Рішення № 89485461, 28.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року справа №П/320/424/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати незаконними дії Головного управління України у Київській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління України у Київській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 17.10.2019.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідачем незаконно відмовлено у призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон №1058) зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон №796) з підстав того, що надані позивачем документи не підтверджують факт його проживання в зоні посиленого радіологічного контролю у період з 30.09.1987 по 17.02.1990.

Позивач не погоджується зі спірним рішенням та вважає, що ним було надано всі необхідні документи, які підтверджують його проживання та роботу в зоні посиленого радіологічного контролю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що надані позивачем документи не підтверджують наявність у позивача права на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796.

Так, відповідач зазначив, що згідно наданої позивачем довідки УЖКГ «Біличі» відсутні відомості про фактичне місце проживання позивача в зоні забруднення, а відповідно до довідки віл 07.08.1987 ОСОБА_1 перебував у закордонному відрядженні з 18.07.1985 по 19.07.1987.

Відповідач зазначив, що з вказаних документів слідує, що позивач не перебував на забрудненій території у період з 18.07.1985 по 19.07.1987.

Відповідач наголосив на тому, що довідка Коцюбинської селищної ради, в якій вказано про проживання позивача в смт. Коцюбинське у період з 30.09.1987 по 17.02.1990, підлягає перевірці, оскільки у вказаній довідці відсутнє посилання на первинні документи.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що спірне рішення прийнято правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 21.07.1999 (а.с.7-9).

17.08.1993 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійної працює на території зони посиленого радіологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 (а.с.10).

17.10.2019 позивач звернувся до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії (а.с.34).

До вказаної заяви позивачем були додані:

- довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- паспорт громадянина України;

- трудова книжка;

- військовий квиток;

- диплом (свідоцтво, атестат) про навчання;

- документ про місце проживання (реєстрації) особи;

- документи про стаж;

- посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійної працює на території зони посиленого радіологічного контролю;

- інші документи (довідка УЖКГ «Біличі» від 05.09.2019 №1779, лист Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 01.10.2019 №179/14838 та довідка виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 05.09.2019 №203) (а.с.35-43).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаних документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення від 25.10.2019 №2515 про відмову в призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 (а.с.5-6).

У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до довідки «Управления по строительству в МНР Главзарубежстроя Министерства промышленого строительства СССР» від 07.09.1987 №2/12-Ц, ОСОБА_1 перебував у відрядженні за кордоном у МНР з 17.07.1985 по 19.07.1987.

Довідками Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 01.10.2019 №179/1/14838 та УЖКГ «Біличі» від 05.09.2019 №1779 період проживання у зоні з 1987 по 19.02.1990 не підтверджується у зв`язку з відсутністю документів.

У рішення вказано, що позивачем до заяви про призначення пенсії було надано довідку Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 05.09.2019 №203 про місце реєстрації ОСОБА_1 в смт. Коцюбинське з 30.09.1987 по 17.02.1990 на підставі акта депутата без посилання на первинні документи, на підставі яких видана довідка. Відсутність посилання на первинні документи на дає можливості прийняти до уваги дані, зазначені в довідці.

Відповідач дійшов висновку про те, що перебування (проживання) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС за наданими документами станом на 01.01.1993 складає 2 роки 10 місяців 11 днів.

Згідно документів, наданих для призначення пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 11 місяців 24 дні.

У спірному рішенні зазначено, що право на призначення пенсії ОСОБА_1 набуде по досягненню 60-річного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років – вік знижується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Згідно з приміткою до вказаної статті початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV обумовлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до пунктів 1.6-1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до статті 11 Закону №796 (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі Київською обласною державною адміністрацією позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 від 17.08.1993) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють натериторії зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 14 Закону №796 передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: зокрема, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно з частинами другою-третьою статті 15 Закону №796 підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Відповідно до пунктів 2, 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (далі - Порядок №501, який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 від 17.08.1993) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Пунктом 10 Порядку №501 визначено, що видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

Посвідчення видаються: особам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 11.12.2018 у справі №750/4895/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 78495528), від 21.11.2018 у справі №751/2081/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 78022689), від 31.07.2018 у справі №751/2050/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -75631106), від 27.02.2019 у справі №500/2778/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -80129041), від 21.11.2019 у справі №572/47/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85804084).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи надає право користування пільгами, встановленими Законом №796, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Як було вказано раніше, 17.08.1993 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1987 року (категорії 4) серії НОМЕР_2 .

Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсними зазначеного посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду даної справи.

Отже, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідне посвідчення було дійсним, що, в свою чергу, свідчить про те, що позивачем було надано документ, які підтверджують його право на отримання пільг, передбачених Законом №796, у тому числі пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Відповідач у рішенні про відмову в призначенін пенсії від 25.10.2019 №2515 зазначив, що відповідно до довідки «Управления по строительству в МНР Главзарубежстроя Министерства промышленого строительства СССР» від 07.09.1987 №2/12-Ц, ОСОБА_1 перебував у відрядженні за кордоном у МНР з 17.07.1985 по 19.07.1987.

Довідками Галузевого державного архіву Міністесртва оборони України від 01.10.2019 №179/1/14838 та УЖКГ «Біличі» від 05.09.2019 №1779 період проживання у зоні з 1987 по 19.02.1990 не підтверджується у зв`язку з відсутністю документів.

