Рішення № 89482326, 22.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2020Справа № 910/19246/16

За позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києвідо Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "КБ "СОЮЗ" Матвієнко Андрія Анатолійовича провнесення змін до реєстру на суму 15 027, 41 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін: від позивача:не з`явився;від відповідача:не з`явився.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/19246/16 за позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - позивач) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "КБ "СОЮЗ" Матвієнко Андрія Анатолійовича (надалі - відповідач) про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "КБ "СОЮЗ" Матвієнко Андрія Анатолійовича внести зміни до реєстру вимог кредиторів ПАТ "КБ "СОЮЗ" в частині збільшення кредиторських вимог Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 15 027, 41 грн. та подати його до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження, оскільки відповідач відмовив позивачеві у задоволенні кредиторських вимог, про що повідомив листом № 198/16-Л від 12.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 року порушено провадження у справі № 910/19246/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 року провадження у справі № 910/19246/16 зупинено до вирішення справи № 826/7833/16.

Судом неодноразово надсилалися на адресу сторін нагадування та запит про стан розгляду пов`язаної справи.

Так, 15.10.2019 до суду від відповідача надійшли пояснення, з яких вбачається, що позивачем 05.08.2016 було подано заяву про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів на суму 15 027, 41 грн, яку банк не має права акцептувати у зв`язку з неподанням її у встановлений термін.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 поновлено провадження у справі № 910/19246/16, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 17.01.2020.

18.12.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у прохальній частині якого міститься вимога про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

14.01.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві надійшло клопотання про заміну позивача правонаступником, а також відповідь на відзив, у якій він вказує на те, що дана справа має бути розглянута в порядку господарського судочинства та поряд із тим зазначає, що позивачем, листом 1209-05 від 07.04.2016 повідомлено відповідача про необхідність повернення неправомірно втрачені кошти в сумі 15 027, 41 грн, додатково була направлена заява про визнання кредиторських вимог. І лише на повторне звернення надійшла відповідь уповноваженої особи - Матвієнко А. А. про відмову у визнанні кредиторських вимог.

17.01.2020 відповідачем долучено до матеріалів справи письмові доповнення до поданого раніше відзиву на позов, у яких він зазначив, що позивачем пропущений термін на звернення із відповідною заявою про включення кредиторських вимог, що встановлений приписами частини 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У підготовчому судовому засіданні 17.01.2020 було заслухано доводи сторін з урахуванням заявленого клопотання в порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України та вирішено його задовольнити, про що вказано у відповідній ухвалі суду.

Також, представник відповідача безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 17.01.2020 надав заяви про залишення без розгляду заявлених ним клопотань про припинення провадження у справі та про закриття провадження наразі, у зв`язку із втратою інтересу, які були задоволені судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2020.

27.02.2020 від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до суду надійшли копії документів реєстраційної справи № 1700436980000, що були витребувані згідно ухвали суду від 17.02.2020.

Між тим, судове засідання призначене на 27.03.2020 не відбулося з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, у зв`язку із чим, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 судове засідання у справі № 910/13311/19 було призначене на 22.05.2020.

У судове засідання, що відбулось 22.05.2020 представники позивача та відповідача не з`явилися.

Натомість 08.05.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю позивача забезпечити присутність уповноваженого представника з огляду на період карантину, що визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів.

Так, положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Водночас, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

А відтак, з метою забезпечення своєчасного розгляду даної справи упродовж розумного строку та з огляду на можливість вирішення спору даній справі за наявними у матеріалах справи доказами, судом вирішено відмовити у клопотанні позивача про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, що відбулось 22.05.2020, представники позивача та відповідача не з`явилися.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки позивача та відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання та останніми не повідомлено про причини неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 22.05.2020 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на наступні обставини.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Союз" (надалі - ПАТ "КБ "СОЮЗ"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Комерційний Банк "Союз" перебувало на обліку, в якості страхувальника в Центральній міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реєстраційним № 49564.

Відповідно до п. 3.2. розділу III "Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами процедуру оскарження", затвердженої Постановою правління Фонду від 22.12.2010 за № 29, згідно з наказом Центральної дирекції від 18.12.2015 за № 05-195 та направленням № 61 від 14.03.2016, Центральною дирекцією була проведена документальна планова перевірка ПАТ "Комерційний Банк "Союз" по коштах Фонду за період з 01.01.2012 по 31.12.2015, в ході якої виявлено порушення, що відображені у акті перевірки п коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 21.03.2016 за №61, що був отриманий ПАТ "Комерційний Банк "Союз" 23.03.2016, проте уповноваженою особою не підписаний, у зв`язку з чим в підставі п. п. 3.13.4. Інструкції № 29 складено акт відмови від підпису від 28.03.2016 вих. № 1052-05, що у свою чергу був отриманий ПАТ "Комерційний Банк "Союз" 04.04.2016.

