Рішення № 89482560, 25.05.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/304/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Острозького комунального підприємства "Теплоенергія"

про стягнення заборгованості в сумі 41 501 грн. 56 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача (директор): Конійчук С.В. (паспорт СР 111818 від 17.09.1996 р.).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 41 501 грн. 56 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 вересня 2017 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Острозьким комунальним підприємством "Теплоенергія" укладено договір № 8377/1718-БО-28 постачання природного газу, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 793 648 грн. 84 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання по оплаті за переданий газ у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору. За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню у розмірі 24 512 грн. 92 коп, 3% річних у розмірі 6 243 грн. 93 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 753 грн. 71 коп., які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264 - 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 4,12,20,42,46,162-164,171,172,176,247 ГПК України.

В судовому засіданні 25 травня 2020 року представник позивача явку уповноваженого представника не забезпечив.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву та письмові заперечення на відповідь на позовну заяву, в яких останній проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що законодавство не пов`язує проведення розрахунків із власним волевиявленням боржника, а виключно з моментом надходження уповноваженому банку реєстру нормативів перерахування коштів від НКРЕКП.

Відповідач також посилається на ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до якого, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (до 30 листопада 2016 року) неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на викладені обставини відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 25 травня 2020 року представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав наведених у відзив на позовну заяву, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заяви та клопотання у справі

25 травня 2020 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд провести судове засідання призначене на 25 травня 2020 року без його участі.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/304/20, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 травня 2020 року перейдено до розгляду справи № 918/304/20 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 25 травня 2020 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

07 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Острозьке комунальне підприємство "Теплоенергія" (Споживач), уклали договір № 8377/1718-БО-28 постачання природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017 - 2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 349 тис. куб. м., в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень - 20; листопад - 41; грудень - 75; всього IV кВ. 2017 р. - 136; січень - 83; лютий - 76; березень - 54; всього І кв. 2018 р. – 213 (п. 2.1. Договору).

Додатковою угодою № 2 від 06 квітня 2018 року до договору постачання природного газу від 07 вересня 2017 року № 8377/1718-БО-28 сторони погодили п. 2.1. Договору - Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 7,0 тис. куб. м. , у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): квітень 7,0; травень - 0; всього 7,0.

Відповідно до п. 3.7. Договору, приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1000 куб. м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 5.1. Договору).

Згідно п. 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором на дату його укладення становить 7 907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9 488,64 грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 8.1. та 8.2. договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16, 4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Додатковою угодою № 1 від 11 січня 2018 року до договору постачання природного газу від 07 вересня 2017 року № 8377/1718-БО-28 сторони внесли зміщни до п. 8.2. договору, а саме: "8.2. Уразі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, зо діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану віл суми простроченого платежу за кожен день прострочення".

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3. Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Вказаний Договір та додаткова угода підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 793 648 грн. 84 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки природного газу відповідачеві стверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: 31 жовтня 2017 року на суму 25 628 грн. 82 коп.; 30 листопада 2017 року на суму 114 812 грн. 54 коп.: 31 грудня 2017 року на суму 189 497 грн. 63 коп.; 31 січня 2018 року на суму 138 742 грн. 90 коп.; 28 лютого 2018 року на суму 178 936 грн. 78 коп.; 31 березня 2018 року на суму 139 293 грн. 24 коп.; 30 квітня 2018 року на суму 6 736 грн. 93 коп.

Вказані акти приймання - передачі природного газу підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору, факт невчасного розрахунку підтверджується "операціями за договором" (а.с. 40), згідно яких відображено рух коштів по договору.

Враховуючи зазначені прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні та три проценти річних за порушення строків проведення оплати за газ.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Джерела права й акти їх застосування

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, суд, перевіривши подані розрахунки 3 % річних та інфляційних, визнає їх арифметично вірними, а відтак правомірним та обґрунтованим стягнення 24 512 грн. 92 коп.. пені, 6 234 грн. 93 коп. 3% річних та 10 753 грн. 71 коп. інфляційних втрат.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 07 вересня 2017 року № 8377/1718-БО-28 відповідачем.

В якості доказів вказаних обставини суду надано договір купівлі-продажу природного газу від07 вересня 2017 року № 8377/1718-БО-28 , акти приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2017 року, 30 листопада 2017 року, 31 грудня 2017 року, 31 січня 2018 року, 28 лютого 2018 року, 31 березня 2018 року, 30 квітня 2018 року та виписку "операціями за договором" по Острозькому комунальному підприємству "Теплоенергія" з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2019 року.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по поставці газу; факт поставки позивачем природного газу за договором; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за поставку природного газу.

Однак, як встановлено судом та стверджено матеріалами справи, відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору, факт невчасного розрахунку підтверджується "операціями за договором", згідно яких відображено рух коштів по договору.

Отже, суд зазначає, що аргументи, наведені позивачем, щодо неналежного виконання відповідачем покладених на нього договірних зобов`язань по оплаті за поставлений газ, що у свою чергу призвело до виникнення підстав для стягнення штрафних санкцій, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами договору та вимогам наведеного вище законодавства.

З правовою позицією та аргументами позивача суд погоджується та приймає останні, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3 % річних на інфляційних втрат в сумі 41 501 грн. 56 коп. є аргументованими а тому підлягають до задоволення.

Щодо правової позиції відповідача, суд зазначає наступне.

Посилання представника відповідача на той факт, що останнє є підприємством комунальної форми власності та існує лише з діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період, та те, що кошти, які надходять від населення розподіляються безпосередньо банком після їх надходження, не приймаються судом до уваги, оскільки не звільняють відповідача від прийнятих на себе зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого за договором природного газу, які, як встановлено судом, порушувались.

Окрім того, суд критично оцінює посилання відповідача на норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки в даному випадку заборгованість відповідача перед позивачем виникла після набрання вказаного закону законної сили, а тому норми вказаного закону по списанню з відповідача штрафних санкцій в даному випадку не застосовуються.

З правовою позицією та аргументами відповідача суд не погоджується та не приймає останні.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному розмірі.

Докази відхилені судом

Суду в якості доказів своїх аргументів позивачем надано копію договору купівлі-продажу природного газу № 8377/1718-БО-28 від 07 вересня 2017 року; копії актів приймання-передачі природного газу31 жовтня 2017 року, 30 листопада 2017 року, 31 грудня 2017 року, 31 січня 2018 року, 28 лютого 2018 року, 31 березня 2018 року, 30 квітня 2018 року на суму 793 648 грн. 84 коп.; копію виписки по операціям підприємства.

Суд докази надані позивачем не відхиляє, а на їх підставі встановлює факт перебування сторін у договірних відносинах та виконання сторонами умов договору.

Порушені права та інтереси позивача

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочинів порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за поставлений природний газ та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми заборгованості, нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

У зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 102 грн. 00 коп. покладає на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" (35800, Рівненська обл., м. Острог, вул. Лесі Українки, буд. 1, код. 32522899) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код. 20077720) 24 512 (двадцять чотири тисячі п`ятсот дванадцять) грн. 92 коп. - пені, 6 234 (шість тисяч двісті тридцять чотири) грн. 93 коп. - 3 % річних, 10 753 (десять тисяч сімсот п`ятдесят три) грн. 71 коп. - інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27 травня 2020 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (04601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

3 - відповідачу рекомендованим (35800, м. Острог, вул. Лесі Українки, 1).