У рішення вказано, що позивачем до заяви про призначення пенсії було надано довідку Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 05.09.2019 №203 про місце реєстрації ОСОБА_1 в смт. Коцюбинське з 30.09.1987 по 17.02.1990 на підставі акта депутата без посилання на первинні документи, на підставі яких видана довідка. Відсутінсть посилання на первинні документи на дає можливості прийняти до уваги дані, зазначені в довідці, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до довідки від 07.09.1987 №2/12113, виданої Управлінням по будівництву в МНР, ОСОБА_1 у період з 18.07.1985 по 19.07.1987 перебував у закордонному відрядженні в МНР (а.с.53).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії було надано відповідачу, зокрема, довідку УЖКГ «Біличі» від 05.09.2019 №1779, в якій зазначено про відсутність даних на ОСОБА_1 по реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 Підприємство АДРЕСА_2 – архів не передавав (а.с.14).

Як вбачається з довідки Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 05.09.2019 №203 позивач був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 у період з 30.09.1987 по 17.02.1990 (а.с.15).

У вказаній довідці зазначено, що підставою її видачі є акт депутата.

Так, в акті перевірки житлових умов від 05.09.2019, складеному комісією, зазначено, що комісія дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 у період з 30.09.1987 по 20.02.1990 (а.с.16).

Суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, Порядок №22-1, не містить вимог щодо необхідності зазначення у довідці, яка подається особою для підтвердження періоду проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю, посилань на первинні документи, на підставі яких видана така довідка.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відсутність у довідці посилань на первинні документи, на підставі яких вона була видана, не може ставити під сумнів ту інформацію, яка вказана у такому документі.

Таким чином, на думку суду, довідка виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 05.09.2019 №203 є належним документом, які підтверджує факт проживання ОСОБА_1 у період з 30.09.1987 по 17.02.1990 за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з паспорта громадянина України – ОСОБА_1 , позивач з 20.02.1990 і по даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, м. Ірпінь та смт. Коцюбинське, Києво-Святошинського району, Київської області належать до населених пунктів зони посиленого радіологічного контролю.

Суд наголошує на тому, що наявність у позивача на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії дійсного посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 від 17.06.1993, свідчить про те, що Київською обласною державною адміністрацією було вже визнано, що період проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року (тобто в даному випадку з 30.09.1987 по 17.02.1990 та з 20.02.1990 по 01.01.1993, що становить більше 4 років.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідач у спірному рішенні дійшов хибних висновків про те, що надані позивачем документи не підтверджують факт його проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

При цьому, відмовляючи у спірному рішенні у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та одночасно визнаючи у такому рішенні факт проживання позивача з 20.02.1990 по 17.10.2019 у зоні посиленого радіологічного контролю, відповідачем не зазначено, чи достатньо такого періоду проживання для призначення пенсії за статтею 55 Закону №796.

Щодо наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах, суд зазначає таке.

Відповідно до примітки до статті 55 Закону №796 початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Суд зазначає, що оскільки матеріали справи не містять доказів того, що з моменту аварії по 31 липня 1986 року позивач проживав або працював в зоні посиленого радіологічного контролю, суд дійшов висновку про те, що позивач не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки.

За таких обставин у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку - на 1 рік за 3 роки проживання, а тому для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років необхідною умовою є проживання чи робота особи в зоні посиленого радіологічного контролю щонайменше 15 років.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 87267671) та від 16.05.2019 у справі №357/9973/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 81795810).

Отже, враховуючи підтвердження факту проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю щонайменше у період з 30.09.1987 по 17.02.1990 та з 20.02.1990 до теперішнього часу, та відсутність заперечень відповідача щодо періоду проживання позивача у цій зоні з 20.02.1990 по 17.10.2019, що є достатнім строком для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні позивачу пенсії є протиправною.

У позовній заяві позивач просить суд визнати незаконними дії Головного управління України у Київській області про відмов у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в призначенні пенсії від 25.10.2019 №2515 ОСОБА_1 , оскільки саме цей розпорядчий документ суб`єкта владних повноважень порушує права позивача та перешкоджає призначенню пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити і виплатити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 17.10.2019, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, оскільки позивач досяг пенсійного віку (55 років) 08.09.2019, а звернувся за пенсією 17.10.2019 (тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку), пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку має бути призначена йому з 09.09.2019, а не з 17.10.2019, як просить позивач у позовній заяві.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу з 09.09.2019 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796.

Враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідачем за звернення до суду було сплачено судовий збір у сумі 1681,60 грн, що підтверджується квитанцією №110 від 13.01.2020 (а.с.19).

Проте, належна до сплати сума судового збору за заявлені вимоги становить 840,80 грн.

Так, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ ставка судового збору за звернення фізичної особи з позовною вимогою немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ встановлено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 гривні.

Отже, належна до сплати сума судового збору становить 840,80 грн. (2102,00 грн. х 0,4).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, становить 840,80 грн.

Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий з Державного бюджету за клопотанням особи. Таке клопотання позивачем заявлено не було.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.10.2019 №2515 про відмову в призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 09 вересня 2019 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд.40).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.