За результатами перевірки було винесено рішення № 58 від 07.04.2016 "Про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності" згідно якого, загальна сума страхові коштів, які підлягають поверненню до бюджету Фонду, складає 15 027,41 грн та 11.04.2016 дане рішення було надано ПАТ "Комерційний Банк "Союз" разом із листом від 07.04.2016 № 1209-05, тобто менше ніж через 30 днів після прийняття рішення щодо ліквідації ПАТ "Комерційний Банк "Союз" та його публікації.

Жодної відповіді на даний лист позивачем не було отримано, а рішення від 07.04.2016 № 58 не було виконано, додатково була направлена заява про визнання кредиторських вимог. І лише на повторне звернення надійшла відповідь уповноваженої особи - Матвієнко А. А. про відмову у визнанні кредиторських вимог.

28.04.2016 Правлінням Національного банку України було ухвалено постанову №299/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Союз" та на виконання вказаної постанови Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 28.04.2016 №615 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "СОЮЗ" та делегування повноважень ліквідатора банку, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Банку.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи актування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок сплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення платоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення платоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно платоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 46 цього Закону з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Поряд із тим пунктом 3 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

При цьому відповідно до приписів частини 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Наведені вище норми частини 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дають підстави для висновку, що встановлення законодавцем обмеженого строку для заявлення кредиторами своїх вимог до банку, що ліквідується, зумовлено необхідністю визначення сукупного розміру вимог до банку, що ліквідується, та встановлення співрозмірності заявлених протягом встановленого Законом періоду кредиторських вимог відносно розміру ліквідаційної маси (коштів, іншого майна, що може бути реалізованим для погашення вимог кредиторів в порядку черговості).

Таким чином вимогами, заявленими до банку, який ліквідується, в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можуть вважатись лише ті, що заявлені виключно в межах строку для заявлення вимог кредиторів до банку, що ліквідується.

Водночас, згідно зі статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Так, судом встановлено, що опублікування відомостей про ліквідацію ПАТ "КБ "СОЮЗ" було здійснено 05.05.2016 року в газеті "Голос України" № 81 (6335) від 05.05.2016, а відтак строком пред`явлення кредиторських вимог до ПАТ "КБ "СОЮЗ" в процесі ліквідації останнього є період.

Поряд із тим, в матеріалах справи міститься копія заяви позивача № 2529 від 05.08.2016 про визнання грошових вимог кредитора в розмірі 15 027,41 грн, у відповідь на який відповідач надав позивачеві лист № 198/16-Л від 12.09.2016, у якому відповідач повідомив позивача про те, що строк протягом якого кредитори банку мали право заявити свої кредиторські вимоги закінчився 04.06.2016.

Так, частина 1 ст. 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Позивачем, у свою чергу не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що ним було заявлено кредиторські вимоги на суму 15 027,41 грн у термін, що визначений частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто з 05.05.2016 по 05.06.2016.

Разом із тим, судом не приймаються в якості таких доказів рішення № 58 від 07.04.2016 "Про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності" та лист від 07.04.2016 № 1209-05, разом із яким 11.04.2016 позивачем дане рішення було надане відповідачеві, позаяк даний лист разом із рішенням не являють собою відповідну заяву про акцептування кредиторських вимог в розумінні приписів ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, надаючи оцінку порушеного права позивача за захистом якого він звернувся до суду з позовом, суд враховує, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Зокрема, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Окрім того, в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Також Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відтак, оскільки позивачем не доведено того факту, що ним було заявлено кредиторські вимоги у термін, що встановлений приписами частини 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто не доведено наявність обставин, на які позивач посилається в обґрунтування власних позовних вимог, то відповідно й не доведено факту порушення його прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, що є у будь-якому разі підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "СОЮЗ" Матвієнко Андрія Анатолійовича внести зміни до реєстру вимог кредиторів ПАТ "КБ "СОЮЗ" в частині збільшення кредиторських вимог Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 15 027, 41 грн. та подати його до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження є необґрунтованими, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв`язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 114, 129, 232, 233, 236, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288, ч. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Зазначені строки обчислюються з урахуванням ч. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27.05.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко