньо переміщеної особи від 06.04.2017 № НОМЕР_1 , що надійшла від управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області 04.02.2019, є іншим випадком у відповідності до пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV.

Враховуючи, що Пенсійним фондом України отримана інформація щодо скасування довідки внутрішньо переміщеної особи від 06.04.2017 № 0000169440, відповідач, керуючись пунктом 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV, пунктом 3 частини першої статті 12 Закону № 1706-VІІ, рішенням від 15.02.2019 № 909150170144 припинив виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2019. Таким чином, твердження позивача щодо того, що ним не отримує пенсія з 01.01.2019 є хибним, так само, як і те, що відповідне рішення про це відповідачем не приймалось.

Позивач (або його законний представник) із заявою про поновлення нарахування та виплати пенсії з 01.02.2019 або за отриманням роз`яснень щодо причин припинення пенсійних виплат до відповідача не звертався.

Щодо строку звернення до суду відповідач зазначив, що про порушення свого права на призначення та виплату пенсії позивач повинен був дізнаватися 26 числа кожного місяця, за який йому не було виплачено пенсію. Пенсія для пенсіонера є єдиним джерелом існування і про порушення своїх прав позивач дізнався, коли не отримав пенсію до 26.02.2019, до 26.03.2019 та надалі, а з позовом про поновлення своїх прав звернувся до суду 10.04.2020, що значно перевищує, встановлений абзацом 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів (фактично станом на 10.04.2020 (дата звернення з позовом) позивач уже рік не отримував пенсійних виплат).

Щодо стягнення з відповідача судових витрати за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно з частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, яка передбачає врахування майнового стану сторони. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 22 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2020 рік» затверджено доходи та видатки Пенсійного фонду України. Серед видатків у 2020 році відсутня така позиція, як сплата Пенсійним фондом України судового збору (або його розподілу).

Щодо зобов`язання відповідача подати у встановлення судом строк звіт про виконання судового рішення

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач у своєму позові не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконано, в зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права.

За таких обставин вважає, що не має правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.

Просить відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в повному обсязі.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 19).

Ухвалою від 30.04.2020 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 28.05.2020. Визнано не пропущеним строк звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 840,80 гривень за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі (арк. спр. 24-25).

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином (арк. спр. 32, 34).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач є пенсіонером за віком, пенсія призначена довічно, про що свідчить пенсійне посвідчення № 150458 НОМЕР_2 (арк. спр. 12).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.04.2017 № НОМЕР_1 , виданої управлінням соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації, фактичним місцем проживання/перебування позивача є - АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (арк. спр. 11).

За інформацією управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації від 07.05.2020 № 1666 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа з 06.04.2017. У заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 було вказано наступну адресу фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_3 . 31.01.2019 начальником органу соціального захисту населення було прийнято рішення про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» на підставі даних державного кордону системи «АРКАН» про перебування громадянки більше ніж 60 днів поспіль на тимчасово непідконтрольній Україні території (арк. спр. 31).

Згідно наданих відповідачем документів судом встановлено таке.

06.04.2017 позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, правонаступником якого є Рубіжанське ОУПФУ, із заявою про запит пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в м. Біловодськ Луганської області (арк. спр. 41 зворот. бік).

Розпорядженням відповідача позивача взято на облік, як отримувача пенсії за віком, з 01.03.2016 за даними електронної пенсійної справи, як внутрішньо переміщену особу (арк. спр. 44).

Відповідно до атестату управління Пенсійного фонду України в м. Біловодськ Луганської області від 10.05.2017 позивачу пенсію виплачено по 29.02.2016 та знято з обліку управління Пенсійного фонду України в м. Біловодськ Луганської області з 01.03.2016 (арк. спр. 41).

Протоколом комісії Кремінської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 20.06.2017 № 49 (вх. від 02.08.2017 № 1331) вирішено призначити соціальні виплати позивачу (арк. спр. 43).

Листом управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 31.01.2019 №535 відповідачу повідомлено про те, що довідку від 06.04.2017 № 0000169440 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України від 20.10.2014 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» скасовано з 31.01.2019 (арк. спр. 49 зворот. бік-50).

Протоколом комісії Кремінської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 05.02.2019 № 128 (вх. від 14.02.2019 № 646/01) вирішено не призначати соціальні виплати позивачу (арк. спр. 50 зворот. бік).

Відповідно до рішення Рубіжанського ОУПФУ від 15.02.2019 № 909150170144 припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2019 (арк. спр. 48 зворот. бік – 49).

Згідно з довідки Рубіжанського ОУПФУ від 12.05.2020 б/№ востаннє ОСОБА_1 отримала пенсію за січень 2019 року в сумі 4093,55 грн., з 01.02.2019 пенсія не нараховується та не виплачується (арк. спр. 51).

В інформації від 14.05.2020 № 902/03.2-31к Рубіжанське ОУПФУ зазначило, що за даними довідки про взяття на облік від 06.04.2017 №0000169440 ОСОБА_1 фактично зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , а за даними паспорта зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Пенсія ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 31.10.2017 нарахована та

виплачена на основну відомість жовтня 2017 року на розрахунковий рахунок ЛОУ АТ «Ощадбанк» 16.10.2017. Пенсія ОСОБА_1 нарахована управлінням та виплачена за період з 01.03.2016 по 31.01.2019. За даними управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації від 31.01.2019 №535 довідка внутрішньо переміщеної особи на ОСОБА_1 від 06.04.2017 №0000169440 скасована з 31.01.2019. На виконання пунктів 11 та 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування врегульовано постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» на підставі акту обстеження матеріально - побутових умов комісією з питань призначення (відновлення, відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийнято рішення від 05.02.2019 № 128 (вх. від 14.02.2019 №646/01) не призначати соціальні виплати ОСОБА_1 . На підставі зазначеної інформації виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.02.2019. Станом на дату надання інформації ОСОБА_1 з документами щодо поновлення виплати пенсії до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області не зверталася. Пенсія ОСОБА_1 виплачена по 31.01.2019 та не нараховувалась з моменту припинення (арк. спр. 52).

