Окрема думка судді № 89485468, 28.05.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

О К Р Е М А Д У М К А

судді Брегея Р.І. щодо розгляду заяви Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі – виконавча служба) про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 29 травня 2019 року у справі №811/1579/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – Управління) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії

28 травня 2020 року справа № 811/1579/18

Обставини справи.

29 травня 2019 року Кіровоградський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління (Том 1 а.с.176-179).

Суд зобов`язав відповідача провести перерахунок і виплату пенсії по інвалідності відповідно до приписів частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25 квітня 2019 року.

Рішення суду набрало законної сили 11 вересня 2019 року (Том 1 а.с.220-221).

10 лютого 2020 року виконавча служба відкрила виконавче провадження (Том 2 а.с.6).

Боржник перерахував пенсію, однак заборгованість за період з 25 квітня по 30 червня 2019 року у сумі 7255,93 грн. не виплатив, керуючись приписами Постанови Уряду України «Про погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду» від 22 серпня 2018 року №649 (далі – Постанова) (Том 2 а.с.7).

21 травня 2020 року виконавча служба звернулась до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду (Том 2 а.с.1-2).

Просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду з зобов`язання виплатити кошти у сумі 7255,93 грн., які нараховані за згаданий період, на їх стягнення.

Ухвалою суду від 27 травня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви.

Суд зробив висновок, що резолютивна частина рішення є чіткою та зрозумілою, а після набрання ним законної сили стає незмінним.

Не погоджуюсь з судовим рішенням та заявляю окрему думку.

Мотивація незгоди з ухвалою суду.

Перш за все, відповідно до приписів частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), – встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Отже, з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення державний виконавець може звернутися у випадках, які встановлені законом.

Ухвала суду не містить обґрунтування щодо виникнення права у виконавчої служби на звернення до суду.

Таке обґрунтування є обов`язковою умовою щодо надання відповіді по суті звернення.

Випадок звернення до суду державного виконавця встановлено приписами статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 01 січня 2013 року (далі – Закон).

Цією нормою права визначено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця, який виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Виконання згаданого обов`язку не пов`язане з наявністю інших причин.

У даному випадку пенсія підпадає під поняття «майно», рішення суду, яке виконував державний виконавець, носить зобов`язальний характер стосовно державного органу, стягувач не чинив перешкод, звернення до суду мало місце з дотриманням строку, що встановлений приписами статті 7 Закону.

Підсумовуючи, зробив висновок що заяву державного виконавця належить розглянути по суті.

Суд зобов`язав Управління перерахувати пенсію ОСОБА_1 , починаючи з 25 квітня 2019 року, і сплатити заборгованість, у тому числі за період зі згаданої дати до 30 червня того ж року.

Суд не встановлював часткові розміри і періодичність сплати заборгованості.

Тому, кошти мають бути сплачені Управлінням одним або декількома платежами упродовж короткого періоду часу після набрання рішенням суду законної сили (упродовж декількох днів).

Приписами пунктів 2-4 Постанови (набрала чинності 28 серпня 2018 року) встановлено, що Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі – реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Отже, Уряд України надав право Пенсійному Фонду України відстрочувати виконання рішення суду, чим втрутився в правове регулювання судових процедур, яке здійснюється на підставі приписів статті 378 КАС України.

Цією нормою права визначено, що тільки суд має право відстрочувати виконання рішення суду на строк до 1 року з дня ухвалення рішення.

Приписами частини 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (далі – Закон 2) визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, Постанова не відповідає приписам КАС України та Закону 2.

Це виключає можливість її застосування судом під час вирішення заяви державного виконавця відповідно до приписів частини 3 статті 7 КАС України.

Підсумовуючи, зробив висновок, що заяву державного виконавця належало задовільнити.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.І. Брегей