Будь-яке рішення Рубіжанського ОУПФУ про припинення виплат позивачу пенсії за віком відповідачем не надано.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Статтею 12 Закону № 1706-VII визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абзац сьомий частини першої статті 12 цього Закону).

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абзац частини першої статті 12 цього Закону).

Згідно статті 14 Закону № 1706-VII (Заборона дискримінації) внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058).

Стаття 4 Закону №1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону №1058 регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані у статті 49 Закону №1058.

Частиною першою статті 49 Закону №1058 передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений у частині першій статті 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” перелік підстав для припинення виплати пенсії підлягає розширеному тлумаченню лише у випадках, передбачених виключно законом.

Скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо не визначені законами як підстави для припинення виплати пенсії.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, держава зобов`язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 06.10.2015 у справі № 608/1189/14-а прийшов до аналогічних висновків та зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 53026124).

Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб”, від 05.11.2014 № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” та від 08.06.2016 № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Суд зазначає, що положення загального Закону №1058 підлягають застосуванню з врахуванням спеціального законодавства, яке регулює здійснення соціальних виплат щодо осіб, які мешкали на території, яка тимчасово не контролюється українською владою.

Як наслідок, суд аналізує спірні правовідносини з урахуванням положень як Закону №1058, так і Закону України «Про боротьбу з тероризмом», Закону № 1706-VII та інших законів.

Відповідач у запереченнях зазначив, що Пенсійним фондом України отримана інформація щодо скасування довідки внутрішньо переміщеної особи від 06.04.2017 № 0000169440, відповідач, керуючись пунктом 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV, пунктом 3 частини першої статті 12 Закону № 1706-VІІ, рішенням від 15.02.2019 № 909150170144 припинив виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2019.

Судом встановлено, що з 31.01.2019 начальником органу соціального захисту населення було прийнято рішення про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» на підставі даних державного кордону системи «АРКАН» про перебування громадянки більше ніж 60 днів поспіль на тимчасово непідконтрольній Україні території.

Тобто, припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2019 відбулось на підставі інформаційного обміну з Управлінням соціального захисту населення. Самого рішення про припинення виплати пенсії позивачу управлінням не приймалось.

Після цього відповідач з посиланням на положення Закону № 1706-VІІ робить висновок стосовно того, що позивач фактично не мешкає за адресою реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, що є на думку відповідача законодавчою підставою для припинення виплати пенсії.

Така позиція відповідача є хибною з огляду на те, що відповідно до положень спеціального Закону № 1706-VІІ, а саме: статті 12, питання щодо позбавлення особи статусу внутрішньо переміщеної внаслідок зміни фактичного місця проживання віднесені до повноважень не органу Пенсійного фонду України, а до повноважень структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи.

Як наслідок, відповідач не є тим органом, який відповідно до законодавства уповноважений надавати юридичну оцінку щодо місця проживання внутрішньо переміщеної особи.

Судом не виявлені колізії між положеннями статті 7 Закону № 1706-VІІ та статті 49 Закону №1058, оскільки як стаття 7 Закону № 1706-VІІ, так й інші статті цього Закону не регламентують порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі, що б суперечило положенням Закону №1058.

Відповідачем в якості підстави припинення виплати пенсії зазначена обставина того, що позивач фактично не мешкає за адресою реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.

Однак такої підстави припинення виплати пенсії не передбачено як загальним Законом № 1058, так не передбачено й Законом № 1706-VІІ або іншими законами.

Натомість, судом встановлено, що відповідач в порушення частини першої статті 49 Закону №1058 зовсім не виносив рішення про припинення виплати пенсії позивачу, фактично припинивши її виплату.

Що стосується періоду, з якого має бути відновлено виплату пенсії, судом з вищеописаних документів встановлено, що виплата пенсії позивачу припинена з 01.02.2019. Відповідно, з 01.02.2019 й підлягає відновленню порушене право позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що припинення з 01.02.2019 виплат позивачу раніше призначеної пенсії за віком є протиправним, що вказує на наявність підстав зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу саме з 01.02.2019 та виплатити утворену заборгованість.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Судом встановлено, що відповідачем у даному випадку допущена протиправна бездіяльність.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача як прийняття рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії.

Позиція відповідача стосовно вимоги про стягнення за рахунок асигнувань Рубіжанського ОУПФУ судового збору та відсутність, на його думку, правових підстав для такого стягнення з урахуванням положень частин першої та другої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є хибною з огляду на таке.

Судовий збір є видом судових витрат, питання розподілу якого врегульовано главою 8 Кодексу адміністративного судочинства України та нормами Закону України «Про судовий збір». Питання стягнення судового збору не є позовними вимогами, а в обов`язковому порядку вирішується судом при вирішенні справи по суті.

Як наслідок, посилання відповідача на положення статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при вирішенні питання про розподіл судового збору є безпідставним.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 30.04.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 840,80 грн. до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського ОУПФУ.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком з 01.02.2019.

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35 А) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01.02.2019 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком та виплатити усю заборгованість по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01.02.2019.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35 А) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця